Рішення

від 04.03.2009 по справі 01/147/18-40    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01/147/18-40    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ          

від "04" березня 2009 р.                                                    по справі  № 01/147/18-40

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-Волинь”, м. Луцьк

до приватної фірми “Ертеч”, м. Луцьк

про стягнення 78300 грн.

                                                                                                                   Суддя Якушева І.О.

за участю представників:

від позивача: Пащук В.С. (довір. №2 від 8.12.2008р.)

від відповідача: Авілочкін А.В. –директор ПФ “Ертеч”, Гнатів Т.М. (довір. від 15.12.2008р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 78300 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору на охорону об'єкта і майна  № 8 від 28.07.2006р.

          На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином взятих зобов'язань щодо охорони об'єкта та майна, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 42. Під час здійснення відповідачем охорони об'єкта, з території будівництва було викрадено сорок ящиків керамічної плитки італійського виробництва «Мікрол»вартістю 30000 грн.

          Відповідно до п.4.4. договору №8 від 28.07.2006р. відшкодування замовнику завданого з вини виконавця збитку здійснюється після надання замовником постанов органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, а також факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, чи в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта..

          26.06.2007р. Луцьким МУ УМВС України у Волинській області прийнято постанову про порушення кримінальної справи, в якій зазначено про те, що 18.06.2007р. невстановлена особа з території будівництва за адресою: м. Луцьк, пр. Волі,42 шляхом вільного доступу таємно викрала сорок ящиків керамічної плитки італійського виробництва «Мікрол», чим завдала ТзОВ «Гранд - Волинь»матеріальної шкоди на загальну суму 30 00 грн.

Згідно із п.2.1. договору  № 8 від 28.07.2006р. відповідач зобов'язувався організувати та забезпечити охорону товарно - матеріальних цінностей, коштів та майна замовника, прийнятих під охорону.

Розмір збитків позивач обчислює, виходячи з розрахунку: 30000 х 130,5% х 2 =78300 грн.

Такий розрахунок збитків застосовано позивачем на підставі п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

          Відповідач у відзиві, представники відповідача в судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на таке:

          - відповідно до представлених позивачем документів вбачається лише те, що мала місце подія злочину, однак позивач не підтвердив документально існування сорока ящиків керамічної плитки італійського виробництва «Мікрол»та їх зберігання на території будівництва за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 42.

Постанова та повідомлення Луцького МВ УМВС не є документами, які відповідно до чинного законодавства встановлюють певні факти. Постанова про порушення кримінальної справа є процесуальним документом, який дає повноваження слідчому (дізнавачу) проводити слідчі дії, і лише суд має право за матеріалами кримінальної справи у вироку встановити певний факт. В даному випадку встановити сам факт крадіжки як такої та притягнути винну особу у крадіжці до відповідальності. Що ж стосується повідомлення, на яке також посилається позивач, то воно не є процесуальним документом відповідно до чинного законодавства України, а є просто листом інформативного характеру.

Відповідно до п.4.4 договору розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених товарно-матеріальних цінностей, складеним за участі виконавця (тобто відповідача по справі) та звірений з бухгалтерськими даними. Однак позивачем не представлено відповідних документів, а саме підтверджуючих документів права власності на плитку, її вартості, підтверджуючих документів взяття її на баланс товариства, без чого не можливо провести звірку з бухгалтерськими даними, як це передбачено умовами договору.

Відповідно до п.5.2. "г" договору № 8 від 28.07.2006р. про охорону об'єкта та майна, виконавець (в даному випадку відповідач по справі) звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено замовником (тобто позивачем по справі) самостійно без відповідальних працівників виконавця.

Крім того, позивачем не надано доказів передачі під охорону виконавцю  майна, що було предметом крадіжки у кримінальній справі №1-902-07.

Відповідно до п.1.1. договору № 8 від 28.07.2006р. замовник доручає, а виконавець бере під охорону об'єкт та майно, вказані на схемі, що додається до договору.

Будь-яких доказів щодо передачі під охорону 40 ящиків з керамічною плиткою італійського виробництва «Мікрол»не має, а отже вони не були предметом договору і відповідно виконавець не ніс відповідальності за його збереження.

Відповідно до п.4.1. договору № 8 від 28.07.2006р. про охорону об'єкта та майна, виконавець несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок крадіжки товарно-матеріальних цінностей та майна, що охороняються, а оскільки ящики з керамічною плиткою італійського виробництва «Мікрол»не були прийняті під охорону виконавцем (позивачем не представлено відповідних доказів цього), то і відповідальності за їх збереження він не несе.

Вказане свідчить, що позивачем крім того, що заявлено безпідставний позов, безпідставно та без підтвердження матеріальних збитків проведено розрахунок «збитків».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                                             в с т а н  о в и в:

28.07.2006р. між сторонами у справі було укладено договір №8 про охорону об'єкта  та майна строком на один рік, згідно з п.п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере під охорону об'єкт та майно, вказані на схемі, що додається до договору.

