Ухвала

від 23.05.2013 по справі 1207/6156/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Ситнік О.І.

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 1207/6156/12

Провадження № 22ц/782/1543/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - судді Масенко Д.Є.,

суддів - Коротких О.Г., Дмитрієвої Л.Д.,

при секретарі - Зеленській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Тальпа» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Тальпа» на користь ОСОБА_2 невиплачену суму заробітної плати 4274,10 грн., та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього стянуто 4774,10 грн. Стягнуто з ТОВ «Тальпа» судовий збір в сумі 214,60 грн. в дохід держави. Відповідно до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції зазначені вимоги закону у повному обсязі виконано.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач з відповідачем перебував в трудових відносинах з 01.09.2011 року по 20 червня 2012 року, позивач був прийнятий на роботу з неповним робочим днем, тривалістю робочого часу 04 години, у зв'язку з чим, його заробітна плата за місяць становила половину від мінімальної заробітної плати. Актом перевірки №12-01-102/00010 територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області від 17.08.2012 року було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі склала 4274,10 грн. Також, задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з наявності доказів її заподіяння у зазначеному позивачем розмірі.

Розглядаючи спір судова колегія вважає, що такий висновок суду є обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актам.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці», ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата це законодавче встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці (обсяг робіт) та є обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 Кодексу Законів про Працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу (розпорядження)№3-ок від 01.09.2011 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ „Тальпа" на посаду слюсаря, з неповним робочим днем, тривалістю робочого часу чотири години (а.с.3). 20.06.2012 року його було звільнено з займаної посади за систематичні прогули, згідно п.4 ст. 40КЗпП України (а.с.11).

Відповідно до штатних розписів ТОВ „Тальпа" передбачено, що посада слюсаря становить 0,5 ставки.

З табелів обліку робочого часу позивач з 01 вересня 2011 року по 01 травня 2012 року працював по чотири години п'ять днів на тиждень.

Актом перевірки №12-01-102/00010 за дотриманням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування проведеного територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області 17.08.2012 року встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4274,10 грн.: з них заборгованість по виплаті заробітної плати за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року у сумі 3972,18 грн. та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 301,92 грн.(а.с. 45-52).

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 290/2 від 10.10.2012 року підпис в графі «Підпис працівника» в наказі (розпорядженні) №3-ок від 01.09.2012 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 виконаний ним самим.

Посилання апелянта на те що він не знав про існування наказу (розпорядження) №3-ок від 01.09.2012 року та не підписував його не відповідають дійсності, оскільки позивач суду не довів, що висновок експерта є помилковим, чим не виконав вимоги ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо виплати заборгованості по заробітній платі позивачу виходячи з розрахунку місячного посадового окладу в половину мінімальної заробітної плати, оскільки позивачем не надано доказів які б спростовували висновки суду.

Посилання апелянта на те, що суд належною мірою не застосував положення ст. 237-1 КЗпП України до спірних правовідносин також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судова колегія, вважає, що судом було правильно встановлено наявність моральної шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями ТОВ «Тальпа» та вину останнього в її заподіянні. Також, судом правильно встановлено, що позивач поніс певні моральні страждання, оскільки з причин відсутності грошових коштів було порушено звичний порядок його життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, виходячи із обставин справи, суд першої інстанції у повній мірі врахував і вимоги розумності та справедливості. Крім того, апелянтом ані при розгляді справи в суді першої інстанції ані під час апеляційного розгляду справи не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань на суму в розмірі 5000 грн.

Посилання ж апелянта на довідку № 19 від 29.09.2011 року та довідку про середній заробіток позивача наданих відповідачем, як на підставу для нарахування йому заробітної плати за один місяць в розмірі мінімальної заробітної плати не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до копій штатних розписів ТОВ „Тальпа" посада слюсаря, яку займав позивач значиться 0,5 одиниць та місячний фонд заробітної плати якої складає половину мінімальної заробітної плати. Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що зазначені довідки економістом підприємства були видані з помилково зазначеними даними щодо заробітної плати позивача.

Також, не заслуговують на увагу, доводи апелянта щодо не призначення судом першої інстанції повторної почеркознавчої експертизи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, однак з матеріалів справи вбачається, що сторонами клопотання не заявлялось, а призначення судом з власною ініціативи повторної почеркознавчої експертизи діючим законодавством не передбачено.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

Колегія суддів керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 18 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі протягом 20 днів касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді :