Постанова

від 23.05.2013 по справі 826/6154/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2013 року 11:23 № 826/6154/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260. за участю представників сторін:

від позивача: Гринчак Г.Я. (довіреність № 2504/13/1 від 25.04.2013 р.);

Опанасенко О.П. (довіреність № 2105/1 від 21.05.2013 р.)

від відповідача: Мильнікова М.М. (довіреність № 4712/9 від 10.10.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 23.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6154/13-а та призначено справу до судового розгляду на 23.05.2013 р.

В судовому засіданні 23.05.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 р. на суму 139 730,00 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 160 692,00 грн., а саме за 2 кв. на суму 160 692,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано валові витрати та включено до складу податкового кредиту суми сплачених коштів (суми ПДВ) по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Альфареалком» (код за ЄДРПОУ 34594499), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договору поставки, виконання якого підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, специфікаціями, рахунками фактури, товарно-транспортними накладними; а сплата коштів за такими договірними відносинами підтверджується відповідними платіжними дорученнями та не заперечувалась відповідачем.

Крім того, як зазначили представники позивача, відповідачем жодними допустимими доказами по справі не було доведено завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із ТОВ «Альфареалком», а саме не надано доказів наявності заборгованості в ТОВ «Альфареалком» по сплаті податкових зобов'язань до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем, або не визначення ТОВ «Альфареалком» таких податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в його податковій звітності.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Юпітер» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Альфареалком» (код за ЄДРПОУ 34594499) за період червень 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 р. на суму 139 730,00 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 160 692,00 грн., а саме за 2 кв. на суму 160 692,00 грн.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Альфареалком», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Альфареалком» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В період з 18.12.2012 р. по 19.12.2012 р. Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер», відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.12.2012 р. № 2132, з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфареалком» (код за ЄДРПОУ 34594499) за період червень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки № 6000/22-621-35550583 від 20.12.2012 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість за червень 2011 р. на суму 139 730,00 грн., а також п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 01.12.2010 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 160 692,00 грн., а саме за 2 кв. на суму 160 692,00 грн.

ТОВ «ТД «Юпітер» не погоджуючись з висновками щодо встановлених порушень, викладеними в Акті перевірки, подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС заперечення № 19204/10 від 26.12.2012 р.

Заперечення до Акта перевірки було розглянуто ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС 03.01.2013 р. за участю директора Товариства Войтовського П.В. та за результатами розгляду, висновки, викладені в Акті перевірки від 20.12.0212 р. № 6000/22-621-35550583, було залишено без змін, а заперечення позивача без задоволення.

Отже, за наслідками вищевказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000032260 від 03 січня 2013 року про сплату суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 160 692,00 грн.;

- № 0000042260 від 03 січня 2013 року про сплату суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (або послугах)» в сумі 139 730,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій 1,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження ТОВ «ТД «Юпітер» було подано скаргу до Державної податкової служби у м. Києві № 1401/13-2 від 14.01.2013 р. (вх. ДПС у м. Києві № 106/10 від 14.01.2013 р.).

30.01.2013 р. ДПС у м. Києві прийнято рішення № 984/10/12-1-03 про продовження строку розгляду первинної скарги, відповідно до якого продовжено строк розгляду скарги ТОВ «ТД «Юпітер» до 15.03.2013 р. включно.

19 березня 2013 року ТОВ «ТД «Юпітер» отримано рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 2409/10/12-1-03 від 13.03.2013 р., згідно з яким вищезазначену скаргу ТОВ «ТД «Юпітер» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ Дніпровського району м. Києва ДПС № 0000032260 від 03 січня 2013 року та № 0000042260 від 03 січня 2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ДПС у м. Києві, позивач подав повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України (вих. № 2103/13-4 від 21 березня 2013 року).

Згідно Рішення Міністерства доходів та зборів України № 612/99-99/10-15 від 15.04.2013 р., скаргу позивача було також залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення та Рішення ДПС у м. Києві - без змін.

Однак, не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Альфареалком», відповідачем в Акті перевірки зазначено про те, що Актом ДПІ у м. Дніпродзержинську від 21.12.2011 р. встановлено, що директор ТОВ «Альфареалком» (контрагента позивача) ОСОБА_5 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю в якості директора ТОВ «Альфареалком», оскільки не має для цього відповідної освіти та фінансових можливостей, а також в ДПІ у м. Дніпродзержинську відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних виробничих фондів або складських приміщень що давало б можливість здійснювати торгово-посередницьку діяльність, та за податковою адресою підприємство не знаходиться, внаслідок чого, на думку податкового органу, в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Проте, вивчивши наявні матеріали справи та норми відповідного законодавства, чинного на момент виникнення спірних відносин, суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, в перевіряємому періоді позивач ТОВ «ТД «Юпітер» мав правовідносини з контрагентом ТОВ «Альфареалком».