Згідно з п.п. 1.4., 1.7., 2.1."а" договору охорона об'єкта та майна здійснюється цілодобово. Система та порядок охорони об'єкта і дислокація посту визначаються замовником спільно з виконавцем та здійснюється відповідно до Інструкції (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.

Вартість послуг по охороні складає 2500 грн. в місяць.

Відповідач зобов'язаний організувати та забезпечити охорону товарно - матеріальних цінностей, коштів та майна замовника, прийнятих під охорону.

Як визначено пунктом 1.5. договору №8 від 28.07.2006р. щоденний прийом під охорону кожного об'єкта та здача його представнику замовника або між представником виконавця здійснюється у спеціальному журналі, в якому вказується час прийому –передачі, дані осіб, які здійснюють передачу, час і короткий зміст нештатних ситуацій під час чергування, міри, які по них прийняті.

Згідно з поясненнями представників сторін, ні схема, ні Інструкція як додатки до договору не складались, спеціальний журнал здачі-приймання об'єкта під охорону між сторонами не вівся.

До договору №8 від 28.07.2006р. укладено єдиний додаток –дислокацію, в якій вказано про те, що під охорону передається об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі,42.

27.03.2008р. сторонами укладено угоду про дострокове розірвання договору  №8 від 28.07.2006р. з 31.03.2008р.

В період дії договору №8 від 28.07.2006р. з об'єкта, що знаходився під охороною, було вчинено крадіжку.

Факт вчинення крадіжки підтверджується постановою Луцького МУ УМВС України у Волинській області про порушення кримінальної справи від 18.06.2007р., якою встановлено, що 18.06.2007р. приблизно о 15 год. невстановлена особа з території будівництва за адресою: м. Луцьк, пр. Волі,42 шляхом вільного доступу таємно викрала сорок ящиків керамічної плитки італійського виробництва «Мікрол», чим завдала ТзОВ «Гранд - Волинь»матеріальної шкоди на загальну суму 30000 грн.

Згідно з відповіддю слідчого відділу Луцького МУ УМВС України у Волинській області №11-902-07 від 16.07.2008р. кримінальна справа на підставі п.3 ст.206 КПК України зупинена 21.08.2007р. у зв'язку із невстановленням осіб, причетних до вчинення злочину.

Згідно з п.4.3. договору про охорону об'єкта та майна №8 від 28.07.2006р. факти крадіжки, а також знищення, пошкодження майна замовника сторонніми особами на об'єкті, що охороняється, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюються органами дізнання, слідства або судом.

Пунктом 4.4. договору №8 від 28.07.2006р., укладеного між сторонами у справі встановлено, що відшкодування замовнику завданого з вини виконавця збитку здійснюється після надання замовником постанов органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки, а також факт знищення або пошкодження майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт, що охороняється, чи в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об'єкта. Розмір збитку повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, складеним за участі виконавця та звіреним з бухгалтерськими даними. До збитків, що відшкодовуються, входить вартість викраденого або пошкодженого майна, витрати, здійснені на відновлення пошкодженого майна.

Позивачем відповідно до п. 4.4. договору №8 від 28.07.2006р., укладеного між сторонами у справі, подано постанову органу дізнання, з якої видно, що з території, яку охороняв відповідач, вчинено крадіжку майна на суму 30000 грн.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст.978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові  завдані цим збитки.

Статтею 611 цього Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до приписів ст. 114 вказаного Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, при цьому особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Зазначеною нормою також визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст. 22 ЦК України під збитками розуміються, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, заподіяних неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за умовами договору, то предметом доказування у даній справі є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

При цьому, вимога надати докази невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором (ст. 610 ЦК України) покладається на позивача. Водночас, стаття 614 ЦК України зобов'язує відповідача надати докази відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, не забезпечив охорони об'єкта та матеріальних цінностей на ньому, відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання відповідачем не доведено.

Відповідно до ст.101 Кримінально-процесуального кодексу України міліція є органом дізнання.

Оскільки згідно з п.4.3. договору про охорону об'єкта та майна №8 від 28.07.2006р. факти крадіжки, а також знищення, пошкодження майна замовника сторонніми особами на об'єкті, що охороняється, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об'єкта, встановлюються органами дізнання, слідства або судом, то відповідно до умов договору постанова органу дізнання є достатнім та належним доказом вчинення крадіжки.

На час розгляду справи доказів скасування постанови Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 26 червня 2007р. не подано.

А тому не можна погодитись з доводами відповідача про те, що постанова Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 26 червня 2007р. не є належним доказом вчинення крадіжки.

Доводи відповідача про те, що позивачем не подано доказів передачі під охорону викраденого майна, а тому відповідач не може нести відповідальності за його збереження, не заслуговують на увагу.

Із змісту договору №8 від 28.07.2006р. видно, що відповідач брав зобов'язання охороняти не лише об'єкт, що знаходиться по пр. Волі, 42 у м. Луцьку, але й зобов'язувався організувати та забезпечити охорону товарно - матеріальних цінностей, коштів та майна замовника. Договором не передбачено конкретного порядку прийняття-передачі майна під охорону, складення окремого документа прийняття-передачі майна під охорону, за змістом договору сторони досягнули згоди, що виконавець відшкодовує замовнику збитки, зокрема, після того, як замовником буде надано постанову органів дізнання, слідства або вироку суду, що встановив факт крадіжки.

Позивачем надано постанову Луцького МВ УМВС України у Волинській області від 26 червня 2007р., якою підтверджується факт викрадення майна саме з об'єкту, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 42, який відповідно до договору про охорону об'єкта та майна №8 від 28.07.2006р. в момент крадіжки перебував під цілодобовою охороною відповідача.

З огляду на викладене, відповідач, стверджуючи, що майно не передавалось йому під охорону, не подав доказів на підтвердження своїх доводів.

Заперечення відповідача про те, що розмір збитків визначено позивачем без участі відповідача, а тому не повинні братися судом до уваги, відхилено з огляду на те, що із листа ТзОВ «Гранд-Волинь»б/н і дати вбачається, що позивач звертався до ПФ «Ертеч»з проханням  прибути до ТзОВ «Гранд-Волинь»з метою проведення розрахунку вартості викрадених товарно-матеріальних цінностей, однак ПФ «Ертеч»залишила звернення без задоволення, не повідомила про причини неприбуття, що свідчить про ухилення відповідача від спільного складення  розрахунку збитків.

Факт надіслання цього листа ПФ «Ертеч»підтверджується копією фіскального чеку від 7.08.2008р., описом вкладення від 7.08.2008р. повідомленням про отримання листа  відповідачем.

При таких обставинах проведення позивачем розрахунку збитків без участі відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення збитків.

У відповідності із ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язань, доказується кредитором.

Порядок визначення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язань, регулює, зокрема, 623 ЦК України, якою передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Як випливає із змісту ст.22 ЦК України при обрахуванні розміру збитків мають враховуватись точні дані, які безспірно підтверджують реальну шкоду, нанесену неправомірними діями відповідача.

Розмір завданого збитку на суму 30000 грн. у зв'язку з викраденням 40 ящиків керамічної плитки італійського виробництва «Мікрол»з території будівництва за адресою: м. Луцьк, проспект Волі, 42, підтверджується наступними документами:

-          постановою Луцького МУ УМВС України у Волинській області від 26 червня 2007р.;

-          повідомленням слідчого відділу Луцького МУ УМВС України у Волинській області від 16.07.2008р №11-902-07.

Факт купівлі позивачем плитки  підтверджується накладною №344 від 27.06.2006р., згідно з якою ТзОВ "Гранд-Волинь" придбало у ТзОВ "Аміко-Кераміка" 989,68 м.кв. плитки на суму 164 266,52 грн., платіжними дорученнями про перерахування коштів за плитку №126 від 14.06.2006р., №304 від 21.11.2006р.

З наведеного вбачається, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо охорони об'єкта та майна, позивачу завдано збитків на суму –30 000 грн., що складають фактичну  вартість викраденої плитки.

З огляду на положення цивільного законодавства, якими врегульовано порядок визначення розміру збитків, завданих порушенням зобов'язань, виходячи із реальної вартості нанесеної шкоди, судом відхилено розрахунок суми збитків в розмірі 78300 грн., виконаний позивачем відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»з врахуванням індексу інфляції.

Разом з цим, позивачем не обгрунтовано застосування до правовідносин, що виникли між сторонами у справі, положень Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116

Аналіз положень Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №116, дозволяє дійти висновку про те, що відповідний порядок розрахунку збитків, передбачений цим нормативним актом, застосовується у випадку, якщо збитки завдані працівниками підприємству, установі, організації.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків за неналежне виконання ним зобов'язань щодо охорони об'єкта та майна обгрунтована і підлягає до задоволення на суму 30 000 грн., у задоволенні позову про стягнення 48300 грн. збитків (78300 –30000) слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати  слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 599, 978 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватної фірми “Ертеч” (м. Луцьк, вул. Мельнична, 13, р/р 26005078078471 у Волинській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 303019, код ЄДРПОУ 21743703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд-Волинь” (м. Луцьк, пр. Молоді, 2, р/р 2600901018509 в другій філії ВАТ «Кредобанк», МФО 385372, код ЄДРПОУ 33273561) 30000 грн. збитків, 300 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 45 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 48300 грн. збитків відмовити.

Суддя                                                                                                                        І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 10.03.2009р.

          Суддя