Постанова

від 01.07.2009 по справі 12/97-27/58

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/97-27/58

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 липня 2009 р.                                                                                    № 12/97-27/58  

         Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді                             Козир Т.П.,

суддів:                                                    Мамонтової О.М.,

                                                                          Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009р. у справі № 12/97-27/58 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Форпост безпеки ЛТД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” про стягнення 67 002,09 грн.,

за участю представників:

Позивача: Іваненко І.А., довіреність б/н від 03.07.2008р.,

Відповідача: Менюк С.А., довіреність б/н від 10.04.2009р.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Форпост безпеки ЛТД” (далі –ТОВ “Форпост безпеки ЛТД”, Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” (далі –ТОВ “Атем”, Відповідач) про стягнення 49 355,00 грн. основного боргу, 1 207,55 грн. –3% річних, 8 149,24 грн. інфляційних втрат та 6 290,30 грн. збитків.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2009р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009р., позов ТОВ “Форпост безпеки ЛТД” було задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 49 355,00 грн. заборгованості, 385,37 грн. –3 % річних, 4 150,87 грн. інфляційних втрат та понесені судові витрати по справі.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважав доводи Відповідача безпідставними, а тому просив залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року Позивачем надавались Відповідачу послуги з охорони, вартість яких становила 222 835,48 грн.

Проте, Відповідач розрахувався за надані йому Позивачем послуги тільки частково, а розмір заборгованості, у зв'язку з цим, становить 49 355,0 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що Позивач свої зобов'язання перед Відповідачем виконав належним чином, в той час як останній в повній мірі не розрахувався за надані йому послуги, дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості у розмірі 49 355,00 грн. за надані послуги з охорони за період: з жовтня 2006 року по грудень 2007 року, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також, враховуючи приписи ст.ст. 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), суд дійшов висновку і про часткове задоволення іншої частини вимог Позивача, стягнувши на його користь з Відповідача 3% річних що становить 385,37 грн., а також, втрат від інфляції в розмірі 4 150,87 грн. та понесені у зв'язку із розглядом справи судові витрати.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки вони, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), були зроблені при неповному встановленні всіх обставин справи, з огляду на таке.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам в повній мірі не відповідають.

Так, приймаючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи заборгованість у розмірі 49 355,00 грн. за послуги з охорони за період з жовтня 2006 року по грудень 2007 року суд першої інстанції посилався, в тому числі, на акти приймання-передачі виконаних робіт/послуг і, зокрема, на акт приймання-передачі за грудень 2007 року, зазначивши при цьому, що цей акт хоч і було підписано однією стороною, але він може бути прийнятий в якості доказу, оскільки відсутність підпису Відповідача на цьому акті свідчить тільки про відмову останнього виконати покладені на нього зобов'язання в частині оплати наданих послуг.

Разом з тим, докази, які б свідчили про надсилання вказаного акту Відповідачу в матеріалах справи відсутні, як і відсутній в матеріалах справи сам договір, на який, як підставу виникнення цивільних прав та обов'язків, первоначально посилався сам Позивач у своєму позові.

Інших доказів про надання Позивачем послуг з охорони Відповідачу, в тому числі –тих, що є необхідними для визначення строку виникнення та припинення між сторонами цивільних прав та обов'язків, неналежного виконання взятих на себе зобов'язань, матеріали справи не містять.

Вказані порушення були виявлені вже Вищим господарським судом України (далі –ВГСУ) під час попереднього розгляду даної справи, у зв'язку з чим, ухвалені по справі судові рішення місцевого господарського суду від 06.08.2008р. та апеляційного господарського суду від 21.10.2008р., було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення порушень закону, з відповідними вказівками про це суду касаційної інстанції в його постанові від 18.12.2008р., які відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Проте, в порушення вимог ст. 11112 ГПК України, а також ст. 38 цього ж Кодексу, згідно якої, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, місцевий господарський суд, під час нового розгляду справи, не витребувавши у сторін додаткових доказів, які є необхідними для визначення строку виникнення та припинення правовідносин, неналежного виконання стороною взятих на себе зобов'язань, а також інших обставин справи, обмежився тільки дослідженням в суді додаткових пояснень, які були надані стороною Позивача.

В той же час, апеляційна інстанція на вказані порушення суду першої інстанції належної уваги не звернула, залишивши без змін рішення останнього.

З огляду на викладене, оскаржені по справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими і такими, що були прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому такі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Атем” задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2009р. у справі № 12/97-27/58 скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.

Головуючий - суддя                                                        Козир Т.П.

Судді                                                                                  Мамонтова О.М.

                                                                                           Малетич М.М.