Рішення

від 01.04.2013 по справі 1612/2855/12

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 /534/89/13

1612/2855/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року Комсомольський міський суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Окунь Т.В.

з участю секретаря: Гончар С.Т.

сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Комсомольську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Комсомольської міської ради про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з із згаданим позовом, в якому, посилаючись на захист порушеного права, просить ухвалити рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 грудня 2002 року між Комсомольською міською радою та ОСОБА_6, визнати недійсним виданий 29 грудня 2002 року на ім.'я ОСОБА_6 Державний акт на згадану земельну ділянку, та зобов'язати Комсомольську міську раду до вчинення певних дій - визнання за ним права на користування спірною земельною ділянкою та укладення договору на її оренду.

Заявлені вимоги обґрунтовуються порушенням сторонами оспорюваного договору встановленого ч.3 ст.127 ЗК України /ред. 2002 року/ порядку при його укладенні, що на разі порушує його права, як власника нерухомості, що розташована на спірній земельній ділянці користуватися згаданою ділянкою на власний розсуд та/або придбати її у власність із земель державної та комунальної власності на неконкурентних засада дах за експертною грошовою оцінкою.

До суду позивач не з'явився, уповноваживши відповідною довіреністю представляти свої інтереси в суді ОСОБА_1 (а.с 35).

ОСОБА_5 позов не визнала. Вважає, що обраний ОСОБА_4 спосіб захисту порушеного права суперечить положенням ст..15 ЦК України. За посиланням відповідача, позивач не є стороною оспорюваного договору, рівно як не є і іншою заінтересованою особою, оскільки з набуттям права власності на споруду, він не набув права на користування земельною ділянкою через відсутність такого права у відчужувача нерухомого майна. До суду ОСОБА_5 не з'явилась, уповноваживши відповідною довіреністю представляти свої інтереси в суді адвоката ОСОБА_2 (а.с. 13)

Представник Комсомольської міської ради позов не визнала з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову (а.с. 37-39). В задоволенні позову ОСОБА_4 просить відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши надані ними на обґрунтування заявлених вимог та заперечень докази, суд встановив наступне:

02 листопада 1994 року між Фондом комунального майна Комсомольської міської ради в особі голови Фонду та Фрмою Явір в особі генерального директора ОСОБА_7 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу державного майна - інвентарного складу оптово-виробничого підприємства Гермес , що знаходиться за адресою: м. Комсомольськ, вул.. Строна, 1 (а.с. 52-55). За договором оренди від 26 травня 1995 року Комсомольська міська рада для виробничих цілей з правом наступного викупу передала фірмі Явір у тимчасове користування /строком на 5 років/ земельну ділянку загальною площею 0,035 га а.с. 59-60

22 травня 1996 року на підставі укладеного договору, та його наступної реєстрації, проведеної виконкомом 03.11.1994 року відповідно до положень п.6 ст.25 ЗУ Про приватизацію майна державних підприємств представництвом Комсомольського Регіонального відділення Фонду державного майна було видане свідоцтво про власність, як свідчення тому, що фірма Явір ЛТД є власником приватизованого майна Як вбачається із змісту повідомлення КП МБТІ державна реєстрація права власності Фірми Явір ЛТД на згадане майно була проведена за реєстровим № 2-3753 (а.с. 98-100, 188).

Згодом, як вбачається із змісту копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, 05 листопада 1996 року Фірма Явір ЛТД в особі директора ОСОБА_7 продала будівлю інвентарного складу ТОВ Агропрод . За умовами укладеного договору сторони визначили, що право власності на майно переходить до Покупця з часу повної оплати вартості проданого майна.

01 квітня 1997 року ОСОБА_7, що діяв від імені Фірми Явір ЛТД за нотаріально посвідченою угодою вдруге продав будівлю інвентарного складу ОСОБА_8 (а.с. 45), звернувшись із відповідними заявами до міської ради про припинення користування землею в зв'язку із продажем розташованої на ній будівлі приватній особі.

Сім місяців потому будівля інвентарного складу знову стала об'єктом купівлі-продажу - 12 листопада 1997 року ТОВ Агропод в особі генерального директора ОСОБА_1 продало будівлю інвентарного складу гр.. ОСОБА_9 (а.с. 51). За умовами укладеного договору сторони визначили, що право власності на майно переходить до Покупця з часу повної оплати вартості проданого майна.

29 липня 2008 року рішенням виконкому Комсомольської міської ради № 581 (а.с. 49) за ОСОБА_9 було оформлене право власності на будівлю інвентарного складу із видачею відповідного свідоцтва на наступною державною реєстрацією права власності на нерухоме майно (а.с. 48). На час ухвалення згаданого рішення земельна ділянка площею 0,0428га, на якій була розташована будівля інвентарного складу, належала ОСОБА_8 на праві приватної власності згідно із державним актом, виданим Комсомольською міською радою 22 грудня 2002 року на підставі рішення Комсомольської міської ради від 19 вересня 2002 року (а.с. 43,44,46,47,58).

