Ухвала

від 31.07.2013 по справі 801/1519/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1519/13-а

31.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 16.04.13 у справі № 801/1519/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" (вул. Пушкіна, 46,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0001282204 від 29.01.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Таврія" (ЄДРПОУ 33433653) 2296,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2010 року та валових витрат, при визначенні об'єкту оподаткування за 3 квартал 2010 року при здійсненні взаємовідносин з ПП "Аланар" (ЄДРПОУ 36951716) у липні 2010 року

За результатами перевірки складений акт від 14 січня 2013 року №210/22-3/33433653, яким встановлені порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.5.2, п.п. 7.4.7 п. 7.5 , п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту у липні 2010 р. у сумі 333333,00 грн. у результаті чого зменшено від'ємне значення у сумі 333333,00 грн.

Відповідачем зазначено, що від ДПІ в м. Керчі було отримано акт №184/22-02/3695716 від 16.10.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Аланар" з питання достовірності визначення показників податкової звітності за липень 2010 р.", в якому йдеться мова про те, що згідно отриманого ДПІ в м. Керчі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі "Про неможливість проведення зустрічної звірки КП "Альянс" з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р." від 11.04.2012р. №36/22/32468182 усі операції купівлі - продажу КП "Альянс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" - ПП "Аланар" від КП "Альянс". У вищевказаному акті вказано, що місцезнаходження КП "Альянс" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95493, м. Сімферополь, Київський, вул. Глінки, буд. 57/В/2. Але, отримано висновок УПМ ДПС в АР Крим від 02.04.2012 р. №420/07-31, згідно якого, КП "Альянс" не знаходиться за податковою адресою.

Таким чином, на підставі вищевикладеного відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників, що свідчить про те, що правочини між ПП "Аланар" та контрагентами здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2013 року №0001282204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 333333,00 грн.

Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення - рішення, судова колегія зазначає наступне.

Законом, який до 01.01.2011, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Суб'єкти господарювання, згідно частини першої статті 19 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо відсутності в матеріалах справи документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ Спортивний клуб "Таврія" по взаємовідносинам з ПП "Аланар" судова колегія зазначає наступне.

Судом встановлено, що 08.02.2010 р. у приміщенні позивача старшим слідчим з ОВС СОНМ ДПА в АР Крим капітаном податкової міліції Юхіменко А.А. проводився обшук в результаті чого був складений протокол виїмки документів.

В документах, які були вилучені в ході виїмки старшим слідчим з ОВС СОНМ ДПА в АР Крим капітаном податкової міліції Юхіменко А.А. знаходилися первинні документи по взаємовідносинах з ПП "Аланар", а також інформація щодо віднесення до витрат по включенню у податкову декларацію з податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Аланар" за період липень 2010 року.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не мав можливості надати у встановлений законом термін документи, що запитуються в повідомленні ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 28.12.2012 року №1300/22-3 за обставинами не залежних від позивача.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належно засвідченні копії документів первинної бухгалтерської документації ТОВ Спортивний клуб "Таврія" на підставі яких проведену документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2010 року та валових витрат, при визначенні об'єкту оподаткування за 3 квартал 2010 року при здійсненні взаємовідносин з ПП "Аланар" у липні 2010 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 29.01.2013 р. №0001282204 діяв в межах та у спосіб, які не передбачені чинним законодавством. Зазначені дії є протиправними та необґрунтованими, що призводить до порушення прав позивача.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 801/1519/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва