Постанова

від 23.05.2013 по справі 36/5005/9485/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2013 року Справа № 36/5005/9485/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

при секретарі судового засідання: Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чернін Я.А., довіреність №б/н від 17.04.2013р.,

від відповідача: не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Стройінвест" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012р. по справі №36/5005/9485/2012

за позовом Українсько-Болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан-Трейд", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Стройінвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 437 068, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Українське-Болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Балкан-Трейд" (далі Українське-Болгарське ТОВ "Балкан-Трейд") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Стройінвест" (далі ТОВ "ВКФ Стройінвест") про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 408 863, 07 грн., 22 139, 65 грн. пені, 6 065, 66 грн. 3% річних та 8 741, 37 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012р. по справі №36/5005/9485/2012 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено.

Рішення господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №14/03-12 від 14.03.2012р., відсутністю доказів сплати заборгованості у розмірі 408 863, 07 грн., в зв'язку з чим за прострочення виконання зобов'язання відповідачу нарахована пеня та 3% річних.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "ВКФ Стройінвест" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012р. по справі №36/5005/9485/2012 в частині стягнення з ТОВ "ВКФ Стройінвест" 22 139, 65 грн. пені, 6 065, 66 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ВКФ Стройінвест" на користь Українсько-Болгарського ТОВ "Балкан-Трейд" 20 567, 66 грн. пені та 5 746, 48 грн. 3% річних.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідач був позбавлений можливості захистити свої права та подати докази, враховуючи, що рішення винесено господарським судом без участі по справі представника відповідача, оскільки всі процесуальні документи надсилались за юридичною адресою, а не за фактичним місцезнаходженням підприємства, про яке позивачу було відомо; судом першої інстанції при прийнятті рішення не досліджено правильність здійсненого позивачем нарахування 3% річних та пені на суму заборгованості.

В відзиві на апеляційну скаргу Українське-Болгарське ТОВ "Балкан-Трейд" просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012р. по справі №36/5005/9485/2012 залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ВКФ Стройінвест" відмовити.

23.05.2013р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання ТОВ "ВКФ Стройінвест" було повідомлене належним чином (а.с.98).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14.03.2012р. між Українсько-Болгарським ТОВ "Балкан-Трейд" (постачальник) та ТОВ "ВКФ Стройінвест" (покупець) укладено договір поставки №14/03-12, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця металопрокат та підшипники (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

За п. 1.2 договору, номенклатура, кількість, ціна за одиницю товару кожного найменування та строки поставки кожної партії товару визначаються в специфікаціях, які є додатками до даного договору і його невід'ємними частинами.

В п. 5.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом переказу коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% вартості партії товару протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31.12.2012р. В разі, коли жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.1, п.9.2 договору).

Позивач за довіреностями №42 від 02.04.2012р., №43 від 03.04.2012р., №46 від 06.04.2012., №48 від 12.04.2012р. та по видатковим накладним №РН-000096 від 02.04.2012р., №РН-000098 від 03.04.2012р., №РН-0000106 від 06.04.2012р., №М-00000118 від 12.04.2012р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 498 863, 07 грн. з ПДВ.

Відповідач сплатив за поставлений товар 90 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 27.06.2012р. та від 20.08.2012р., в зв'язку з чим заборгованість ТОВ "ВКФ Стройінвест" перед позивачем складає 408 863,07 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті товару, покупець сплачує пеню в розмірі 0, 03% від суми боргу за кожен день прострочення в оплаті.

Згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "ВКФ Стройінвест" на користь позивача 408 863,07 грн. основного боргу, 6 065,66 грн. 3% річних та 22 139, 65 грн. пені за період прострочення з 12.05.2012р. по 29.10.2012р. цілком вірно задоволені господарським судом.

Стосовно доводів скаржника слід зазначити, що:

по-перше, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Розрахунок пені здійснений позивачем відповідно до положень п.6.2 договору, а розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня. Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює сплату 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

по-друге, щодо розгляду справи господарським судом без участі представника відповідача, то особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали господарського суду на адресу відповідача від 06.11.2012р. та від 20.11.2012р. повернуті підприємством зв'язку за закінченням строку зберігання поштового відправлення (а.с.65, 66). Ухвали надсилалися господарським судом відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяги а.с.47-50). Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не надано суду докази наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.11.2012р. (прийняття рішення господарським судом) відомостей щодо фактичної адреси місцезнаходження підприємства. Отже, відповідач повідомлявся належним чином про час та місце проведення судового засідання ухвалами суду по справі, які повернуті на адресу суду підприємствами поштового зв'язку.

Відповідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду встановлюється у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідачу слід було сплатити судовий збір в сумі 860, 25 грн. (1 147, 00 грн. (мінімальна заробітна плата з 01.01.2013р.) * 1,5 * 50%), тоді як скаржником квитанцією №495476 від 21.03.2013р. сплачено судовий збір в розмірі 4 370, 69 грн. Надмірно сплачений судовий збір в розмірі 3 510, 44 грн. (4 370, 69 грн. - 860, 25 грн.) підлягає поверненню ТОВ "ВКФ Стройінвест" з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Стройінвест", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2012р. у справі №36/5005/9485/2012 залишити без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма Стройінвест", м. Дніпропетровськ з Державного бюджету України 3 510, 44 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, перерахованого квитанцією №495476 від 21.03.2013р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №36/5005/9485/2012.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 27.05.2013р.)