Рішення

від 02.03.2009 по справі 12/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/7

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" березня 2009 р.                                                     Справа № 12/7

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Легостаєва М.І. - дов. №03 від 14.01.09р. (в с/з 17.02.09р.)

від відповідача Барановська М.В. - дов. №84 від 27.01.09р.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні перевезення" (м.Донецьк)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв експрес" (м.Житомир)

про стягнення 2550,32 грн.

В судовому засіданні від 17.02.09р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:30 год 02.03.09р.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2550,32 грн. заборгованості, з якої 2050,32 грн. - сума збитків та 500,00 грн. - штраф за порушення строку доставки вантажу.

Позивач у позовній заяві та його представник в судовому  засіданні 17.02.09р. позов підтримали з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 06.02.09р. (а.с. 53-55) підстав. Після перерви представник позивача в засідання суду не з'явився, хоча про оголошення перерви його було повідомлено своєчасно та належним чином.  

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву від 17.02.09р. (а.с. 83-86) та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили, оскільки вважають, що пошкодження товару було заподіяно відправником.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, відповідно до п.2.1 договору №37 від 19.10.07р. (а.с. 11-15) і на підставі погодженої обома сторонами заявки від 22.02.08р. (а.с.16), ТОВ "Дейв Експрес" (відповідач) було надано послуги з перевезення автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по маршруту м. Дрезден (Німеччина) - м. Запоріжжя (Україна) небезпечного вантажу "фарба, розчинник" з класом АDR 3.1.

Зазначений договір було укладено для виконання договору транспортного експедирування №DL000720 від 12.12.07р. (а.с.26) між ВАТ "Запоріжтрансформатор" (надалі-клієнт) та ТОВ "ДЖІ.ЕФ.СІ" (надалі-експедитор 1), яке в свою чергу уклало договір про надання транспортно-експедиторських послуг №ТІ/05 від 17.09.07р. (а.с.23-25) з ТОВ "Вантажні перевезення" (позивач).

За даними позивача, 27.02.08р. відповідачем на місце завантаження, згідно заявки (а.с. 16), було надано автомобіль "DAF" д/н 3359 ІОВ напівпричепа - 11818ВА.

Вантажовідправником було оформлено міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 20.02.08р. (а.с. 22), згідно змісту якої при навантаженні весь вантаж та його упаковка перебували у належному стані, оскільки застереження перевізника в накладній при прийманні вантажу відсутні. Строк доставки - 6 днів, а саме 03.03.08р.

Однак, 03.03.08р. відповідач листом №250 повідомив про поломку транспортного засобу - тягача д/н 33591 ІОВ без пояснення причин його поломки (а.с. 31).

На вивантаження транспортний засіб прибув тільки 05.03.08р. о 18 год. 15 хв., порушивши строки доставки вантажу на два дні, тому позивач просить стягнути з відповідача 500,00 грн. штрафу за несвоєчасну поставку вантажу.

Крім того, при вивантаженні вантажу вантажоодержувачем (клієнт), було встановлено пошкодження перевезених 6 банок з розчинником, що засвідчено актом И-63 від 07.03.08р. Запорізької торгово-промислової палати (а.с. 34-38).  

Оскільки згідно п.6.7 договору №ТІ/05 від 17.09.07р. позивач несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу перед експедитором 1 з моменту прийняття вантажу до перевезення до моменту передачі його вантажоодержувачу, клієнт листом №1/44-1-107 від 07.03.08р. повідомив експедитора 1 про пошкодження 6 банок, внаслідок чого витекло 72,5 л розчинника, та поставив вимогу про відшкодування збитків (а.с. 33).

Позивач зазначив, що з цього ж приводу експедитором 1 було подано претензію про відшкодування збитків до ТОВ "Вантажні перевезення".

Заявлену позивачем претензію №09 від 21.03.08р. про відшкодування збитків, пов'язаних із нестачею вантажу (а.с.20), відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За даними позивача, розмір заподіяних в результаті пошкодження товару збитків, які він просить стягнути з відповідача, становить 2050,32 грн., що підтверджується актом від 07.03.08р. ВАТ "Запоріжтрансформатор" (а.с. 39).

Відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що пошкодження товару було заподіяно вантажовідправником. Водночас наголосив, що відповідно до п.6.7 Договору №ТІ/05 від 17.09.07р. саме ТОВ "Вантажні  перевезення" (по договору - експедитор 2) несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі його вантажоодержувачу.

Зазначив, оскільки позивач звертається до суду з вимогою відшкодувати матеріальні збитки, спричинені пошкодженням вантажу, він визнав себе як особа, що має право на вантаж. Тобто експедитор взяв на себе права та обов'язки вантажовідправника по відношенню до перевізника.

Оскільки, відповідно до п. 2.3 договору №37 від 19.10.07р. позивач повинен був повністю підготувати вантаж до перевезення, що не було зроблено належним чином, через неналежне виконання останнім своїх зобов'язань, відповідач зазнав матеріальних збитків, спричинених виливанням вантажу  (розчинник) через недоброякісну упаковку, що призвело до деформації автомобіля. Згідно проведеної експертом Кудинським В.С. автотоварознавчої експертизи, збитки становлять 25333,41 грн., тому позивач зобов'язаний відшкодувати  ТОВ "Дейв Експрес" збитки у вищевказаній сумі.

Викладені відповідачем обставини щодо заподіяння йому з вини позивача збитків, спричинених виливанням розчинника, не досліджуються судом, оскільки не стосуються обставин справи. Крім того, вказаний факт уже досліджувався в судовому порядку, доказом чого є рішення господарського суду Донецької області, яким було відмовлено ТОВ "Дейв Експрес" у стягненні  25333,41 грн. збитків. Копію зазначеного рішення долучено до матеріалів справи (а.с. 104-105).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди та інші юридичні факти.

За ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин, за ч.1 ст. 218 ГК України, є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку доставки вантажу випливає саме з договірних відносин, оскільки грунтується на положеннях договору №37 та заявки від 22.02.08р., оскільки за п. 2.2 вказаного договору конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в заявці.

Зокрема, згідно п. 3.1. договору №37 (а.с. 11-13) відповідач забезпечує подання транспортного засобу під завантаження в узгоджені строки та у стані, придатному для міжнародного перевезення, а штрафні санкції за несвоєчасну доставку вантажу встановлено заявкою від 22.02.08р. (а.с. 16).

Водночас слід зазначити, що за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, наданими до справи документами дійсно підтверджено, що відповідач доставив вантаж вантажоодержувачу з простроченням, яке склало два дні, що не заперечується і відповідачем.

За положеннями ст. 923 ЦК України у разі прострочення доставки вантажу, перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Оскільки, згідно заявки від 22.02.08р. (а.с.16) за несвоєчасну доставку вантажу передбачено штраф у розмірі 250,00 грн. за кожну добу, позивач правомірно нарахував до стягнення з відповідача за два дні прострочення 500,00 грн. штрафу.

Вимога позивача про стягнення штрафу за порушення строку доставки вантажу у сумі 500,00 грн., підлягає задоволенню, оскільки  грунтується на нормах чинного законодавства, положеннях договору та підтверджується належними доказами по справі.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 2050,32 грн. збитків, пов'язаних з нестачею вантажу, то слід зазначити, що у відповідності до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з  моменту  прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе,  що  втрата,  нестача,  псування  або  пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за  втрату,  нестачу,  псування  або пошкодження  прийнятих  до  перевезення вантажу,  багажу,  пошти у розмірі фактичної шкоди,  якщо не доведе,  що це сталося не з його вини.

За ч. 2 ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є одним з видів господарських санкцій, як правовий засіб відповідальності у сфері господарювання.

У відповідності зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  а також  неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Крім того, необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків  за загальними правилами є:

-          протиправність поведінки особи;

-          збитки, як результат протиправної поведінки;

-          причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

-          вина  особи, що заподіяла збитками;

Згідно ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредитору у повному обсязі завдані порушенням збитки, включаючи реальні збитки та упущену вигоду.

Як вбачається з матеріалів справи, у якості підстави для стягнення з відповідача збитків, позивач посилається на умови п. 4.8 договору №37 (а.с. 14), згідно якого відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття і до моменту передачі вантажу вантажоотримувачу несе виконавець, а вантаж вважається прийнятим до перевезення після його завантаження на транспортний засіб і видачі для здійснення перевезення перевізного документу, оформленого належним чином.

Аналогічні норми містить і ч.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, положеннями якої позивач також обгрунтовує свої позовні вимоги щодо стягнення 2050,32 грн. збитків.

Натомість, суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно п.6.7. договору №ТІ/05 про надання транспортно-експедиторських послуг передбачено, що експедитор2 (позивач) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в СМR.

У п. 6.1.2. договору транспортного експедирування №DL000720 від 12.12.07р. (а.с.26), укладеному між клієнтом та експедитором1, останній також взяв на себе зобов'язання в повному обсязі відшкодовувати клієнту збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням даного договору (а.с.26-30).

Виходячи з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу, яка передбачає загальні підстави та обставини відповідальності за порушення зобов'язання.

Тобто, враховуючи п. 4.8 договору №37, п.6.7. договору №ТІ/05, п. 6.1.2. договору №DL000720, як експедитор2 так і відповідач зобов'язалися нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення, а експедитор1 зобов'язався в повному обсязі відшкодовувати клієнту збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням договору №DL000720 .

Отже, виходячи з вищевказаних положень договорів та норм чинного законодавства, необхідною умовою відшкодування відповідачем збитків позивачу, є відшкодування останнім збитків, понесених експедитором1. Відповідно, для відшкодування збитків експедитором2 експедитору1, необхідна наявність факту відшкодування ним шкоди клієнту.

Однак, як на день звернення до суду так і в процесі вирішення спору,  до матеріалів справи не надано жодних доказів понесення позивачем додаткових витрат чи неодержання прибутку, що спричинені діями відповідача. Водночас відсутні також і матеріали, які б вказували на понесення збитків експедитором1.

Зокрема, обгрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача збитків в сумі 2050,32 грн., позивач посилається лише на пред'явлення претензій на вказану суму клієнтом експедитору1 та експедитором1 - позивачу, однак доказів перерахування коштів або понесення втрат іншим способом  у зазначеному розмірі  з вказаних підстав не надано.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що в листі клієнта від 07.03.08р. останній лише просить експедитора1 підтвердити, що понесені, у зв'язку з пошкодженням вантажу, втрати будуть відшкодовані шляхом зниження ціни при наступних перевезеннях.

З огляду на наведене, оцінивши в сукупності представлені сторонами докази, суд вважає, що позивачем не доведені необхідні умови цивільно-правової відповідальності відповідача, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що позивач на момент звернення до суду поніс певні збитки, тобто на час його звернення до суду сам факт заподіяння шкоди не підтверджено матеріалами справи.

В даному випадку, позивачем не доведено належними доказами  завдання йому відповідачем на час звернення з позовом до суду втрат майнового характеру.

Оскільки суд встановив, що на час звернення з позовом до суду позивачем не доведено факт заподіяння йому збитків, відсутні і інші складові правопорушення.

За вказаних обставин позовна вимога про стягнення 2050,32 грн. збитків заявлена безпідставно, тому в її задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 32ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги ізаперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

За ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позов обгрунтований, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягає частковому задоволенню на суму 500,00 грн. - штраф за порушення строків доставки вантажу. В стягненні 2050,32 грн. збитків слід відмовити.

Судові витрати покладаются на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд   

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Дейв Експрес", 10007, м.Житомир, вул. Київське шосе, 143-а, код 2205439,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні перевезення", 83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 131, код 35098500,

- 500,00 грн. штрафу;

- 19,10 грн. витрат по сплаті держмита;

- 23,13 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті суми позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.        

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

    Дата підписання: 11 березня 2009 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам