Постанова

від 20.05.2013 по справі 801/3632/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2013 р. (10:25) Справа №801/3632/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О. за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Допоміжної служби Ради Міністрів АР Крим

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача - Вейсова Е.А., посвідчення № 1005,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: Допоміжна служба Ради Міністрів Автономної Республіки Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.03.2013 р. № 0006141502.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка Допоміжної служби РМ АР Крим з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість з ПП «Севелітстрой» за період липень 2010 р., якою встановлено завищення позивачем податкового кредиту за цей період у сумі 13352,00 грн., внаслідок наявності ознак фіктивності господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом. За результатами перевірки був складений акт № 1491/15.2/26225765 від 05.03.2013 р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 006141502 від 26.03.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16 690,00 грн., з яких 13 352,00- основний платіж, 3338 грн.-штрафні санкції. Позивач з висновками податкового органу не згоден та пояснює, що наявність ознак фіктивності та ухилення від сплати податків ПП «Севелітстрой», не можуть служити підставою для застосування заходів щодо притягнення до відповідальності позивача, оскільки реальність господарських операцій з ПП «Севелітстрой» підтверджуються первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, аналіз яких взагалі не проводився податковим органом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був проінформований належним чином, будь-яких клопотань, або заперечень до суду не надсилав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає за можливе на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

З 25.02.2013 р. по 01.03.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Допоміжної служби Ради Міністрів АР Крим(код ЄДРПОУ 26225765) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» ( код ЄДРПОУ 35096833) за липень 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1491/15.2/226225765 від 05.03.2013 р.(а.с.11-14)

За результатами проведеної перевірки податковим органом був зроблений висновок про порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1. ст.. 3, пп.7.4.1..,пп7.4.5 п. 7.4, пп7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97 ВР від 03.04.1997 р.( із змінами та доповненнями) внаслідок чого, Допоміжною службою РМ АРК завищено податковий кредит за липень 2010 р. у сумі 13352,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой».

Так, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були використані матеріали зустрічної звірки, а саме акт від 06.04.2012 р. № 288/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово- господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03. 2012 р.», на підставі якого був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операції придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Севелітстрой», у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст. 22, 188 ПК України та встановив, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Севелітстрой» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу, за період липень 2010 р. позивач обмінювався документами на товари та послуги, зокрема з ПП «Севелітстрой», якій має ознаки фіктивного підприємства.

26.03.2013 р. на підставі акта перевірки 1491/15.2/226225765 від 05.03.2013 ДПІ у м. Сімферополі АР К ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006141502 від 26.03.2013 р.(а.с.9), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16 690,00 грн., з яких 13 352,00- основний платіж, 3338-штрафні санкції.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його противоправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2010 р. між ПП «Севелітстрой»(Підрядник) та Допоміжною радою Міністрів АРК(Замовник) був укладений договір підряду № 225146-з, пунктом 1 якого передбачено, що Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати: поточний ремонт конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ у будівлі Ради Міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, пр. Кірова, 13.

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору договірна вартість виконання поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ в будівлі Ради Міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, вул. Кірова, 13, складає 80 110,66 грн. та визначається кошторисною документацією.

В пункті 4 договору сторони обумовили, що оплата за виконання Підрядником електромонтажних робіт по вводно-обліковій частині електропостачання с вимірювальними трансформаторами Замовник оплачує Підряднику після підписання Акта виконаних робіт (Форма КБ-2) та Довідки (КБ -3), не пізніше 3-х банківських днів з дати здачі об'єкту. Форма розрахунків - безготівкова, платіжним дорученням в національній валюті.

На виконання даного договору ПП «Севелітстрой» були виконані будівельні роботи у вигляді поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ у будівлі Ради Міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, на суму 80110,66 грн., у тому числі ПДВ 13351,78 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт за липень 2010 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств. Вартість робіт відповідає проектно-кошторисній документації.

На суму виконаних робіт Підрядником була виписана податкова накладна № 729 від 05.07.2010 р. (а.с. 50), відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 р. (розділ 1 № 9 а.с. 93)

Виконані роботи були оплачені в повному обсязі, що підтверджуються платіжним дорученням № 1433 від 05.07.2010 р. (а.с.52)

Сума ПДВ за цією податковою накладною була включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ст.. 3 Закону "Про податок на додану вартість", який діяв на час формування позивачем податкового кредиту в липні 2010 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Будь-яких невідповідностей виписаної ПП "Севелітстрой" позивачеві податкової накладної встановленим законодавствам вимогам відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Фактично висновок податкового органу про завишення позивачем податкового кредиту за липень 2010 р. в сумі 13352 грн., через непідтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з ПП «Севелітстрой», був заснований на інформації, викладеній в акті від 06.04.2012 р. № 288/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой», з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу , що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ПП "Севелітстрой", суд приймає до уваги пояснення позивача, за якими ПП «Севелітстрой» проводив поточний ремонт конденсаторних установок у будівлі Ради Міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Кірова, 13.

З наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2008 р. № 18573489 вбачається, що нежитлова будівля за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, знаходиться у власності Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (в оперативному управлінні Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим).

Згідно з пунктом 3 Положення про Допоміжну службу ради Міністрів АР Крим, затвердженого Наказом Управління справами Ради Міністрів АР Крим №6 від 21.05.2002 р., однією з основних завдань Служби є матеріально-технічне, транспортне та фінансово-господарське забезпечення діяльності Ради Міністрів АР Крим та її апарату.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює експлуатацію будівель, споруд, приміщень, обладнання та інших основних фондів, що знаходяться на балансі Служби, підтримання їх в належному стані з метою забезпечення діяльності Ради Міністрів АР Крим, її апарату, а також органів виконавчої влади АР Крим, що розміщуються в цих будівлях (приміщеннях);

- здійснює капітальний та поточний ремонт основних фондів.

Таким чином, укладання позивачем договору підряду з ПП «Севелітстрой» на виконання поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами в будівлі Ради Міністрів по пр. Кірова, 13 в м. Сімферополі, обумовлено виконанням Службою завдань, покладених на неї вищевказаним Положенням.

Отже, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП "Севелітстрой" та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в липні 2010 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Будь які докази не реєстрації ПП «Севелітстрой», як платнику податку на додану вартість, на момент взаємовідносин з позивачем відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані до суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо завищення податкового кредиту в липні 2010 р. в сумі 13352 грн, що призвели до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3338 грн.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 166, 90 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 20.05.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 27.05.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006141502 від 26.03.2013 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим (95005, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, ідентифікаційний код 26225765) 166,90 грн. (сто шістдесят шість гривень дев'яносто копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.