Постанова

від 17.05.2013 по справі 801/3995/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

17 травня 2013 р. (14:38 год.) Справа №801/3995/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача - Іщенко Василь Васильович, паспорт серії НОМЕР_3 довідка АА №687059;

від відповідача - не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" (далі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000941504 від 01.04.13р. про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 11727,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2931,75грн. та № 0004661501 від 01.04.13р. про донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 14659,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3664,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не враховані положення діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та необґрунтовано зроблені висновки про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.04.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2013 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

У судове засідання представник відповідача 17.05.2013 р. не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про причини не явки суд не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 94).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 36693106), зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 05.10.2009 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 146040, є платником податків і зборів, передбачених законодавством України, в тому числі податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 366931001090.

У період з 19.02.2013 р. по 25.02.2013 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766) за серпень 2010 р., ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за грудень 2010 року. За результатами проведеної перевірки був складений акт від 28.02.2013 р. № 1293/15.4/36693106 (а.с. 19-39).

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені порушення, а саме:

1) п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 14659,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 р. - у сумі 11618,00 грн., 4 квартал - 3041,00 грн.;

2) п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищена сума податкового кредиту всього на суму 11727,00 грн., а саме за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010 р. - 2433,00 грн.

Що призвело до порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього суму 11727,00 грн. , у тому числі по періодах: за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010 р. - 2433,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.04.2013 р. №0000941504 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 14658,75 грн., з яких за основним платежем 11727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2931,75 грн. (а.с.40) та № 0004661501 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 18323,75 грн., з яких за основним платежем 14659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3664,75 грн. (а.с.46).

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 11727,00 грн. та суми завишення від'ємного значення податку на прибуток на суму 18323,75 грн. ТОВ "ПКФ СЕНТЯБРЬ", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, якими позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток та нараховані штрафні санкції.

Перевіряючи реальність придбання позивачем послуг та товарів у ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766) та у ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656), суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "ПКФ СЕНТЯБРЬ" мав господарські відносини з ПП "Комманд" на підставі договору №1308 від 13.08.2010р.

Так, між позивачем та Приватним підприємством «Комманд» був укладений Договір №1308 від 13.08.2010 року з поставки металопластикових конструкцій, фурнітури і т.п. Відповідно до заявки ТОВ «ПКФ Сентябрь» (вих.№3 від 13.08.2010 року та №7 від 31.08.2010р.) та умов договору (п.3.1) Виконавець (ПП «Комманд») прийняв на себе зобов'язання та поставив товар на склад Замовника (ТОВ «ПКФ «Сентябрь»):

1) металопластикові вироби в кількості - 8 штук за видатковою накладною №249 від 16.08.2010р. всього на суму 27775,00 грн. (ПДВ - 4629,17 грн.). ПП «Комманд» на товар був виставлений рахунок фактура №240 від 13.08.2010 року на сплату.

Позивачем отриманий товар був сплачений в безготівковому розрахунку в повному обсязі в розмірі 27775,00 грн., про що свідчить виписка банку №4 від 16.08.2010р.

Так, ПП «Комманд» була виписана податкова накладна від 16.08.2010 року №249 на суму 27775,,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4629,17 грн.

2) фурнітуру в кількості 14 штук та комплектуючи в кількості 28 штук за видатковою накладною №285 від 31.08.2010 року всього на суму 27988,80 грн. (ПДВ- 4664,80 грн.). ПП "Комманд" на цей товар був виставлений рахунок - фактура №344 від 31.08.2010р. на сплату.

Позивачем отриманий товар був сплачений в безготівковому розрахунку в повному обсязі в розмірі 27988,80 грн. про що свідчить виписка банку №1 від 31.08.2010р.

ПП «Комманд» була виписана податкова накладна від 31.08.2010 року №285 на суму 27988,80 грн. в т.ч. ПДВ - 4664,80 грн.

Отриманий товар від ПП «Комманд» був використаний у власній господарській діяльності позивача та встановлений на орендуємий склад. Так за Договором оренди нежитлового приміщення від 04.11.2009 року, укладеним ТОВ «ПКФ Сентябрь» (Орендар) та Приватним підприємством «Викс» (Орендодавець) позивачем використовувалось нежитлове приміщення за адресою м.Сімферополь, пер.Заводський, 33. Що в подальшому було заліковано в рахунок орендної плати, що підтверджено актом приймання передачі виконаних робіт №12 від 30.08.2010р., підписаний з обох сторін - ТОВ «ПКФ Сентябрь» та ПП «Викс».

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "ПКФ СЕНТЯБРЬ" мав господарські відносини з ПП "Ротонда Торг" на підставі договору №2612/2 від 26.12.2010 р.

Так, між позивачем та Приватним підприємством «Ротонда торг» був укладений Договір №2612/2 від 26.12.2010 року з поставки металопластикових дверей та комплектуючих. Відповідно до заявки №28 від 27.12.2010 року ПП «Ротонда торг» відгрузили позивачу обумовлений договором товар - двері вхідні металопластикові в кількості 2 штуки та комплектуючи в кількості - 22 одиниці. За видатковою накладною №3860 від 27.12.2010 р. всього на суму 14600,00 грн. (ПДВ - 2433,33 грн.).

ПП «Ротонда торг» на товар був виставлений рахунок фактура №2390 від 27.12.2010 року на сплату. Позивачем отриманий товар був сплачений в безготівковому розрахунку в повному обсязі в розмірі 14600,00 грн., про що свідчить виписка банку №1 від 27.12.2010р.

ПП «Ротонда торг» була виписана податкова накладна від 27.12.2010 року №3860 на суму 14600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2433,33 грн.

Частково товар - двері вхідні металопластикові, був відвантажений на адресу ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за видатковою накладною №39 від 30.12.2010 року за ціною 10850,00 грн., в т.ч. ПДВ -1808,33 грн., отриманий товар уповноваженим від покупця представником за довіреністю №2138 від 24.12.2010 року. За укладеною угодою та отриманим товаром позивачем була виписана видаткова накладна №36 від 21.12.2010р. на суму 10850 грн., ПДВ-1808,33 грн. Інший товар, який був куплений у ПП «Ротонда торг» був встановлений на об'єкті монтажною установою.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг (товарів) та була перерахована на розрахунковий рахунок контрагентів - ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг".

Вказані суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у звітних періодах серпня 2010р. та грудня 2010 р.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг (товарів) від ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" у серпні, грудні 2010 року.

Судом встановлено, що постачальники послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій (серпень, грудень 2010 р.) були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право видавати податкові накладні (ПП "Комманд" - свідоцтво ПДВ №100288780, яке було анульовано 11.04.2012р., ПП "Ротонда торг" - свідоцтво ПДВ №100288965, яке анульовано 11.04.2012 р.). Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом жовтня 2010 р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних контрагенти (ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг") позивача були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Розглядаючи матеріали справи, доводи сторін, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги, заперечення та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини виникли між сторонами у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

З положень статті 6 Закону № 1251 об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За приписами п. 1.32 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який визначає платників податку на прибуток підприємств, валові доходи, валові витрати, об'єкти, базу та ставки оподаткування, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та строки сплати податку, відповідальність платників податку за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, встановлено, що господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

З урахуванням вказаних норм, платіжні доручення, за якими позивачем перераховані грошові кошти контрагентам, потрібно вважати первинними та такими, на підставі яких позивач здійснив оприбуткування товару (послуг) отриманого від контрагента.

Враховуючи викладене, немає підстав робити висновки про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентами, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3 та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у ході формування податку на прибуток, а тому вважає можливим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01.04.2013 р. № 0004661501.

Щодо висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище відповідач під час перевірки дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 11727,00грн. у тому числі за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010р. - 2433,00 грн., з підстав того, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи, як було вказано вище, підтверджено перерахування коштів (списання з банківського рахунку) позивача в оплату товарів (послуг) по укладеним позивачем з контрагентами угод, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами - платіжними дорученнями, про які було вищезазначено, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є самостійною підставою для виникнення права позивача на податковий кредит.

До матеріалів справи залучено виписані ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" податкові накладні №249 від 16.08.2010 р., №285 від 31.08.2010р., №3860 від 27.12.2010 р., які підтверджують сплату податку у зв'язку з придбанням позивачем послуг та товарів у ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" за вказаними вище договорами.

Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (податковим накладними та платіжними дорученнями).

Відповідачем, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано доказів безтоварності операцій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо встановлення порушень позивачем Закону України "Про податок на додану вартість" в частині правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, а тому суд вважає можливим визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 01.04.2013 р. №0000941504.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем ТМЦ (послуг, товарів) у ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг", у зв'язку з тим, що останні мають ознаку "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому усі операції з надання послуг (товарів) ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти - ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочини між позивачем та ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами, укладеними між ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочини з наданням товарів (послуг) ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

З огляду на зазначене, відсутні ознаки нікчемності у правочинах, укладених між позивачем з ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг", оскільки вказані правочини мають реальний характер, були направлені на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.05.2013 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено22.05.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 01.04.2013 р. № 0000941504 та № 0004661501.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" (ЄДРПОУ 36693106) судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 330,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.