Постанова

від 16.04.2013 по справі 801/1519/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

16 квітня 2013 р. (11:26 год.) Справа №801/1519/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін:

від позивача - Сеттаров Ленур Сулейманович, довіреність №б/н від 20.02.2013р.;

від відповідача - Жукова Ольга Миколаївна, довіреність №18/10.1 від 14.02.2013 р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) до про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001282204 від 29.01.13р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалами суду від 14.02.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2013 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.60). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України "Про податок на додану вартість", обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС; у перевіряємому періоді було платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 14.03.2005 р. № 962064, індивідуальний податковий номер - 334336501291.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2010 року та валових витрат, при визначенні об'єкту оподаткування за 3 квартал 2010 року при здійсненні взаємовідносин з ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716) у липні 2010 року, за наслідками перевірки складено акт від 14 січня 2013 року №210/22-3/33433653.

За висновками даного акту встановлені такі порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2, п.п. 7.4.7 п. 7.5 , п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту у липні 2010 р. у сумі 333333,00 грн. у результаті чого зменшено від'ємне значення у сумі 333333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року №0001282204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 333333,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 333333,00 грн. ТОВ Спортивний клуб "Таврія", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається із акту перевірки встановлені порушення стосовно позивача відповідач обґрунтовує тим, що від ДПІ в м. Керчі було отримано акт №184/22-02/3695716 від 16.10.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Аланар" з питання достовірності визначення показників податкової звітності за липень 2010 р.", в якому йдеться мова про те, що згідно отриманого ДПІ в м. Керчі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі "Про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р." від 11.04.2012р. №36/22/32468182 усі операції купівлі - продажу КП "Альянс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПП "Аланар" від КП "Альянс". У вищевказаному акті вказано, що місцезнаходження КП "Альянс" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95493, м. Сімферополь, Київський, вул. Глінки, буд. 57/В/2. Але, отримано висновок УПМ ДПС в АР Крим від 02.04.2012 р. №420/07-31, згідно якого, КП "Альянс" не знаходиться за податкового адресою.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, та податкової звітності не встановлено наявності у ПП "Аланар" власних, орендованих по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансового - господарської діяльності.

Отже відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На думку відповідача фінансово - господарська діяльність ПП "Аланар" здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності ПП "Аланар", фінансово - господарські взаємовідносинами між ПП "Аланар" та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Таким чином, на підставі вищевикладеного відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП "Аланар" та контрагентами здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716) є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем таПП "Аланар", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Разом з цим, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи, відповідач не навів норму права, яка податковий облік платника податку ставить в залежність від проведення податковим органом зустрічної перевірки контрагента.

Також суд зазначає, що Україна, згідно ст. 1 Конституції, є правовою державою. У разі порушень в діяльності контрагента, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення документів до податкового обліку у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо господарської операції та має необхідні документальні підтвердження. Така ж позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.12.2007 р. по справі № 21-1376во06.

Щодо відсутності в матеріалах справи документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Спортивний клуб "Таврія" по взаємовідносинам з ПП "Аланар" суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2010 р. у приміщенні позивача старшим слідчим з ОВС СОНМ ДПА в АР Крим капітаном податкової міліції Юхіменко А.А. проводився обшук в результаті чого був складений протокол виїмки документів.

В документах, які були вилучені в ході виїмки старшим слідчим з ОВС СОНМ ДПА в АР Крим капітаном податкової міліції Юхіменко А.А. знаходилися первинні документи по взаємовідносинах з ПП "Аланар", а також інформація щодо віднесення до витрат по включенню у податкову декларацію з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Аланар" за період липень 2010 року.

Таким чином, суд робить висновок про те, що позивач не мав можливості надати у встановлений законом термін документи, що запитуються в повідомленні ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 28.12.2012 року №1300/22-3 за обставинами не залежних від позивача.

Так, судом неодноразово витребувалися належно засвідченні копії документів первинної бухгалтерської документації ТОВ Спортивний клуб "Таврія" на підставі яких проведену документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2010 року та валових витрат, при визначенні об'єкту оподаткування за 3 квартал 2010 року при здійсненні взаємовідносин з ПП "Аланар" у липні 2010 року, за якою складено акт № 734/10/22-3 від 14.01.2013р. від ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, але як вбачається з матеріалів справи жодної відповіді на адресу суду не надійшло від відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Однак, як вбачається судом, відповідачем під час розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх рішень.

З огляду на зазначене суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 210/22-3/33433653 від 14.01.2013 р. про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість", не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 29.01.2013 р. №0001282204.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 16.04.2013 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 22.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001282204 від 29.01.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" (ЄДРПОУ 33433653) 2296,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.