20 травня 2009 року ОСОБА_9 продав приміщення інвентарного складу ОСОБА_4 Договір був посвідчений державним нотаріусом Комсомольської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2-926 з наступним проведенням державної реєстрації прав на нерухоме майно (а.с. 14).

29 вересня 2006 року помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина, яку прийняла єдина спадкоємиця за законом - його донька ОСОБА_5, відповідач у справі. 23 квітня .2007 року ОСОБА_5 були видані свідоцтва про право на спадщину - частку в статутному фонді ТОВ Коркос , грошові вклади та прогулянкове судно, і згодом, 27.04.2010 року - на легковий седан марки Мерседес . Будівля інвентарного складу до складу спадщини не увійшла, у видачі свідоцтва про право спадщини на землю /за посиланням ОСОБА_5С./ було відмовлено в зв'язку із розташуванням на ній нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за іншою особою. З тих же причин за посиланням ОСОБА_4 йому, як власнику нерухомого майна було відмовлено в оформленні права власності на землю.

З прийняттям спадщини після померлого батька між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник спір з приводу нерухомого майна - будівлі інвентарного складу, придбаного ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 01 квітня 1997 року. В жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду із вимогою про визнання права власності на будівлю інвентарного складу за ОСОБА_6 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу згаданої будівлі, укладених 12 листопада 1997 року між ТОВ Агропрод та гр.. ОСОБА_9, та згодом, 20 травня 2009 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 Рішенням Комсомольського міського суду від 01 березня 2012 року (а.с. 21-23) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено повністю.

На разі, за захистом порушеного права - права на користування земельною ділянкою у відповідності до положень ст.120 ЗК України, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_6, звертається власник розташованої за згаданій земельній ділянці будівлі інвентарного складу - ОСОБА_4 Спосіб захисту порушеного права вбачає насамперед в оспорюванні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки та визнання за ним права користування нею.

Визначаючи характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами та правову норму, яку належить до них застосувати, суд виходить з наступного:

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями розділу 1V глави 19 ЗК України та загальними положеннями ЦК України про правочин.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4, звертаючись до суду із вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 04 грудня 2002 року між Комсомольською міською радою та ОСОБА_6, посилається на його невідповідність вимогам закону, та особисту зацікавленість в його оспорюванні, оскільки незаконне перебування земельної ділянки у власності приватної особи перешкоджає йому реалізувати своє право користування земельною ділянкою у відповідності до ч.2 ст.120 ЗК України та право, як власника розташованої на ділянці нерухомості здійснити її викуп із земель державної та комунальної власності на підставі п.1 ч.2, ч.8 ст.134 ЗК України - на неконкурентних засада дах за експертною грошовою оцінкою

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Встановлюючи наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною та на які посилається позивач, обґрунтовуючи заявлений позов, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Обґрунтовуючи пред'явлену в цій частині вимогу, позивач посилається на ту обставину, що при укладенні оспорюваної угоди сторонами були порушені вимоги ст..ч.2 ст.127 ЗК України /що діяла в редакції на момент укладення угоди - 04 грудня 2002 року/, згідно з якою продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснювався на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Заперечуючи позов в цій частині наведених позивачем обґрунтувань, представник Комсомольської міської ради зазначила про те, що укладаючи угоду купівлі-продажу земельної ділянки із ОСОБА_6 поза конкурсом, міська рада виходила з тієї обставини, що ОСОБА_6. є власником будівлі інвентарного складу, що підтверджувалось нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна та цілком узгоджувалось з положеннями Указу Президента України №32 від 19.01.1999 року Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення .

Але, в даній ситуації слід зазначити про те, що при укладенні оспорюваної угоди, власником - в даному випадку - міською радою не були враховані положення ст..44 ЦК УРСР в редакції, що діяла на час укладення договору, згідно з якою угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами укладались у письмовій формі. За відсутності у згаданому договорі домовленості сторін щодо моменту виникнення права власності, за загальною нормою цивільного права /ст..128 ЦК УРСР/ право власності у ОСОБА_6 за згаданим договором мало виникнути з моменту передачі речі, що по суті не було встановлене власником під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду позову ОСОБА_5, надало суду підставу дійти висновку, що ОСОБА_6 не набув право власності на нерухоме майно по тій причині, що не прийняв його, і надає можливість на разі дійти висновку, що договір із ОСОБА_6 був укладений Міською радою, як з особою, яка не набула право власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці.

Отже, уклавши із ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки не на конкурентних засадах Комсомольська міська рада порушила вимоги ч.2 ст. 127 ЗК України /в ред..2002 року/, з огляду на що слід дійти висновку, що ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку на підставі правочину, що суперечить закону - як такий, що вчинений із порушенням встановленого ст.127 ЗК України порядку , і у відповідності до положень ст.210 ЗК України має бути визнаним недійсним, оскільки угоди, укладені із порушенням встановленого Законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок визнаються недійсними за рішенням суду.

Разом з тим, не заперечуючи по суті вимогу ОСОБА_4 щодо недійсності правочину, представник відповідача посилається на відсутність у позивача права на оспорювання згаданого договору, як у особи, яка не набула права землекористування спірною ділянкою, оскільки з моментом набуття права власності на нерухомість ОСОБА_4 не набув право користування земельною ділянкою через відсутність такого права у попереднього власника будівлі - ОСОБА_9 Заперечення проти позову зведені до тверджень про те, що ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про захист права, якого в нього не виникало (не існує) .

Поте, є очевидним той факт, що недодержання сторонами при укладенні оспорюваного договору норм ч.2 ст.127 ЗК України призвело до незаконного переходу спірної ділянки із земель комунальної власності до приватної власності ОСОБА_6, та унеможливлює на даний час реалізацію права ОСОБА_4 , як власника будівлі інвентарного складу користуватися земельною ділянкою, на якій вона розташована. В даному випадку відсутність/наявність такого права у попереднього власника /у ОСОБА_9В./ не є для ОСОБА_4 перешкодою /як на тому наполягає відповідач/ звернутися до суду за захистом права на користування/викуп земельної ділянки, яке він юридично набув з придбанням нерухомості /ч.2 ст.120 ЗК України/, яка на ній розташована і яке об'єктивно не може реалізувати на теперішній час з таких підстав:.

Як вбачається з матеріалів справи, придбавши у власність будівлю інвентарного складу /травень 2009 року/ ОСОБА_4, після отримання протокольного рішенням комісії з вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів (а.с 69,70) звернувся до міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку (а.с. 68), але відповідне рішення уповноваженим органом міської ради так і не було прийняте через наявність правовстановлюючих документів на спірну ділянку на ім.'я ОСОБА_6 - в даному випадку - договору купівлі продажу земельної ділянки та земельного акту, що об'єктивно унеможливило на той час і унеможливлює до теперішнього часу реалізацію права землекористування, як власника об'єкта нерухомості.

Вирішення цього питання з ОСОБА_5 з точки зору реалізації такого права також є неможливим, оскільки ОСОБА_5 не є власницею спірної земельної ділянки до теперішнього часу, свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку не видане в зв'язку із розташуванням на ній об'єкту нерухомого майна, право власності на яке в установленому законом порядку зареєстроване за іншою особою.

Отже, очевидна, об'єктивна неможливість врегулювання своїх відносин по землекористуванню з власником земельної ділянки є прямим свідченням зацікавленості ОСОБА_4 в оспорюванні згаданого договору і ґрунтується на вимогах ст..215 ЦК України , яка передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги також ту обставину, що Закон не пов'язує право особи на оспорювання правочину з часом його укладення та колом безпосередніх учасників, /як зазначає представник відповідача, в даному випадку такою особою мав бути ОСОБА_9, який не скористався таким правом при укладенні спірного договору/ суд вважає слушною позицію позивача щодо набутого ним від права власності на нерухомість, похідного права на користування земельною ділянкою та її викупу у відповідності до п.1 ч.2, ч.8 ст.134 ЗК України зокрема, реалізувати яке на разі він не може через наявність договору, який був укладений з порушенням закону, і не може створювати юридичних наслідків, та відповідною можливістю захистити своє право у спосіб оспорювання іншого - шляхом визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та виданого на неї земельного акту.

Разом з тим, захист порушеного права у спосіб зобов'язання Комсомольської міської ради до вчинення певних дій, як його вимагає позивач, суперечить принципу законності здійснення цивільного судочинства, як він передбачений ст.8 ЦПК України, згідно із якою суд розглядає і вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Враховуючи положення ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» , що регулює порядок прийняття рішень міською радою, згідно із якою рішення ради приймається відкритим або таємним голосуванням, суд вважає, що вимога позивача щодо зобов'язання Комсомольської міської ради визнати за ним право на користування земельною ділянкою та укладення договору її оренди не може бути задоволена судом в такій редакції через очевидність порушення /за умови задоволення вимог/ регламентованої Законом процедури прийняття рішень міською радою, як колегіальним органом .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120,127, 210 ЗК України, ст. 215 ЦК України, ст..213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0428 га. № 667, укладений 04 грудня 2002 року між Комсомольською міською радою та ОСОБА_6.

Визнати недійсним Державний акт від 29 грудня 2002 року Серія ПЛ № 083009 на земельну ділянку площею 0,0428 га., розташовану за адресою: Комсомольськ, вул..Строна, 1, кадастровий номер 5310200000:01:006:0027.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів з часу його проголошення.

Суддя: підпис ОСОБА_10

З оригіналом вірно:

Суддя Т.В. Окунь