Основним видом діяльності ТОВ «ТД «Юпітер» є оптова торгівля харчовими домішками (ароматизаторами та сумішами смако-ароматичними).

Згідно наявних у справі доказів, контрагент ТОВ «Альфареалком», за спірними господарськими операціями, в періоді що перевірявся, поставляв позивачу саме групу товарів - харчові домішки (ароматизатори), які в подальшому використовувалися як сировина та готова продукція та реалізовувалася позивачем іншим покупцям-контрагентам.

Так, ТОВ «Альфареалком» здійснювало поставку товарів на користь ТОВ «ТД «Юпітер», а саме: ароматизаторів харчових в асортименті, на підставі Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р.

Предмет договору: поставка ароматизаторів, сумішей смако-ароматичних (входять до групи харчових домішок) в асортименті та за ціною узгодженою в Специфікації.

Ціна за одиницю та вартість партії поставки: ціна за одиницю та вартість кожної партії поставки Сторони узгоджують в Специфікації.

Строк дії Договору: Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2012 р.

Умови доставки: відповідно до п. 3.2 Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р. доставка здійснювалася силами та засобами постачальника на склад ТОВ «ТД «Юпітер» за адресою Житомирська обл., Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Заводська, 2.

Складські приміщення за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Заводська, 2, знаходились у ТОВ «ТД «Юпітер», в періоді що перевірявся, згідно Договору оренди №1101/1 від 11.01.2011 р.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р., в червні 2011 р. було фактично здійснено наступні господарські операції по поставці товару:

- 06.06.2011 р. узгоджено асортимент партії товару, ціну за одиницю та вартість першої партії поставки та підписано Специфікацію № 1 від 06.06.2011 р.;

- 06.06.2011 р. постачальником ТОВ «Альфареалком» поставлено товар на умовах визначених в п. 3.2 Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р., а саме: на склад за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Заводська, 2. Доставка здійснювалася на замовлення та за рахунок ТОВ «Альфареалком», підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна № 7 від 06.06.2011 р.;

- 06.06.2011 р. прийнято Товар та підписано видаткову накладну № 00000008 від 06.06.2011 р. на суму 425 783,22 грн., в тому числі ПДВ 70 963,87 грн.

Відповідно до п. 3.13 Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р. право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання видаткової накладної. Картка по рахунку 631 міститься в матеріалах справи.

- 06.06.2011 р. за результатами поставки Постачальником видано Покупцю податкову накладну № 8 від 06.06.2011 р., на суму 425 783,22 грн., в тому числі ПДВ 70 963,87 грн. Податкова накладна № 8 від 06.06.2011 р. відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 р.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р., в червні 2011 р. було фактично здійснено наступні господарські операції по поставці товару:

- 15.06.2011 р. узгоджено асортимент партії товару, ціну за одиницю та вартість другої партії поставки та підписано Специфікацію № 2 від 15.06.2011 р.;

- 15.06.2011 р. Постачальником ТОВ «Альфареалком» поставлено товар на умовах визначених в п. 3.2 Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р. на склад за адресою Житомирська обл., Житомирський район, смт Новогуйвинське, вул. Заводська, 2. Доставка здійснювалася на замовлення та за рахунок ТОВ «Альфареалком», підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна № 12 від 15.06.2011 р.;

- 15.06.2011 р. прийнято Товар та підписано видаткову накладну № 00000025 від 15.06.2011 р. на суму 412 598,50 грн., в тому числі ПДВ 68 766,42 грн.

Відповідно до п. 3.13 Договору поставки № 0306/1 від 03.06.2011 р., право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання видаткової накладної. Картка по рахунку 631 міститься в матеріалах справи.

- 15.06.2011 р. за результатами поставки Постачальником видано Покупцю податкову накладну № 25 від 15.06.2011 р. на суму 412 598,50 грн. в тому числі ПДВ 68 766,42 грн.

Податкова накладна № 25 від 15.06.2011 р. відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 р.

