Постанова

від 23.05.2013 по справі 27/5005/11399/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року Справа № 27/5005/11399/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.,

секретар судового засідання : Турбуєва А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Самуха А.О. представник, довіреність №б/н від 10.09.12, Кривенко А.М. представник, довіреність №б/н від 01.11.12,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-трейд Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013р. у справі №27/5005/11399/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Текспо", м.Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-трейд Україна", м.Дніпропетровськ

про стягнення 22508грн.93коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013р. у справі №27/5005/11399/2012 (суддя Татарчук В.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)"Текспо" задоволено частково, з ТОВ"Авто-трейд Україна" на користь позивача стягнуто 22 135грн.95коп. основного боргу;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин укладення сторонами договору поставки, порушення відповідачем грошових зобов"язань у вигляді несвоєчасного повернення попередньої оплати, а також з того, що питання відповідальності за таке порушення врегульовано ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а тому застосування аналогії закону і нарахування процентів згідно з ст.1048 цього Кодексу є безпідставним;

- не погодившись з рішенням суду, ТОВ"Авто-трейд Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та припинити провадження у справі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що постановляючи оскаржуване рішення, господарський суд всупереч приписам ст.65 Господарського процесуального кодексу України не вчинив необхідних дій по підготовці справи до розгляду, про те, що зазначені порушення призвели до неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин та невідповідності висновків, викладених в рішенні обставинам справи, про поставку товариством товару в повному обсязі, на що є відповідні докази: перевізник, який постачав товар на ТОВ"Текспо" та телефонна розмова, в якій представник цього товариства підтверджує поставку та отримання ним товару, про відсутність в матеріалах справи доказів того, що товар не був поставлений, а також про повідомлення господарського суду при вирішенні спору про відкриття відносно директора ТОВ"Текспо" кримінального провадження за ч.1 ст.356 Кримінального кодексу України і про те, що незаконними діями ТОВ"Текспо" намагається нанести значну шкоду скаржнику шляхом приховування факту отримання товарно-матеріальних цінностей;

- скаржником заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання Індустріальним РВ ДМУ щодо кримінального провадження №1201304066000098 відносно директора ТОВ"Текспо";

- позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у телеграмі від 23.04.2013р. просить апеляційну скаргу відхилити та здійснити розгляд справи за відсутності представника товариства;

- отже в судові засідання представник позивача не з"явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено рахунок-фактура №103/000006 від 22.03.2012р. для оплати позивачем товару в сумі 55 356грн.45коп. (а.с.90).

Найменування товару, його кількість та ціна визначені відповідачем у вказаному рахунку.

Платіжним дорученням №73 від 30.03.2012р. позивач провів оплату товару в сумі 40000грн. з посиланням в графі "призначення платежу" - оплата за обладнання згідно з рахунком №103/000006 від 22.03.2012р.

Листом №17/9/12 від 17.09.2012р. (а.с.92) позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення перерахованих коштів протягом семи календарних днів.

При цьому позивачем зазначено, що станом на дату пред"явлення вимоги відповідачем не забезпечено поставку обладнання, у зв"язку з чим, позивач відмовляється від подальшого придбання у відповідача цього обладнання.

Відповідно до банківської виписки акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за 03.10.2012р. відповідачем повернуто на користь позивача 17864грн.05коп.

Як на підставу для оплати відповідач посилався на лист №17/9/12 від 17.09.2012р.

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ТОВ"Текспо" з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ"Авто-трейд Україна" безпідставно набутих коштів в сумі 22135грн.95коп. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 372грн.98коп.

В обґрунтування рішення в частині стягнення з відповідача 22135грн.95коп. господарським судом покладені обставини щодо фактичного укладення сторонами договору поставки та неналежного виконання відповідачем зобов"язання в частині такої поставки.

Між тим, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ст.627 названого Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ч.1 ст.712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

З наведеної норми випливає, що істотними умовами договору поставки є номенклатура (асортимент), кількість та якість товару, строки поставки та ціна. При відсутності цих умов в договорі він вважається неукладеним.

Щодо досліджуваної справи, то рахунок-фактура №103/000006 від 22.03.2012р., виставлений відповідачем для оплати вартості обладнання в сумі 55356грн.45коп. та платіжне доручення №73 від 30.03.2012р. на перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 40000грн. не містять такої умови як строк поставки обладнання, що відповідно до закону є необхідною (істотною) для укладення договору поставки.

З огляду на викладене, висновки господарського суду про фактичне укладення сторонами договору поставки не відповідають обставинам справи та зроблені при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Одночасно слід зазначити, що згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому в силу ч.2 вказаної статті положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зобов"язання по поверненню безпідставно придбаного майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна, по-друге, щоб набуття або зберігання майна було здійснено за рахунок іншої особи, та по-третє, щоб були відсутні правові підстави для зберігання майна.

У даному випадку, грошові кошти в сумі 22135грн.95коп. є такими, що набуті та зберігаються відповідачем безпідставно, у зв"язку з чим, підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача вказаної суми коштів, місцевий господарський суд, як зазначено вище, прийняв рішення, висновки по якому не відповідають обставинам справи.

Але така помилка не вплинула на правильність вирішення спору.

Тому рішення господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з ч.2 ст.536 Кодексу розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.8 Кодексу якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, використання аналогії можливе лише за наявності достатніх умов, а саме: відносини, до яких застосовується аналогія охоплюється предметом цивільно-правового регулювання (ст.ст. 1, 9 ЦК України); наявність прогалин в їх регулюванні (прогалини в праві); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ст.1048 Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, слід визнати достатніми умови для застосування аналогії закону та наявності правових підстав для стягнення з відповідача 372грн.38коп. процентів за користування безпідставно збереженими коштами.

Таким чином, рішення господарського суду в цій частині слід скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Доводи скаржника колегією суддів не прийняті до уваги .

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п.13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на викладене "телефонна розмова" не є належним доказом, який підтверджує факт поставки товару скаржником.

Отже, в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідні обставини скаржником не доведені.

Клопотання скаржника про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, оскільки ст.79 цього Кодексу не передбачено такої обов"язкової підстави для зупинення провадження як вирішення питання органом внутрішніх справ щодо кримінального провадження.

У разі встановлення вироком суду по кримінальній справі обставин, які впливають на вирішення даного спору скаржник не позбавлений можливості звернутися з заявою про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2013р. у справі №27/5005/11399/2012 скасувати в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Текспо" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-трейд Україна" процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 372грн.98коп.;

- виключити з резолютивної частини рішення абзац перший;

- позов задовольнити;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-трейд Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Текспо" 22135грн.95коп. основного боргу, 372грн.98коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1106грн.33коп. витрат на послуги адвоката та 1609грн.50коп. судового збору, видати наказ;

- видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 27.05.2013р