Рішення

від 27.05.2013 по справі 1612/2855/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1612/2855/12

Номер провадження 22-ц/786/1971/2013

Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т.В.

Доповідач Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9(

27 травня 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Герасименко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Комсомольської міської ради про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. Посилаючись на порушення сторонами спірного договору ч. 2 ст. 127 ЗК України, просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки, укладений 04 грудня 2002 року між Комсомольською міською радою та ОСОБА_3, визнати недійсним Державний акт на згадану земельну ділянку та зобов'язати Комсомольську міську раду вчинити певні дії, а саме визнати за ним право користування спірною земельною ділянкою та укласти договір її оренди.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,0428 га №667, укладений 04 грудня 2002 року між Комсомольською міською радою та ОСОБА_3.

Визнано недійсним Державний акт від 29 грудня 2002 року Серія ПЛ № 083009 на земельну ділянку площею 0,0428 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер5310200000:01:006:0027.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилася відповідач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема вказує на те, що суд першої інстанції не врахував всі належні докази, не дослідив в повному об'ємі обставини справи та застосував не той матеріальний закон.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 квітня 1997 року між Горобцем Г.Т., що діяв від імені Фірми «Явір» та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу, згідно якого останній купив у Фірми «Явір» приміщення інвентарного складу, що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею 182, 9 кв. м.

Рішенням Комсомольської міської ради Полтавської області від 19 вересня 2002 року вирішено продати у власність приватному підприємцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею, 428 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1 для комерційних цілей.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу земельної ділянки № 667 від 04 грудня 2002 року, ОСОБА_3 купив у Комсомольської міської ради Полтавської області земельну ділянку площею 428 кв. м., яка розташована по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного договору купівлі - продажу, ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 083009 від 29 грудня 2002 року, зареєстрований за № 13.

Згідно договору купівлі - продажу № 2-926 від 20 травня 2009 року, ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 нежитлову будівлю, інвентарний склад, загальною площею 183,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, виходив з того, що на час укладення спірного договору купівлі - продажу ОСОБА_3 не набув права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, а відтак міською радою було допущено порушення норм земельного законодавства - ч. 1 ст. 127 ЗК України, оскільки продаж земельної ділянки здійснено не на конкурентних засадах. Вказане свідчить про недійсність угоди купівлі - продажу в силу вимог ст. 210 ЗК України.

З вказаним не може погодитися колегія суддів виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 ЗК України (в редакції, що діяла на момент продажу земельної ділянки), продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

По справі встановлено, що на час укладення оспорюваної угоди згідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу власником нерухомого майна був ОСОБА_3, який надав міській раді необхідні для продажу земельної ділянки документи, в тому числі правоустановчі документи на об'єкт нерухомого майна.

Врахувавши наданий ОСОБА_3 правоустановчий документ - договір купівлі - продажу нерухомого майна, Комсомольська міська рада прийняла рішення про продаж останньому як власнику будівлі земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 127 ЗК України.

Другими даними, які б свідчили про існування інших власників будівлі інвентарного складу, розташованого на спірній земельній ділянці, Комсомольська міська рада на час відчуження останньої не володіла.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_6 оформив право власності на вказану будівлю лише в 2008 році, про що отримав відповідне свідоцтво.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та безпідставно вдався до правового аналізу змісту договору купівлі - продажу нерухомого майна від 01. 04. 1997 року, який не є предметом спору по даній справі та прийшов до помилкового висновку, що позивач не набув права власності на нерухоме майно, чим фактично вийшов за межі позовних вимог.

Між тим, сам нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу від 01. 04. 1997 року в передбаченому законом порядку ОСОБА_6 або іншими особами не оспорював ся і є чинним на даний час.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», чинних на час виникнення спірних правовідносин, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідкам, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Визнаючи спірний договір недійсним, суд помилково застосував положення ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, не звернувши увагу, що спірні правовідносини регулюються положеннями ЦК УРСР, 1963 року, тобто не вирішив спір згідно до ст. 48 вказаного Кодексу.

Крім іншого, визнаючи недійсним договір купівлі - продажу від 04. 12. 2002 року, суд не звернув уваги на те, що позивач не був стороною договору, а інші учасники цих правовідносин, в тому числі і ОСОБА_6, в якого позивач придбав об'єкт нерухомого майна, не оскаржували вказаний правочин.

З урахуванням того, що права позивача як нового власника будівлі фактично є похідними від обсягу тих прав, які належали попередньому власнику ОСОБА_6, проте останній не володів спірною земельною ділянкою та не намагався реалізувати в цій частині свої права в межах, наданих йому земельним законодавством, підстав для захисту прав чи законних інтересів наступного власника ОСОБА_2 - колегія суддів не вбачає.

Оскільки, відповідач в особі Комсомольської міської ради при вирішенні питання відчуження земельної ділянки ОСОБА_3 діяв в межах наданих йому повноважень, з дотриманням вимог ст. 127 ЗК України, підстав для визнання договору купівлі - продажу № 667 від 04. 12. 2002 року - немає.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про порушення ч. 2 ст. 127 ЗК України є помилковим та не ґрунтуються на матеріалах справи, тому позовні вимоги є безпідставними.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, 314, 317, 319 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя :

---

О.О. Панченко

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

О.В. Прядкіна