Постанова

від 14.05.2013 по справі 826/5513/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2013 року 09:52 № 826/5513/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агенція «Паланок» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. № 00005182250 та № 00005172250. за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук І.А. (довіреність № 02 від 25.02.2013 р.)

від відповідача: Ріпак О.Д. (довіреність № 8146/9/10 від 29.12.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 14.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція «Паланок» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. № 00005182250 та № 00005172250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/5513/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 14.05.2013 р.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 14.11.2012 р. № 00005182250 та № 00005172250;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 64 700 грн., в тому числі: за листопад 2011 року в сумі 64700 грн., а також п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 74 405 грн., у тому числі: за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 74 405 грн. (IV квартал 2011 року в сумі 74405 грн.)

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 14.05.2013 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агенція «Паланок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Веткомсервіс» за листопад 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 64 700 грн., в тому числі: за листопад 2011 року в сумі 64700 грн., а також п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 74 405 грн., у тому числі: за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 74 405 грн. (IV квартал 2011 року в сумі 74405 грн.)

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Веткомсервіс», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, та правовідносини ТОВ «Веткомсервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків (відсутня матеріальна база та трудові ресурси), а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 22.10.2012 року № 1595 та наказу від 22.10.2012 року № 1377 виданого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агенція «Паланок» (код за ЄДРПОУ 32983426) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Веткомсервіс» (код за ЄДРПОУ 35669910) за листопад 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 31.10.2012 р. № 501/22-511/32983426, згідно висновків якого позивачем було порушено вимоги п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 64 700 грн., в тому числі: за листопад 2011 року в сумі 64700 грн., а також п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 22.1 ст. 22, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ (із змінами і доповненнями), щодо заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 74 405 грн., у тому числі: за ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 74 405 грн. (IV квартал 2011 року в сумі 74405 грн.)

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00005182250 від 14.11.2012 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 64 700 грн., та штрафні санкції 32 350,00 грн., всього на суму 96 950,00 грн.;

- № 00005172250 від 14.11.2012 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 74 405,00 грн., та штрафні санкції 18 601,00 грн., всього на суму 93 006,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням Державної податкової служби у м. Києві від 08.02.2013 р. № 1294/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги було частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС № 00005172250 від 14.11.2012 року в частині визначення штрафної санкції 18 601,00 грн., та в іншій частині залишено без змін.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 14.11.2012 р. № 00005182250 та № 00005172250 із урахуванням рішення Державної податкової служби у м. Києві від 08.02.2013 р. № 1294/10/12-1-03 про результати розгляду первинної скарги, позивач оскаржив такі податкові повідомлення-рішення в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог поизвача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

За період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року ТОВ «Агенція «Паланок» не декларувало до сплати податок на прибуток.

Так, ТОВ «Агенція «Паланок» задекларовано від'ємне значення з податку на прибуток, нарахованого за результатами IV кварталу 2011 року в сумі 679 грн.

Перевіркою повноти декларування податку на прибуток ТОВ «Агенція «Паланок» по взаємовідносинах з ТОВ «Веткомсервіс» за листопад 2011 року встановлено його заниження за ІІ-IV квартали 2011 року на загальну суму 74 405 грн.

За період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року ТОВ «Агенція «Паланок» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 84 307 грн.

Перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Веткомсервіс» за листопад 2011 року контролюючим органом було встановлено його завищення на загальну суму 64 700грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Агенція «Паланок» (Замовник) в особі директора Сивоконь А.М., що діє на підставі Статуту та ТОВ «Веткомсервіс» (Виконавець), в особі директора Копилової Л.М., що діє на підставі Статуту, було укладено договір про надання послуг № 30/11 від 30 листопада 2011 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг № 30/11 від 30 листопада 2011 року Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного Договору надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Підведення підсумків роботи банку в 2011 році. Порівняльний аналіз показників на ринку з даними АТ «ОТП Банк». Подальші перспективи розвитку банківського сектора в 2012 році з урахуванням змін у світовій економіці».

До перевірки ТОВ «Агенція «Паланок» надало податкову накладну від 30.11.2011 року № 25, видану продавцем ТОВ «Веткомсервіс», на загальну суму 388 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 64 700 грн., яку відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та відповідно в додатку 5 розділу II «Податковий кредит» декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

Відповідно до Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 3456/22-9/31240927 від 05.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Веткомсервіс» (код за ЄДРПОУ 35669910) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад 2011 року (далі - Акт № 3456/22-9/31240927 від 05.09.2012 року), було встановлено наступне:

- загальна чисельність працюючих на ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа;

- в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» та покупцями були здійснені без мети настання реальних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем було зроблено висновок, що контрагент позивача ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період листопад 2011 року, в розумінні ст. 185 Податкового Кодексу від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями)

Проведеною перевіркою не встановлено факту отримання послуг ТОВ «Агенція «Паланок» від виконавця ТОВ «Веткомсервіс» по взаємовідносинах за листопад 2011 року.

На переконання контролюючого органу, правочин, укладений ТОВ «Агенція «Паланок» з ТОВ «Веткомсервіс», не спричинив реального настання правових наслідків, та допустимих доказів щодо фактичності наданих послуг, позивачем до матеріалів справи не надано.

Отже, згідно наявних у справі доказів, господарські операції між ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС», контрагентами-постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначеним контрагентом ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» на користь позивача мали надаватися саме інформаційно-консультаційні послуги щодо діяльності банківської сфери, а саме на тему: «Підведення підсумків роботи банку в 2011 році. Порівняльний аналіз показників на ринку з даними АТ «ОТП Банк». Подальші перспективи розвитку банківського сектора в 2012 році з урахуванням змін у світовій економіці», що відповідно потребує певних професійних знань.

З наведеного відповідно вбачається необхідність наявності в такого товариства, що надає зазначені спеціалізовані послуги, кваліфікованого персоналу із відповідною професійною (банківською) освітою, чого у ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» не встановлено, та позивачем в судовому засіданні жодними доказами не доведено.

Враховуючи зазначене, та відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, вбачається, що такі угоди, укладені ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Суд погоджується із висновком відповідача, що товариство, яке не має жодних матеріальних ресурсів та в штаті якої працює 1 особа (директор та бухгалтер), - фактично не може виконувати такого виду господарської діяльності, як надання інформаційно-консультаційних послуг у банківській сфері у великих обсягах та на значні суми, що відповідно потребує певних професійних знань та кваліфікованого робочого персоналу із відповідною професійною освітою.

Доказів, щодо укладення суб'єктом господарювання ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, устаткування та значних трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем ні до перевірки ні до суду надано також не було.

Зазначене, відповідно підтверджує неможливість здійснення ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» такої господарської діяльності, як надання інформаційно-консультаційних послуг у банківській сфері у великих обсягах та на значні суми.

Крім того, згідно наявних у справ доказів, суд вважає, що позивачем не було доведено товарності таких операцій із контрагентом ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС», зважаючи на наступне.

Так, відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг № 30/11 від 30 листопада 2011 року Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у відповідності до умов даного Договору надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Підведення підсумків роботи банку в 2011 році. Порівняльний аналіз показників на ринку з даними АТ «ОТП Банк». Подальші перспективи розвитку банківського сектора в 2012 році з урахуванням змін у світовій економіці».

Проте, згідно наданого позивачем до матеріалів справи підтвердження на виконання таких договірних відносин, а саме фото-звіту про проведену підсумкову конференцію ОТР-банка 2011 р., вбачається що для працівників ОТР-банка проводилися розважальні заходи (постановка хореографічних виступів, парад двійників зірок, постановка театральних подій, танцювальні виступи та інше), що відповідно жодним чином не відповідає предмету договору про надання послуг № 30/11 від 30 листопада 2011 року, який відповідно передбачав надання інформаційно-консультаційних послуг у банківській сфері, однак не організацію розважально-театральних заходів.

Крім того, суду є також не зрозумілим, яким чином товариство в штаті де працює 1 особа (директор та бухгалтер) фактично могло провести достатньо масштабні розважальні заходи із застосуванням театральних груп, ведучих, фотографів, персоналу по роботі зі світлом та звуком, декораторів, інше, не зважаючи навіть на те, що договірними відносинами передбачалося надання зовсім інших послуг, а саме інформаційно-консультаційних, а не розважальних.

Доказів щодо наявності в контрагента ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» фахівців з надання зазначених послуг, що відповідно потребувало фахових знань в такому виді діяльності, або доказів щодо укладення субпідрядних договорів з метою виконання зобов'язань перед позивачем, ТОВ «Агенція «Паланок» до матеріалів справи надано також не було.

Отже, зважаючи на докази, наявні у справі, суд прийшов до висновку, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність не у відповідності до вимог чинного законодавства, взаємовідносини ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» з іншими контрагентами вчинялися без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Також, як було зазначено вище, такий контрагент позивача ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» за місцем його реєстрації не знаходиться, про що податковим органом було складено Акт № 3456/22-9/31240927 від 05.09.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Веткомсервіс» (код за ЄДРПОУ 35669910) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад 2011 року.

Враховуючи зазначене, та відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, вбачається, що такі угоди, укладені ТОВ «Веткомсервіс» з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Відповідно ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно з частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Веткомсервіс» носять характер фіктивного правочину, оскільки даний правочини не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме те, що такий правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», позивачем не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Також, згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «ВЕТКОМСЕРВІС» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р. № 00005182250 та № 00005172250.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 20.05.2013 р.