Рішення

від 18.02.2009 по справі 12/97-27/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/97-27/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  12/97-27/58

18.02.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки ЛТД»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»

простягнення  67 002, 09 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Іваненко Л.С. –представник за довіреністю б/н від 29.12.2008 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки ЛТД»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»про стягнення заборгованості у розмірі 49 355, 00 грн., 3% річних у сумі 1 207, 55 грн., індекс інфляції у розмірі 8 149, 24 грн., збитків у зв'язку із порушенням договірних зобов'язань у сумі 6 290, 30 грн. та збитків за надання правової допомоги у розмірі 2 000, 00 грн. за договором про надання послуг охорони № 11 від 25.10.2006 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва 06.08.2008 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки ЛТД»задоволено частково. Стягнуто з відповідача 49 355, 00 основного боргу, 4 578, 32 грн. збитків від інфляції, 559, 80 грн. –3% річних та 2 600, 00 грн. збитків за надання юридичних послуг.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2008 року –без змін.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 18.12.2008 року рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 року у справі № 12/97 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Зазначена постанова мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою той факт, що акт прийому-здачі виконаних робіт за грудень 2007 року не містить ні підпису представника відповідача, ні відтиску печатки підприємства. Крім того, відсутні докази, які б свідчили про надсилання цього акту Товариству з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки ЛТД».

Суд касаційної інстанції звернув також увагу на те, що віднесення до збитків витрат позивача, пов'язаних з оплатою наданих юридичних послуг, зроблені без з'ясування наявності умов і підстав для застосування до спірних правовідносин ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, зокрема судами не встановлено обставин, пов'язаних з наявністю обов'язкового характеру зазначених витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.01.2009 року суддею Дідиченко М.А. прийнято справу № 12/97 до свого провадження, присвоєно справі № 12/97-27/58, розгляд справи призначено на 03.02.2009 року, зобов'язано сторони надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2008 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2009 року надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання 03.02.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача та не подання сторонами доказів перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи до 17.02.2009 року.

У судове засідання 17.02.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суд не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечував, вважаючи його поданим з метою затягування розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на те, що на попереднє судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, суд розцінює подане клопотання як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи. Враховуючи те, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

25.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки Лтд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»був укладений договір на надання послуг охорони № 11, що визнається сторонами, але не доданий до матеріалів справи у зв'язку з неможливістю його надання, в зв'язку з чим позивач з обґрунтування позовних вимог виключив посилання на даний договір.

Так, відповідно до рахунків-фактур та актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, з 25.10.2006 року по грудень 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки Лтд»надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»послуги охорони, вартість яких склала 222 835, 48 грн. Вказані акти підписані представниками сторін та скріплені печатками, крім акту прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2007 року, який підписаний лише зі сторони позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»частково розрахувалося за виконані роботи/послуги, що підтверджується банківськими виписками з посиланням на виставлені позивачем рахунки-фактури, та заборгованість відповідача становить 49 355,00 грн.

На підтвердження існування між позивачем та відповідачем господарських зобов'язань, позивач також надав належним чином засвідчені копії рахунків-фактур за жовтень 2006 року - грудень 2007 року та платіжних квитанції, які підтверджують оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»наданих позивачем робіт/послуг на підставі вказаних рахунків-фактур.

У зв'язку із несплатою заборгованості, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки Лтд»направило на адресу Товариству з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»претензію про стягнення боргу та збитків на суму 57 963,30 грн. разом з актом виконаних робіт за грудень 2007 року, яка, відповідно до повідомлення про вручення, була одержана відповідачем 05.03.2008 року.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, матеріалами справи повністю підтверджується існування між сторонами господарського зобов'язання.

Як визначено ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні положення містить ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, судом встановлено, що сторони уклали договір надання послуг у спрощений спосіб.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт / послуг, які підписані сторонами та скріплені печатками. Відповідач претензій щодо якості наданих послуг не направляв. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за актами виконаних робіт / послуг з жовтня 2006 року про листопад 2007 року є обґрунтованими.

Щодо акту прийому-здачі виконаних робіт / послуг за грудень 2007 року, то суд зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Оскільки відповідачем не додержано вимог ст. 882 ЦК України, при відмові від підписання акту прийому-здачі виконаних робіт / послуг за грудень 2007 року, направленого на його адресу позивачем, суд дійшов висновку,  що відповідач ухиляється від покладених на нього зобов'язань в частині прийняття та оплати виконаних позивачем послуг.

Враховуючи те, що відповідач не звертався до суду з вимогою про визнання недійсним акту прийому-здачі виконаних робіт / послуг за грудень 2007 року, суд дійшов висновку про дійсність документу первинного обліку, який є підставою для виконання відповідачем покладених на нього зобов'язань в частині оплати виконаних позивачем послуг.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 49 355, 00 грн. за послуги надані згідно актів наданих робіт / послуг з жовтня 2006 року по грудень 2007 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.   

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 559, 80 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 4 578, 32 грн. за період з січня 2007 року по 15 червня 2008 року.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які в вказували на строки оплати відповідачем по актах за виконані роботи, суд доходить висновку, що відносини між сторонами щодо оплати по актах, за умови ненадання ними судові договору № 11 від 25.10.2006 року, регулюються нормами ст. 530 ЦК України.

Як вбачається з позову та не заперечується відповідачем, позивач звернувся до відповідача з претензією, яка отримана відповідачем 05.03.2008 року, в якій містилася вимога щодо погашення заборгованості за надані послуги.

За таких обставин строк прострочення платежів повинен обчислюватися починаючи з 13.03.2008 року (дата претензії плюс сім днів).

Таким чином, розмір 3% річних становить:

49 355, 00 грн. (заборгованість) * 3% * 95 (з 13.03.2008 року по 15.06.2008 року) / 365 = 385, 37 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Отже, індекс інфляції становить:

49 355, 00 грн. (заборгованість) * 103, 8% * 103, 1% * 101,3% - 49 355, 00 грн. = 4 150, 28 грн.

Таким чином, 3% річних та індекс інфляції підлягає задоволенню згідно перерахунку суд  у сумі 385, 37 грн. та 4 150, 28 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

За своєю правовою природою збитки є об'єктивним зменшенням майнових благ кредитора, які проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання наступає незалежно від волевиявлення кредитора, як наслідок невиконання боржником зобов'язання.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у певних  витратах.

Отже зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій  наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань –причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідний обов'язок позивача, доказувати розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, випливає і з огляду на положення ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Отже, збитки на надання правової допомоги, не є об'єктивним зменшенням майнових благ позивача та не може відноситись до збитків, які настають внаслідок порушення відповідачем зобов'язань в розумінні ст. 22 ЦК України, внаслідок недоведеності позивачем причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача, його вини та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, тому суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 2 600, 00 грн. збитків за надання правової допомоги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 6 290,30 грн. за невиконання п. 8.2 договору, то оскільки матеріали справи не містять самого договору, то вимоги про стягнення коштів за порушення такого договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 538, 87 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 87, 28 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 22, 526, 530, 623, 625, 882 ЦК України, ст. 181, 193, 224 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЕМ»(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 19; код ЄДРПОУ 21643937), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост безпеки Лтд»(03067, м. Київ, пр-т Західний, 3-Д; код ЄДРПОУ 33239122) заборгованість у розмірі  49 355 (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 00 коп., 3% річних у сумі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн.. 37 коп., індекс інфляції у розмірі 4 150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 87 коп., та 87 (вісімдесят сім) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 25.02.2009 року