Повна та належна сплата коштів за такими правовідносинами позивача з контрагентом ТОВ «Альфареалком» підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що наявні в матеріалах справи, а також зазначеного не заперечувалося відповідачем.

Зокрема, як вбачається з наявних матеріалів справи, на умовах Договору поставки ТОВ «Альфареалком» здійснило три поставки на користь ТОВ «ТД «Юпітер», в тому числі і спірні господарські операції. А саме: 06.06.2011 р. поставлено партію товару та підписано видаткову накладну № 00000008 від 06.06.2011 р. на суму 425 783,22 грн., в тому числі ПДВ 70 963,87 грн., 15.06.2011 р. поставлено партію товару та підписано видаткову накладну № 00000025 від 15.06.2011 р. на суму 412 598,22 грн., в тому числі ПДВ 68 766,42 грн., 01.07.2011 р. поставлено партію товару та підписано видаткову накладну № 00000107 від 01.07.2011 р. на суму 348 423,58 грн., в тому числі ПДВ 58 070,60 грн.

Загальна сума поставок здійснених на умовах Договору поставки складає 1 186 805,30 грн.

Відповідно до п. 2.5 Договору поставки, товар на користь ТОВ «ТД «Юпітер» поставлявся контрагентом ТОВ «Альфареалком» на умовах відстрочки платежу на 90 календарних днів з дня прийняття товару.

При здійсненні оплати ТОВ «ТД «Юпітер» в призначенні платежу як на підставу оплати посилалося на реквізити Договору поставки.

Оплата за поставлений товар проводилася в наступному порядку.

На розрахунковий рахунок ТОВ «Альфареалком» позивачем перераховано суму в розмірі 1 161 795,30 грн., на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копії відповідних платіжних доручень.

Крім того, ТОВ «ТД «Юпітер» в порядку визначеному ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, отримало від ТОВ «Альфареалком» Договір № 5 від 05.06.2012 р. та супровідний лист від 05.06.2012 р., про відступлення права вимоги суми заборгованості в розмірі 440 000,00 грн. новому кредитору.

На підставі вищезазначеного Договору про відступлення права вимоги та повідомлення про відступлення права вимоги від 12.06.2012 р., ТОВ «ТД «Юпітер» перерахувало заборгованість в сумі 440 000,00 грн. новому кредитору ТОВ «Рокко» (код ЄДРПОУ 32218976), на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано відповідні платіжні доручення.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Альфареалком», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Також, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо несплати контрагентом позивача ТОВ «Альфареалком» до Державного бюджету сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Альфареалком» було завдано шкоди Державному бюджету.

Більш того, як підтверджується наявними у справі доказами, придбаний у контрагента ТОВ «Альфареалком» товар був в подальшому реалізований позивачем в межах його господарської діяльності іншим покупцям, що відповідно також підтверджує товарність зазначених операцій та їх спрямованість на одержання прибутку.

Так, товар поставлений ТОВ «Альфареалком» 06.06.2011 р. позивачем використаний як сировина (складова) для виробництва продукції: харчові домішки в асортименті (суміші смако-ароматичні) з метою подальшого продажу.

Виготовлення продукції здійснювалося на умовах Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 1001/2 від 10.01.2011 р. укладеного ТОВ «ТД «Юпітер» з Підприємством «Алюр», заснованого на власності Вінницької обласної громадської організації інвалідів «Фортеця».

Товар, поставлений ТОВ «Альфареалком» 06.06.2011 р. був переданий в переробку на підставі наступних документів: видаткової накладної в переробку № 83 від 06.06.2011 р., видаткової накладної в переробку № 84 від 06.06.2011 р.

Виготовлена готова продукція, яка містить серед інших як складову, товар поставлений ТОВ «Альфареалком», була передана позивачу на підставі Актів приймання-передачі готової продукції, що також містяться в матеріалах справи.

Так, в подальшому готова продукція була реалізована позивачем наступним покупцям:

- ТОВ «СІСФ СЕРВІС», договір поставки № 1/С від 01.12.2010 р.;

- ТОВ «ДИВАЛЛ», договір поставки № 1907/1 від 19.07.2010 р.;

- ТОВ «Укрпродснекгруп», договір поставки № 2101/1 від 21.01.2011 р.;

- ТОВ фірма «Лотос», договір поставки № 1708/1 від 17.08.2010 р.;

- ТОВ «Фактор», договір поставки № 14/10-1 від 14.10.2010 р.;

- ТОВ «Лев-Аромат», договір поставки № 2207/1 від 22.07.2010 р.;

- ТОВ «БІОСЕН», договір поставки № 0709/1 від 07.09.2010 р.;

- ТОВ «Імперія продуктів», договір поставки № 908/1 від 09.08.2010 р.;

- ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/», договір поставки № 2001/1 від 20.01.2011 р.;

- ЗАТ «Шполянський завод продтоварів», договір поставки № 2102/1 від 21.02.2011 р.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, товар поставлений ТОВ «Альфареалком» 15.06.2011 р., позивачем використаний як сировина (складова) для виробництва продукції: харчові домішки в асортименті (рідкі ароматизатори) з метою подальшого продажу.

Так, виготовлення продукції здійснювалося на умовах Договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 0104/1 від 10.04.2011 р., укладеного з ПП «Тейст-Дизайн».

Товар, поставлений ТОВ «Альфареалком» 15.06.2011 р., був переданий в переробку на підставі наступних документів: видаткової накладної в переробку № 92 від 15.06.2011 р.

Виготовлена готова продукція, яка містить як складову товар поставлений ТОВ «Альфареалком», була передана позивачу, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі готової продукції, наявними в матеріалах справи.

В подальшому, готова продукція була реалізована контрагентам-покупцям:

- ЗАТ «АВК», договір поставки №1/Юпитер/11 від 24.03.2011 р.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в необхідному обсязі товарності (фактичності) здійснених із контрагентом ТОВ «Альфареалком» господарських операцій у червні 2011 р., за наслідками яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит зазначеного періоду.

Суд також не може прийняти до уваги в якості допустимих доказів по справі посилання відповідача на припущення, наведені в Акті перевірки контрагента ТОВ «Альфареалком», при викладенні факту щодо сумнівності підписання керівником ТОВ «Альфареалком» ОСОБА_5 податкових декларацій із посиланням на проведену експертизу, згідно якої: підписи виконані в деклараціях можливо різними способами.

Отже, достовірно висновок почеркознавчої експертизи не встановив, що податкові декларації подані до ДПІ контрагентом позивача ТОВ «Альфареалком» є фіктивними та підписані не уповноваженою(неналежною) особою, а лише припустив таку вірогідність, що не підтверджена жодним судовим рішенням.

Проте сам Акт перевірки, ні посилань на належні докази нереальності операцій саме з ТОВ «Альфареалком», ні аналізу первинних документів наданих позивачем на підтвердження реальності укладених угод, - фактично не містить.

Як вбачається з Акта перевірки позивача, відповідач не посилається на судові рішення якими на час здійснення господарських операцій в червні 2011 р визнано ТОВ «Альфареалком» таким, що не набув цивільної правоздатності, а посилається лише на суб'єктивні висновки податкового інспектора, що перевіряв контрагента позивача, проте як виключно суд може обмежити чи встановити факт не набуття цивільної правоздатності юридичної особи, і як наслідок відсутність права на укладання правочинів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, діяльність ТОВ «ТД «Юпітер» в 2011 р. та 2012 р. є прибутковою, що підтверджується деклараціями по прибутку підприємств та деклараціями по ПДВ. Актом перевірки позивача також підтверджується, що ТОВ «ТД «Юпітер» не має податкового боргу.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як було встановлено судом, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, податок на додану вартість в сумі 139 730,00 грн. по правовідносинах із ТОВ «Альфареалком», що був включений позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року, та був сплачений позивачем у вартості ціни товару (послуг) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, зареєстрованим платником ПДВ у встановленому порядку, та доказів щодо несплати таким контрагентом позивача ТОВ «Альфареалком» до Державного бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в сумі 139 730,00 грн. - контролюючим органом до матеріалів справи надано не було, а отже і не було жодними допустимими доказами доведено суду завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин.

Крім того, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, жодними допустимими доказами по справі не була доведена безтоварність зазначеної господарської операції за наслідками правовідносин позивача із ТОВ «Альфареалком», натомість як позивачем було надано до матеріалів справи підтвердження фактичності наданих ТОВ «Альфареалком» послуг (поставка товарів) на користь ТОВ «ТД «Юпітер».

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Альфареалком» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставними та до уваги братися не можуть.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Альфареалком».

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Альфареалком» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Альфареалком».

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260 - є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки Акта перевірки позивача є необґрунтованими, та такими що спростовуються доказами наявними у справі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 03.01.2013 р. № 0000032260 та № 0000042260.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Юпітер» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 28.05.2013 р.