Постанова

від 23.04.2013 по справі 2а-12762/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2013 р. (12:07) Справа №2а-12762/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Суслової Є.О., представників позивача - Калини Н.А., довіреність № б/н від 08.11.12, Нерехчаніна Ю.О., протокол від 30.01.2008р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер-М»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним і скасування наказу, визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер-М" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним і скасування наказу №2178 від 19.09.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юпітер-М», визнання протиправними дій щодо проведення такої перевірки, визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0008222204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231 799,50грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 189 994,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41805,50грн., та №0008232204 від 30.10.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 309906,50грн., в тому числі за основним платежем у сумі 258 540,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 51366,50грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток за господарськими операціями із сумнівними контрагентами, що мають ознаки "нікчемності".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.11.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 20.12.2012 року призначено у справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 05.04.2013 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 23.03.2013 року позовну заяву в частині визнання протиправним та скасування наказу від 19.09.2012 року №2178, визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складений акт №6964/22-1/33849020 від 05.10.2012 року, залишено без розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення по суті спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 33849021), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.12,20, т.1), перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 17.11.2005 року (а.с.21, т.1).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість за взаємовідносинами з ПП "Укрторгпартнер", ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, про що складено акт перевірки від 05.10.2012 року № 6964/22-1/33849021 (а.с.30-64, т.1, надалі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено наступні порушення:

- п.5.1. ст.5, п.п.5.2.1. п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР та п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 258540 грн., у тому числі: за 3 квартал 2009 року на суму 46646 грн., за 4 квартал 2009 року на суму 23612 грн., за 1 квартал 2010 року на суму 6959 грн., за 2 квартал 2010 року на суму 11552 грн., за 3 квартал 2010 року на суму 14883 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 101810 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 3069 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 23089 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 13104 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 13816 грн.;

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, 7.4.2, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №168) та п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 210260 грн., у т.ч.: за липень 2009 року на суму 4698 грн., за серпень 2009 року на суму 15568 грн., за вересень 2009 року на суму 17051 грн., за жовтень 2009 року на суму 10570 грн., за грудень 2009 року на суму 8319 грн., за січень 2010 року на суму 4421 грн., за березень 2010 року на суму 1146 грн., за травень 2010 року на суму 1381 грн., за червень 2010 року на суму 7861 грн., за липень 2010 року на суму 1554 грн., за серпень 2010 року на суму 8089 грн., за вересень 2010 року на суму 2263 грн., за жовтень 2010 року на суму 60448 грн., за листопад 2010 року на суму 21000 грн., за лютий 2011 року на суму 2455 грн., за квітень 2011 року на суму 8218 грн., за травень 2011 року на суму 2217 грн., за червень 2011 року на суму 9886 грн., за липень 2011 року на суму 604 грн., за серпень 2011 року на суму 5882 грн., за вересень 2011 року на суму 4887 грн., за жовтень 2011 року на суму 1842 грн., за листопад 2011 року на суму 9100 грн., за грудень 2011 року на суму 800 грн.

В акті перевірки зазначено, що у періоді який перевірявся ТОВ «Юпітер-М» було сформовано сумнівний податковий кредит, отриманий від ПП "Укрторгпартнер" ,ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", який не було використано у власній господарські діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, а тому сформований від сумнівних постачальників кредит підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних "вигодонабувачів".

Сумнівність фінансово-господарських операцій позивача із ПП "Укрторгпартнер" ,ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс" обґрунтовується неможливістю проведення зустрічної звірки зазначених контрагентів та даними досудового слідства.

На підставі акту перевірки посадовими особами відповідача прийняті податкові повідомлення рішення від 30.10.2012 року №0008222204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 231 799,50 грн., у тому числі за основним платежем - 189 994 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями - 41805,5 грн. (а.с.73), від 30.10.2012 року №0008232204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 309906,50 грн., у тому числі за основним платежем - 258540 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51366,5 грн. (а.с.74).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011 року, тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в цій частині регулювалися Законом України Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168), Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон №334). З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), згідно якого правовідносини з оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток підприємств регулюються вказаним Кодексом.

Відповідно до преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні підстави та порядок виникнення у платника податку права на податковий кредит за Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм Закону №168 та ПК України випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний завищений позивачем податковий кредит з ПДВ був визначений на підставі податкових накладних, складених ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ"Бренд Строй", КП "Альянс" в загальній сумі 210 259,95 грн. у тому числі: на підставі податкових накладних, складених ПП "Укрторгпартнер", на загальну суму 25 964,01 грн.; на підставі податкових накладних, складених БВП "Строитель-Плюс", на загальну суму 62 818,84 грн.; на підставі податкових накладних, складених ПП "Ротонда Торг", на загальну суму 1854,76 грн.; на підставі податкових накладних, складених ТОВ "ВТК "Окнополь", на загальну суму 28 970,79 грн.; на підставі податкових накладних, складених ПП "Кримторг", на загальну суму 3281,44 грн.; на підставі податкових накладних, складених ПП "Габарит Груп", на загальну суму 2642,84 грн.; на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Бренд Строй", на загальну суму 19164,74 грн.; на підставі податкових накладних, складених КП "Альянс", на загальну суму 65562,53 грн.

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", оскільки не підтверджено проведеними зустрічними звірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначених контрагентів.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Ухвалою суду від 20.12.2012 року у справі призначено судово-економічну експертизу на вирішення якої у тому числі поставлені питання щодо підтвердження первинним документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновки акту щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чи сплачені позивачем товари, роботи послуги за господарськими операціями, щодо сумнівності яких зазначає податковий орган в акті перевірки, чи отримані позивачем такі товари (роботи, послуги) та чи використані вони у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 КАС України судового експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Наданим висновком експерта № 3/2013 від 03.04.2013 року (далі - Висновок) досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено, що здійснення господарських операцій з постачання товарів (робіт, послуг), зазначених у податкових накладних, складених ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", а також підстави для здійснення цих операцій, документально підтверджуються наданими рахунками, рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, договорами субпідряду, договірними цінами до договорів субпідряду, довідками про вартість виконаних підрядних та будівельних робіт (форма № КБ-3), актами приймання виконаних підрядних та будівельних робіт (форма № КБ-2в) (реквізити та місцезнаходження зазначених податкових накладних у томах адміністративної справи та у томах копій документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Юпітер-М" вказані у додатках №№ 1, 2, 3 до Висновку).

Відповідно до наданих виписок з рахунків ТОВ "Юпітер-М" №26007301002207 у Кримській філії ВАТ "ВТБ Банк" м. Сімферополь, -13007013006590 у Відділені "Кримська регіональна дирекція" ВАТ "ВТБ Банк", платіжних доручень та фіскальних чеків за період липень 2009 року - грудень 2011 року позивач перерахував (сплатив) за товари (роботи, послуги), отримані від постачальників (ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс") у періоді липень 2009 року - грудень 2011року, грошові кошти в загальній сумі 1 277 546,33 грн., у тому числі ПДВ 212 924,39 грн. (реквізити та місцезнаходження зазначених документів у томах адміністративної справи, у томах копій документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Юпітер-М" вказані у Додатку № 2 до Висновку).

Зі змісту пп.7.4. ст.7 Закону №168 та ст.198 ПК України слідує, що платник податку має право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту з ПДВ лише у разі, якщо товари, роботи, послуги придбаваються з метою використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача судовим експертом встановлено, що відповідно до наданих накладних на передачу матеріалів у виробництво, актів виконаних підрядних та будівельних робіт (форма № КБ-2в), підсумкових відомостей ресурсів, журналів-ордерів і відомостей по рахунку 205 "Будівельні матеріали" за період липень 2009 року - грудень 2011 року, відомостей виконаних робіт позивачем робіт у 2009-2011 роках товари (роботи, послуги), отримані за період липень 2009 року - грудень 2011 року від постачальників (ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс") на загальну суму 1 348 943,87 грн., у тому числі ПДВ у сумі 224 823,94 грн., були використані позивачем для будівельних робіт у періоді липень 2009 року - грудень 2011 року (реквізити знаходження зазначених документів у томах адміністративної справи та у томах копій документів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Юпітер-М" вказані у Додатку № 3 до Висновку).

Отримані товари (роботи, послуги) за період липень 2009 року - грудень 2011 року від постачальників (ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс") на суму 1 348 943,87 грн., у т.ч. на суму ПДВ у розмірі 224 823,94 грн. для виконання будівельних робіт відповідає меті та видам діяльності, що встановлені у Статуті ТОВ "Юпітер-М, діяльності ТОВ "Юпітер-М", внесеним до ЄДРПОУ, а також видам господарської діяльності, зазначеним у ліцензіях, виданим ТОВ "Юпітер-М", які діяли у період липень 2009 року - грудень 2011 року.

Поняття господарської діяльності визначено п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відповідно до якої господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих господарських операцій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів товарів (робіт, послуг).

Нікчемність угод, укладених позивачем із своїми контрагентами податковий орган мотивує неможливістю провести зустрічну звірку контрагентів позивача, даними досудового слідства.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс", зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс" товарів (робіт, послуг). Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Крім того, підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту є неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами позивача.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Посилання відповідача в акті перевірки на результати досудового слідства у кримінальній справі не є належним доказом у справі, оскільки у відповідності до положень ст.72 КАС України таким доказом може бути лише вирок суду, який набрав законної сили, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства.

Також варто зазначити, що відповідно до статті 121 КПК України дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Оскільки з акта перевірки неможливо встановити, чи використовуються дані досудового слідства з дозволу слідчого або прокурора, то існують сумніви щодо правомірності використання і розголошення цієї інформації.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум з ПДВ за господарськими угодами із ПП "Укрторгпартнер", БВП "Строитель-Плюс", ПП "Ротонда Торг", ТОВ "ВТК "Окнополь", ПП "Кримторг", ПП "Габарит Груп", ТОВ "Бренд Строй", КП "Альянс" в розмірі 210259,95 грн. є повністю правомірним, а висновки акту перевірки безпідставними та не підтверджені фактичними обставинами.

Оскільки судом встановлено, що сума основного платежу визначена неправомірно та підлягає скасуванню, відтак, також підлягають скасуванню суми штрафних санкцій, які нараховані на суму такого основного платежу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0008222204 від 30.10.2012 року про нарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 189994 грн. та штрафних санкцій в розмірі 41805,5 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо визначення відповідачем грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням № 0008232204 від 30.10.2012 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма викладена й у п.п.139.1.9 п.139.1. ст.139 ПК України, відповідно до якої витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Як зазначалось вище, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарську операцію зі своїм постачальником первинними документами, які мають усі передбачені Законом № 996 реквізити.

Як зазначалося вище, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є твердження про фіктивність угод та неможливість перевірки контрагента позивача.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008232204 від 21.12.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2146,00 грн., які сплачені до бюджету квитанцією № 72156608 від 08.11.2012 року у сумі 2146 грн. (а.с.9), підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункових рахунків суб'єкта ладних повноважень.

Під час судового засідання, яке відбулось 23.04.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 29.04.2013 року.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.10.2012 року № 0008222204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 231799,50 грн., у тому числі за основним платежем - 189994 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 41805,50 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 30.10.2012 року №0008232204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 309906,50 грн., у тому числі за основним платежем - 258540 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 51366,50 грн.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер-М" (ідентифікаційний код 33849021) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 1/9, код ЄДР 36822070).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.