Рішення

від 04.03.2009 по справі 15/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/14

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.03.09 р.                                                                                                       Справа № 15/14                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом підприємства, що засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20334418)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Сарепта” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 20339315)

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 12516,27 грн., інфляції в сумі 6746,27 грн., 3% річних у розмірі 959,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Фурсов В.Г. – ліквідатор згідно постанови від 16.07.2007 р. у справі № 42/16Б       

від відповідача: Супрун А.І. за довіреністю № 02/01-09 від 02.01.2009 р., Гробовод О.Г. за довіреністю № 02/01-09 від 02.01.2009 р.   

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.02.2009 р. до 04.03.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява підприємства, що засноване на власності громадянина Ізраїлю “МИКС” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна фірма “Сарепта” м. Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 12516,27 грн., інфляції в сумі 6746,27 грн., 3% річних у розмірі 959,80 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначає, що постановою господарського суду Донецької області по справі № 42/16Б від 16.07.2007 р. позивача визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та призначений ліквідатор. Під час виконання ліквідатором повноважень щодо пред'явлення до третіх осіб вимог стосовно повернення дебіторської заборгованості банкруту, ним встановлено наступне:

01.02.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір постачання № П-0076-5, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідач) лікарські засоби, товари медичного призначення або іншу продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна кожної партії товару вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату грошових коштів не пізніше дати, вказаної у відповідній накладній.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення від дати оплати, вказаної в накладній відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., а також інші штрафні санкції, передбачені чинним цивільним законодавством України.

Завірена копія договору постачання додана до позовної заяви.

Позивач вказує, що ним зобов'язання за даним договором виконані повністю, але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не оплатив отриманий товар на загальну суму 13471,97 грн. за видатковими накладними: № 20026 від 10.05.2006 р. на суму 2119,30 грн., № 20086 від 11.05.2006 р. на суму 234,00 грн., № 20183 від 11.05.2006 р. на суму 3158,72 грн., № 20719 від 18.05.2006 р. на суму 1391,94 грн., № 21261 від 24.05.2006 р. на суму 2303,42 грн., № 21386 від 25.05.2006 р. на суму 1164,08 грн., № 21660 від 31.05.2006 р. на суму 3135,60 грн. Завірені копії видаткових накладних додані до позову.

Позивач направив відповідачу претензію № 55-л від 06.05.2008 р. з вимогою перерахувати заборгованість в сумі 22080,56 грн. (а саме: основний борг в сумі 13471,97 грн., інфляцію в розмірі 5238,60 грн., 3% річних в сумі 3367,99 грн.), яка утворилася за договором постачання № П-0076-5 від 01.02.2005 р., на поточний рахунок 2600001513680 в ДФ ВАТ „Укрексімбанк”.

13.05.2008 р. відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію, згідно якої відповідач визнає вимоги позивача по основному боргу частково в сумі 957,07 грн. Вказаний борг підтверджується угодою про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, яка була укладена 01.06.2006 р., підписана уповноваженим представниками сторін та скріплена печатками, тому має юридичну силу. Таким чином, відповідач визнав заборгованість перед позивачем з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за 23 місяці на загальну суму 1384,29 грн.

17.06.2008 р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про визнання недійсною угоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.06.2006 р., про визнання недійсним правочину щодо проведення заліку однорідних зустрічних вимог на суму 12516,27 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.09.2008 р. по справі № 39/134пд позивачу в задоволенні позову відмовлено. У рішенні суд зазначив, що оскільки оригінал угоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.06.2006 р. сторонами до суду не наданий, суд не мав можливості встановити дійсність проведеного заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами, а також визначити точну дату здійснення такого заліку, що необхідно для надання оцінки доводам позивача в частині того, що залік зустрічних однорідних вимог проведений відносно зобов'язань, строк виконання яких настав. Представлені сторонами акти звірки взаєморозрахунків та видаткові накладні не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів здійснення заліку, оскільки свідчать лише про наявність заборгованості кожної зі сторін. Таким чином, позивач не представив суду належних доказів на підтвердження викладених в позовній заяві доводів, тобто не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

16.07.2008 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму 1384,40 грн. як залишок непогашеної заборгованості за договором постачання № 0076-5 від 01.02.2005 р. Даний факт підтверджується реєстром кредитів, платіжних документів від 16.07.2008 р., в якому в графі „призначення платежу” вказано „сплата суми боргу перед ПЗВГІ „МИКС” з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення від простроченої суми”. Вказані обставини також підтверджує позивач у позовній заяві по даній справі.

У підтвердження позовних вимог позивач надав за вих. № 15-л від 17.02.2009 р. на вимогу суду бухгалтерську довідку та письмові пояснення ліквідатора банкрута.

04.02.2009 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що згідно з даними бухгалтерського обліку відповідача на 01.06.2006 р. у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 13473,34 грн. на підставі договору постачання № П-0076-5 від 01.02.2005 р., а у позивача утворилась заборгованість перед відповідачем у розмірі 12516,27 грн. на підставі договору постачання від 01.01.2006 р. № 01/01/06-39.  01.06.2006 р. сторони уклали угоду про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, якою здійснили зарахування однорідних вимог, за якими настав строк оплати, на суму 12516,27 грн. на підставі того, що: вимоги відповідача до позивача, що виникли за договором поставки на умовах товарного кредиту № 01/01/06-39 від 01.01.2006 р. складають 12516,27 грн.; вимоги позивача до відповідача, що виникли за договором поставки № П-0076-5 від 01.02.2005 р. складають 13473,34 грн. Дана угода припиняє взаємні зобов'язання сторін по оплаті 12516,27 грн. за вищевказаними договорами та накладними. За результатами проведеного заліку зустрічних однорідних вимог відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 957,07 грн.

В судовому засіданні 26.02.2009 р. відповідачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: нотаріально завірена копія угоди про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.06.2006 р., оригінал платіжного доручення № 2430 від 16.07.2008 р. на суму 1384,40 грн. (протокол судового засідання від 26.02.2009 р.). Також засвідчена належним чином печаткою та підписом відповідача нотаріальна копія угоди про взаємозалік від 01.06.2006 р. додана відповідачем до матеріалів справи.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Нотаріально засвідчена копія вищевказаної угоди виконана згідно ст. 75 Закону України „Про нотаріат”.

Вказані документи відповідають вимогам ст. 36 ГПК України, тому приймаються судом до уваги як належні докази.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Фактична наявність зустрічних однорідних грошових вимог  у сторін підтверджується розширеними актами звірки взаєморозрахунків, які 03.03.2009 р. в засвідчених належним чином копіях представлені відповідачем до суду. Із вказаних актів звірки вбачається, що станом на 01.06.2006 р. заборгованість на користь відповідача складала 12516,27 грн., а заборгованість на користь позивача – 13473,34 грн. Факт проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог та відсутність грошових зобов'язань перед позивачем відповідач підтверджує бухгалтерською довідкою вих. № 03/03-09 від 03.03.2009 р, яка додана до справи.

Зобов'язання відповідача перед позивачем погасити заборгованість у розмірі 13473,34 грн. на підставі договору постачання № П-0076-5 від 01.02.2005 р. за угодою про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01.06.2006 р. було припинено частково на суму 12516,27 грн. Непогашеною після проведення взаємозаліку залишилась частина заборгованості в сумі 957,07 грн. Вказану заборгованість відповідач сплатив позивачу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за платіжним дорученням № 2430 від 16.07.2008 р. на суму 1384,40 грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем станом на день подачі позову до суду за договором постачання № П-0076-5 було відсутнє грошове зобов'язання у зв'язку з його припиненням в повному обсязі.

Позивач не погоджується із врахуванням відповідачем проведеного взаємозаліку на спірну суму основного боргу, про що він зазначив у поясненнях вих. № 18-л від 03.02.2009 р. На його думку до суду не надано оригіналу угоди про взаємозалік від 01.06.2006 р., що унеможливлює провести перевірку дійсності підпису директора позивача Доценко Дмитра Олександровича та печатки позивача на цій угоді. Вказаний підпис колишнього директора та печатку підприємства ліквідатор позивача арбітражний керуючий Фурсов В.Г. у теперішній час ставить під сумнів. Ліквідатор позивача вважає, що вказані обставини вже досліджувалися судом при розгляді справи № 39/134пд, саме наявність таких обставин привела до відмови у задоволенні позову. На думку позивача суд при розгляді даної справи не повинен знову досліджувати ті самі обставини. Рішення суду по справі № 39/134пд набуло законної сили.

Суд не приймає до уваги пояснення позивача з вказаного питання за наступних підстав:

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд у рішенні по справі № 39/134пд не встановлював фактів, а надавав належну оцінку тим доказам, які на той момент були представлені сторонами. При розгляді справи № 15/14 відповідач надав до суду нотаріально засвідчену копію угоди про взаємозалік, що була оцінена судом як належний доказ у господарському спорі. До сумніву ліквідатора у справжності підпису колишнього керівника на спірній угоді суд ставиться критично, тому як сам виконавець підпису таких заяв до суду не надавав, думка інших осіб з цього приводу не може сприйматися як об'єктивна, тому як для визначення вказаного питання необхідні спеціальні знання в області почеркознавства. Проведення експертизи в даному випадку суд вважає не можливим, тому як відсутній оригінал досліджувального документа та експериментальні зразки підпису Доценко Д.О.   

Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) підприємства можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю  користування ними покладається на керівників підприємств. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації (підприємства). Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Під час судового розгляду даної справи від позивача ні в усній, ні в письмовій формі до суду не заявлялося про факти втрати або крадіжки печатки підприємства. Будь-які матеріали службового розслідування щодо неправильного використання працівниками позивача печатки підприємства або докази звернення ліквідатора позивача із заявою про підробку печатки до правоохоронних органів, рішення таких органів з вказаного питання до суду не представлені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 04.03.2009 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 06.03.2009 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя