Ухвала

від 29.07.2013 по справі 801/3632/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3632/13-а

29.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3632/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 20.05.13

за позовом Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим (вул. Кірова, 13, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13р. задоволено адміністративний позов Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0006141502 від 26.03.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим (95005, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, ідентифікаційний код 26225765) 166,90 грн. (сто шістдесят шість гривень дев'яносто копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Допоміжна служба Ради міністрів Автономної Республіки Крим звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 26.03.2013 р. № 0006141502.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача у період з 25.02.2013р. по 01.03.2013р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Допоміжної служби Ради міністрів АР Крим з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» ( код ЄДРПОУ 35096833) за липень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №1491/15.2/226225765 від 05.03.2013 р.(а.с.11-14) (далі - акт перевірки)

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п.3.1.1. п.3.1. ст.. 3, пп.7.4.1..,пп7.4.5 п. 7.4, пп7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168-97 ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) внаслідок чого, Допоміжною службою РМ АРК завищено податковий кредит за липень 2010 р. у сумі 13352,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой».

З акту перевірки вбачається, що відповідачем були використані матеріали зустрічної звірки, а саме акт від 06.04.2012р. №288/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03. 2012 р.», на підставі якого зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операції придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Севелітстрой», у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам - покупцям в розумінні ст. 22, 188 ПК України та встановив, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Севелітстрой» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу, за період липень 2010 р. позивач обмінювався документами на товари та послуги, зокрема з ПП «Севелітстрой», якій має ознаки фіктивного підприємства.

26.03.2013 р. на підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР К ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0006141502 від 26.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16 690,00 грн., з яких 13 352,00- основний платіж, 3338-штрафні санкції. (а.с.9)

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

01.07.2010 р. між ПП «Севелітстрой» (Підрядник) та Допоміжною Радою міністрів АРК (Замовник) укладений договір підряду № 225146-з, пунктом 1 якого передбачено, що Замовник поручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати: поточний ремонт конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ у будівлі Ради міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, пр. Кірова, 13. (а.с.18-20)

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору договірна вартість виконання поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ в будівлі Ради міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, вул. Кірова, 13, складає 80 110,66грн. та визначається кошторисною документацією.

В пункті 4 договору сторони обумовили, що оплата за виконання Підрядником електромонтажних робіт по вводно-обліковій частині електропостачання с вимірювальними трансформаторами Замовник оплачує Підряднику після підписання Акта виконаних робіт (Форма КБ-2) та Довідки (КБ -3), не пізніше 3-х банківських днів з дати здачі об'єкту. Форма розрахунків - безготівкова, платіжним дорученням в національній валюті.

На виконання даного договору ПП «Севелітстрой» виконані будівельні роботи у вигляді поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами 0,4 кВ у будівлі Ради міністрів АР Крим, що знаходиться за адресою:м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, на суму 80110,66 грн., у тому числі ПДВ 13351,78 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт за липень 2010 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств. Вартість робіт відповідає проектно-кошторисній документації. (а.с.43-49)

На суму виконаних робіт Підрядником виписана податкова накладна №729 від 05.07.2010 р., відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 р. (а.с.50, 93)

Виконані роботи оплачені в повному обсязі, що підтверджуються платіжним дорученням №1433 від 05.07.2010 р. (а.с.52)

Сума ПДВ за цією податковою накладною включена позивачем до складу податкового кредиту липня 2010 року, що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1. ст.. 3 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997року (далі - Закон №168), який діяв на час формування позивачем податкового кредиту в липні 2010 року, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону №168)

Пунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, та встановлено вимоги до неї..

Будь-яких невідповідностей виписаної ПП "Севелітстрой" позивачеві податкової накладної встановленим законодавствам вимогам відповідачем в акті перевірки не викладено.

Висновок про завишення позивачем податкового кредиту за липень 2010р. в сумі 13352грн., податковий орган обґрунтовує не підтвердженням первинними документами реальності господарської операції позивача з ПП «Севелітстрой», та заснований на інформації, викладеній в акті від 06.04.2012 р. № 288/22/35096833 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Севелітстрой».

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічну думка викладена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. (ст.3 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Наведені обставини не були предметом дослідження під час проведення перевірки.

Позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

З наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.04.2008 р. № 18573489 вбачається, що нежитлова будівля за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 13, знаходиться у власності Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (в оперативному управлінні Допоміжної служби Ради міністрів Автономної Республіки Крим).

Згідно з пунктом 3 Положення про Допоміжну службу Ради міністрів АР Крим, затвердженого Наказом Управління справами Ради міністрів АР Крим №6 від 21.05.2002 р., однією з основних завдань Служби є матеріально-технічне, транспортне та фінансово-господарське забезпечення діяльності Ради міністрів АР Крим та її апарату.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює експлуатацію будівель, споруд, приміщень, обладнання та інших основних фондів, що знаходяться на балансі Служби, підтримання їх в належному стані з метою забезпечення діяльності Ради міністрів АР Крим, її апарату, а також органів виконавчої влади АР Крим, що розміщуються в цих будівлях (приміщеннях); здійснює капітальний та поточний ремонт основних фондів.

З урахуванням наведеного, укладання позивачем договору підряду з ПП «Севелітстрой» на виконання поточного ремонту конденсаторних установок для компенсації реактивної потужності з автоматичними регуляторами в будівлі Ради міністрів по пр. Кірова, 13 в м. Сімферополі, обумовлено виконанням Службою завдань, покладених на неї вищевказаним Положенням.

Рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ПП "Севелітстрой" та його реальність підтверджується матеріалами справи, отже суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, щодо неправомірного неврахування відповідачем всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Докази не реєстрації ПП «Севелітстрой», як платнику податку на додану вартість, на момент взаємовідносин з позивачем відповідачем не викладені в акті перевірки та не надані до матеріалів справи.

Також, судова колегія звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.05.13р. по справі № 801/3632/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко