Постанова

від 21.05.2013 по справі 910/1306/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. Справа№ 910/1306/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Свіщ О.А.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Українські кури"

на рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року.

у справі № 910/1306/13 (суддя: Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські кури"

про стягнення 117 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські кури" (04050, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мельникова, будинок 12, код ЄДРПОУ 35253882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (04080, місто Київ, Подільський район, вулиця Фрунзе/О.Терьохіна, будинок 126/2 код ЄДРПОУ 30929025) 117000 (сто сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 2560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ТОВ "Українські кури" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 20.05.2013 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 07.10.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № 36 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити курячу продукцію (далі - товар), виробництва продавця на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, оплата за поставлений відповідно до п.п. 2.1 та 2.4. цього Договору товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару у формі безготівкового розрахунку не пізніше двох банківських днів після отримання товару на підставі видаткових накладних або рахунку-фактури. Покупець має можливість внесення грошових коштів до каси продавця, на підставі суми, вказаної в рахунку-фактурі.

Згідно із п. 10.1. Договору, він набирає сили з моменту підписання та належного оформлення сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині взаєморозрахунків - до його повного виконання.

При цьому, у випадку, коли за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявила щодо наміру припинити договірні взаємовідносини, Договір вважається пролонгованим ще на один рік (п. 10.2 Договору).

Відповідачем проти достовірності вказаного примірника заперечень не подано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Враховуючи відсутність доказів припинення дії Договору та умову про пролонгацію, отже договір на момент здійснення спірних поставок є діючим.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 437981,51 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № АВ-0000937 від 21.12.2012 р. на суму 67387,99 грн., № АВ-0000949 від 24.12.2012 р. на суму 84372,35 грн., № АВ-0000958 від 26.12.2012 р. на суму 95313,19 грн., № АВ-0000963 від 28.12.2012 р. на суму 57433,16 грн., № АВ-0000971 від 29.12.2012 р. на суму 44318,82 грн., № АВ-0000001 від 05.01.2013 р. на суму 89156,00 грн.

Крім того, в якості доказу на підтвердження передачі товару відповідачу позивач надав довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей: № 35 від 01.12.2012 р. та № 40 від 31.12.2012 р.

Зазначені вище довіреності містять посилання на Договір № 27/06 від 27.06.2012 р., хоча поставка здійснювалась на виконання зобов'язань за Договором № 36 від 07.10.2011 р.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Тим більше, що відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, не заперечує проти факту поставки товару саме на виконання умов Договору, не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався та визнає заборгованість за спірним договором.

Сторонами, також, не наведено жодних переконливих доводів про те, що: на виконання вимог приписів статей 208, 207, 641, 642 ЦК України будь-яка з сторін у даній справі в письмовій формі зверталася до контрагента з пропозицією укласти інший договір поставки відповідного товару; ця пропозиція містила істотні умови договору, виражала намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття і була акцептована контрагентом. При цьому, також, не наведено мотивів щодо необхідності укладання таких правочинів протягом строку дії Договору.

Таким чином, немає підстав для висновку про те, що спірні поставки відбулись на виконання іншого договору, а довіреності видавались на отримання товарно-матеріальних цінностей за іншим договором, ніж за тим, на який посилається позивач.

Як зазначає позивач, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем товару на суму 310 000,00 грн., що підтверджується випискою банку по його особовому рахунку та Довідкою про надання коштів № 20132201 від 18.01.2013 р. за підписом директора та головного бухгалтера, станом на 23.01.2013 р. (дата складання позовної заяви) заборгованість відповідача складала 127 981, 51 грн.

Зазначене також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки за період з 01.12.2012 р. по 17.01.2013 р. та наданими представником відповідача поясненнями, відповідно до яких ним визнано заборгованість перед позивачем у сумі 127981,51 грн.

При цьому, після порушення провадження у даній справі відповідач здійснив погашення боргу на суму 10981,51 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою по його банківському рахунку.

Позивач заявою зменшив позовні вимоги.

Таким чином, на момент вирішення спору у суді першої інстанції у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 117 000, 00 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 3.3. Договору, оплата за поставлений відповідно до п.п. 2.1 та 2.4. цього Договору товар здійснюється у розмірі 100% вартості товару у формі безготівкового розрахунку не пізніше двох банківських днів після отримання товару на підставі видаткових накладних або рахунку-фактури.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки повністю не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, про те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 02.04.2013 року у справі № 910/1306/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/1306/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 21.05.2013 року.