Ухвала

від 22.05.2013 по справі 2-а-577/2008

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2013 р. м. Київ К/9991/7801/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Весельської Т.Ф.,

Гаманка О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про перерахунок пенсії як дитині війни за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду адміністративним позовом про зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити надбавку до пенсії як дитині війни.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року позов задоволений, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу як дитині війни державну соціальну допомогу за 2007 рік.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині здійснення нарахування та виплатити позивачу як дитині війни державної соціальної допомоги за період з 01.01.2007року до 09.07.2007 року. У скасованій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року і ухвалити нову про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є дитиною війни та отримує підвищення до пенсії в розмірі меншому, ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Однак, 9 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№489-V від 19.12.2006р.), зокрема, пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (№ 2195 - IV від 18.11.2004р.), згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Про це також вказано і в ст.73 Закону України „Про Конституційний Суд України", в п.3 рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007року № 6-рп/2007р.

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV від 09.07.2003 р.) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом, який визначає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у даному випадку є Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (№ 489-V від 19.12.2006 р.), статтею 62 якого затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік.

При цьому колегія суддів зазначає, що з п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. №4-зп вбачається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Отже, на період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" яким дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Також колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно скасовано постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року в частині здійснення періоду виплати соціальної допомоги з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року так як на даний час діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" яким дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

З урахуванням того, що відповідач під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не вказував на пропуск позивачем строку звернення до суду то колегія суддів Вищого адміністративного суду України дане питання не вирішує.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України повністю погоджується із висновками суду попередніх інстанцій та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

Т.Ф. Весельська

О.І. Гаманко