Рішення

від 16.02.2009 по справі 53/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/69

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сагал»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Консалтинговий Альянс»

про стягнення 26 230,70 грн.

                                                                                Суддя Грєхова О. А.

Представники:

Від позивача: Поліщук П.Я.- представник по довіреності  № 100 від 07.11.2008р.

Від відповідача не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний консалтинговий альянс»заборгованості за поставку товару відповідно до видаткових накладних № 871 від 16.05.2007 р., № 889 від 18.06.2007 р., № 1032 від 09.07.2007р. в розмірі 24 230,70 грн., в тому числі: сума основного боргу –16 217,3 грн., та штрафні санкції –8 012, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/69, розгляд справи призначено на 30.01.2009р.

 У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.01.2009р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було відкладено на 16.02.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2009р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

 Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.

 Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Листом Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві від 26.01.2009р. № 21-10/447-1, наданим позивачем по справі.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.02.2009 р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 32 434,60 грн.  

Факт поставки товару підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної № 871 від 15.06.2007р. на суму 14 677,80 грн., видаткової накладної № 889 від 18.06.2007р. на суму 5 521,04 грн., видаткової накладної № 1032 від 09.07.2007р. на суму 12 235,96 грн., довіреностями на отримання матеріальних цінностей: серія НБВ № 047114 від 08.06.2007р., серія НБВ № 047151 від 09.07.2007р., серія НБВ № 047122 від 18.06.2007р. та рахунками-фактурами: № 1213 від 08.06.2007р., № 1371 від 18.06.2007р., № 1316 від 18.06.2007р., № 1295 від 15.06.2007р., № 1313 від 18.06.2007р., № 1492 від 06.07.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач частково сплатив кошти в сумі 16 217,30 грн. за поставлений йому товар, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями виписок по рахунку з банку позивача від 15.06.2007р. та від 22.08.2007р.; а саме по накладній № 871 від 15.06.2007р. часткова оплата  в сумі –7 338,80 грн., по накладній № 889 від 18.06.2007р. а сумі –2 760,52 грн., по накладній № 1032 від 09.07.2007 р. в сумі –6 117,98 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу позивача претензію № 109 від 13.11.2008р. про оплату за поставлений товар відповідно до видаткових накладних. Позивач надав суду доказ про направлення претензії відповідачу по справі –оригінал конверту про відправлення кореспонденції.

Відповідач відповіді на претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

Таким чином, станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідача становить 16 217,30 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 8 від 22.01.2009р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 22.11.2008р. оплатити позивачу за поставлений Товар у сумі 16 217,30 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 22.11.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 16 217,30 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 16 217,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 217,30 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством  відповідальності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача по справі 3% річних  в розмірі –693,11 та збитків від інфляції в розмірі –12 715,59 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач нараховує 3% річних та збитки від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання з моменту поставки товару, відповідно до видаткових накладних, залучених до матеріалів справи, що є невірним відповідно до наступних норм чинного законодавства України.

В накладних на отримання товару, залучених до матеріалів справи і відповідно до яких позивач нараховує суму збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання, не вказано до якої дати відповідач повинен сплатити кошти за поставку товару позивачем в повному обсязі.

Таким чином, необхідно керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, де вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивач вимагав виконання обов'язку відповідачем шляхом оплатити товару 13.11.2008р. (претензія про сплату боргу № 109 від 13.11.2008р.).

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був у строк до 22.11.2008р. оплати позивачу поставлений Товар у сумі 16 217,30 грн., а вразі невиконання відповідачем даного обов'язку позивач має право, на підставі ст. 625 ЦК України, стягувати з боржника 3% річних та збитків від інфляції (з моменту невиконання боржників обов'язку щодо оплати товару, поставленого по накладним, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги) за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відреагував на претензію позивача та не оплатив суму залишкової заборгованості по видатковим накладним, тому пред'являючи позов, позивач має право нараховувати 3% річних та збитки від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання з моменту, коли відповідач не виконав своє зобов'язання щодо оплати товару поставленого по накладним, залучених до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, суд зробив свій перерахунок 3%  річних відповідно до документів, які знаходяться в справі та  норм чинного законодавства України

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 4,00 грн. підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду.

Позивач заявив про стягнення збитків від інфляції з липня 2007 р. по жовтень 2008р. у відповідності до дати поставки товару, як зазначено у видаткових накладних залучених до матеріалів справи.

Оскільки, право на стягнення заборгованості та стягнення збитків від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання з відповідача настає в листопаді 2008р. (претензія про сплату боргу № 109 від 13.11.2008р.), то суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції, адже в період, який зазначив позивач по справі відсутній факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем по справі.

Також позивач по справі заявляє вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 000, 00. Під збитками у розмірі 4 000,00 грн. позивач розуміє оплату за юридичні послуги у зв'язку з необхідністю звернення до суду.

Так, згідно зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість  додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч.2 ст.22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 4 000,00 грн., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої юридичної особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволені  вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 000, 00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Інвестиційний Консалтинговий Альянс»(02217, м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 6, код ЄДРПОУ 32527834 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сагал»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 17-А, кв. 8, код ЄДРПОУ 31904546) основний борг в сумі 16 217 (шістнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн. 30 коп., 3 % річних в сумі 4 (чотири) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 162 (сто шістдесят дві) грн. 21 коп. та 72 (сімдесят) грн. 97 коп. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                Грєхова О.А.