Ухвала

від 07.08.2013 по справі 801/3995/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/3995/13-а

07.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 17.05.13 у справі № 801/3995/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" (вул. Севастопольська, 59,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95021)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 01.04.2013 р. № 0000941504 та № 0004661501.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ""ПКФ СЕНТЯБРЬ" (ЄДРПОУ 36693106) судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 330,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що у період з 19.02.2013 р. по 25.02.2013 р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766) за серпень 2010 р., ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) за грудень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт від 28.02.2013 р. № 1293/15.4/36693106 (а.с. 19-39), яким встановлені порушення позивачем:

1) п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 14659,00 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2010 р. - у сумі 11618,00 грн., 4 квартал - 3041,00 грн.;

2) п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищена сума податкового кредиту всього на суму 11727,00 грн., а саме за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010 р. - 2433,00 грн, що призвело до порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього суму 11727,00 грн. , у тому числі по періодах: за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010 р. - 2433,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.04.2013 р. №0000941504 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 14658,75 грн., з яких за основним платежем 11727,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2931,75 грн. (а.с.40) та № 0004661501 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 18323,75 грн., з яких за основним платежем 14659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3664,75 грн. (а.с.46).

Судом встановлено, що між позивачем та Приватним підприємством "Комманд" був укладений Договір №1308 від 13.08.2010 року з поставки металопластикових конструкцій, фурнітури і т.п. на підтвердження якого позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- виписка банку №4 від 16.08.2010р, виписка банку №1 від 31.08.2010р.

- податкова накладна від 16.08.2010 року №249 на суму 27775,,00 грн. в т.ч. ПДВ - 4629,17 грн.

- видаткова накладна №285 від 31.08.2010 року всього на суму 27988,80 грн. (ПДВ- 4664,80 грн.).

ПП "Комманд" була виписана податкова накладна від 31.08.2010 року №285 на суму 27988,80 грн. в т.ч. ПДВ - 4664,80 грн.

Так, за Договором оренди нежитлового приміщення від 04.11.2009 року, укладеним ТОВ "ПКФ Сентябрь" (Орендар) та Приватним підприємством "Викс" (Орендодавець), позивачем використовувалось нежитлове приміщення за адресою м.Сімферополь, пер. Заводський, буд. 33, що в подальшому було заліковано в рахунок орендної плати, що підтверджено актом приймання передачі виконаних робіт №12 від 30.08.2010р., підписаний з обох сторін - ТОВ "ПКФ Сентябрь" та ПП "Викс".

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "ПКФ СЕНТЯБРЬ" мав господарські відносини з ПП "Ротонда Торг" на підставі договору №2612/2 від 26.12.2010 р.

Так, між позивачем та Приватним підприємством "Ротонда торг" був укладений Договір №2612/2 від 26.12.2010 року з поставки металопластикових дверей та комплектуючих. На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем долучені: видаткова накладна №3860 від 27.12.2010 р. всього на суму 14600,00 грн. (ПДВ - 2433,33 грн.), виписка банку №1 від 27.12.2010р.,податкова накладна від 27.12.2010 року №3860 на суму 14600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 2433,33 грн., видаткова накладна №39 від 30.12.2010 року за ціною 10850,00 грн., в т.ч. ПДВ -1808,33 грн., видаткова накладна №36 від 21.12.2010р. на суму 10850 грн., ПДВ-1808,33 грн. Інший товар, який був куплений у ПП "Ротонда торг" був встановлений на об'єкті монтажною установою.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг (товарів) та була перерахована на розрахунковий рахунок контрагентів - ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг".

Вказані суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту у звітних періодах серпня 2010р. та грудня 2010 р.

Судом встановлено, що постачальники послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій (серпень, грудень 2010 р.) були зареєстрованими платниками податку на додану вартість і мали право видавати податкові накладні (ПП "Комманд" - свідоцтво ПДВ №100288780, яке було анульовано 11.04.2012р., ПП "Ротонда торг" - свідоцтво ПДВ №100288965, яке анульовано 11.04.2012 р.). Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом жовтня 2010 р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

На спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", які були чинні на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення.

Закон України від 25.06.91р. № 1251-ХІІ "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1251, об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі), за приписами статті 14 Закону №1251, відносяться податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Відповідно п. 5.1. Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено п.п.5.2.1 п. 5.2 Закону № 334, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті, з положень пп. 5.2.1. п. 5.2. включаються до складу валових витрат.

Обмеження щодо неможливості віднесення до валових витрат сум, визначено пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону. Так, зокрема пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 5.11. ст. 5 Закон України №334, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає безпідставними висновки відповідача про відсутність реального настання правових наслідків (безтоварності) правочинів між позивачем та контрагентами, а тому немає підстав вважати, що з боку позивача було допущено порушення ст. 3 та ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідачем зазначено, що під час перевірки відповідач дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту з ПДВ на суму 11727,00грн. у тому числі за серпень 2010р. - 9294,00 грн., за грудень 2010р. - 2433,00 грн., з підстав того, що не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами.

Так, Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. було встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом (ст.1 п. 1.7).

На виконання п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 вищевказаного закону, платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов'язкові реквізити, які встановлені п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР від 03.04.1997.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Пунктом 7.7.1 п. 7.7. статті 7 закону передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" підтверджується матеріалами справи, а саме первинними бухгалтерськими документами (податковим накладними та платіжними дорученнями).

Щодо висновків відповідача стосовно неможливості підтвердження реального придбання позивачем ТМЦ (послуг, товарів) у ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг", у зв'язку з тим, що останні мають ознаку "фіктивності" та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому усі операції з надання послуг (товарів) ПП "Комманд" та ПП "Ротонда торг" не спричиняють реального настання правових наслідків - є нікчемними, судова колегія зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Суб'єкти господарювання, згідно частини першої статті 19 ГК України, мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 28.02.2013 р. № 1293/15.4/36693106 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 01.04.2013 р. № 0000941504 та № 0004661501.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.05.13 у справі № 801/3995/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва