Рішення

від 22.05.2013 по справі 908/1092/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/28/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.13 Справа № 908/1092/13

за позовом Приватного підприємства «Техносервіс Трейд Менеджмент» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Декабристів, буд. 28, кв. 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - Запоріжжя» (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8, кв. 5)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Негробов О.В. - довіреність б/н від 24.04.2013 р.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техносервіс Трейд Менеджмент» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - Запоріжжя» 109586,47 грн., з яких 86050,00 грн. сума заборгованості за договором про надання послуг № 28/02 від 28.02.2012 р., 21183,75грн. сума неустойки та 2352,72 грн. сума 3% річних.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 28/02 від 28.02.2012 р., позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 155550,00 грн. Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за послуги виконав частково в сумі 69500,00 грн., у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 86050,00 грн. За порушення строку виконання грошового зобов'язання, на підставі п. 5.4 Договору відповідачу нарахована неустойка в сумі 21183,75 грн. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 2352,72 грн. - 3% річних. Посилаючись на приписи статей 509, 525, 526, 549, 610, 611, 638, 625 ЦК України та ст.ст. 173, 230, 231 ГК України, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та умови договору № 28/02 від 28.02.2012 р., позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2013 р. порушено провадження у справі № 908/1092/13, розгляд якої призначено на 29.04.2013 р.

Ухвалою суду від 29.04.2013 р. на підставі ст 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 22.05.2013 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, надав уточнений розрахунок штрафних санкцій та 3% річних.

Відповідач - ТОВ «Інтербуд - Запоріжжя»- вимоги суду, викладені в ухвалах від 28.03.2013 р. та від 29.04.2013 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався. Натомість відповідач 21.05.2013р. надіслав до суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки, за його твердженням, між сторонами ведуться переговори щодо укладення мирової угоди та готуються відповідні документи.

Представник позивача проти клопотання відповідача пимьмово заперечив. Наголосив, що жодних переговорів щодо вирішення спору мирним шляхом між сторонами не проводилося. Будь-яких офіційних листів з пропозицією врегулювати спір станом на 22.05.2013 р., від відповідача не надходило. Зауважив, що він є єдиним юристом на підприємстві, а тому, в будь-якому випадку він був би обізнаний про намір керівництва вирішити справу мирним шляхом з метою укладення мирової угоди. Також зазначив, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та намагається безпідставно затягнути вирішення спору.

Враховуючи, що будь-яких доказів на підтвердження доводів викладених у своєму клопотанні, відповідач суду не надав, зважаючи на доводи та заперечення представника позивача, приймаючи до уваги закінчення процесуального строку вирішення справи та відсутність відповідної заяви про його продовження, суд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, як процесуально безпідставне.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

В судовому засіданні 22.05.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 28.02.2012 р. між ПП «Техносервіс Трейд Менеджмент» (Виконавцем, позивачем у справі) та ТОВ «Інтербуд - Запоріжжя» (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 28/02 про надання послуг (надалі -Договір), за умовами якого, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати йому технічні послуги за допомогою спеціальних технічних засобів, вказані в таблиці 1, а Замовник в порядку та на умовах, встановлених Договором, зобов'язується оплатити послуги Виконавця.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг вказується в заявці Замовника, прийнятій Виконавцем до виконання, виходячи з ціни однієї години виконання послуг. Ціна однієї години виконання послуг погоджується і підписується представниками сторін, таблиця 1 до цього Договору. Розрахунок часу виконання послуг обчислюється з моменту початку виконання робіт і закінчується в момент припинення робіт, якщо інше не обумовлено у заявці.

Оплату послуг Замовник зобов'язаний здійснити після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця у національній валюті України на підставі рахунку-фактури в термін не пізніше 10 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Підписання актів виконаних робіт та відповідна їх оплата здійснюється не менше одного разу на десять днів (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 2.4 Договору остаточна сума оплати послуг за договором може корегуватися і визначатися сторонами по факту їх надання по результатам кожного робочого дня і фіксується в актах виконаних робіт, які підписуються сторонами за фактом виконання робіт.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за недотримання термінів оплати, вказаних в цьому Договорі, більш ніж 10 днів, починаючи з дати підписання акту виконаних робіт, Замовник виплачує Виконавцю неустойку у розмірі 3% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як підтверджується матеріалами справи, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. За період березень - червень 2012 р., відповідачу були надані послуги на загальну суму 155550,00 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі виконаних робіт від 12.03.2012 р. на суму 14175,00 грн., від 26.03.2012 р. на суму 32700,00 грн., від 30.03.2012 р. на суму 18300,00 грн., від 10.04.2012 р. на суму 24075,00 грн., від 20.04.2012 р. на суму 20850,00 грн., від 30.04.2012 р. на суму 29700,00 грн., від 18.06.2012 р. на суму 15750,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу були виставлені відповідні рахунки, а саме: № 26 від 05.03.2012 р. на суму 14175,00 грн., № 28 від 12.03.2012 р. на суму 32700,00 грн., № 33 від 30.03.2012 р. на суму 18300,00 грн., № 37 від 10.04.2012 р. на суму 24075,00 грн., № 39 від 20.04.2012 р. на суму 20850,00 грн., № 40 від 26.04.2012 р. на суму 29700,00 грн., № 59 від 01.06.2012 р. на суму 15750,0 грн., всього на суму 155550,00грн.

Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання належним чином виконані не були. Виставлені на оплату рахунки відповідач сплатив частково. Так, 20.03.2012 р. відповідачем було перераховано позивачу суму 5000,00 грн., 22.03.2012 р. суму 5000,00грн., 12.04.2012 р. суму 10000,00 грн., 13.04.2012 р. суму 10000,00 грн. 19.04.2012р. суму 10000,00 грн., 15.05.2012 р. суму 15 000,00 грн., 04.09.2012 р. суму 5000,00 грн., 11.12.2012 р. суму 4000,грн. та 28.12.2012 р. суму 5500,00 грн., всього на суму 69500,00грн.

В якості оплати за Актом № 1 від 12.03.2012р. на суму 14175,00 грн. позивачем були зараховані платежі від 20.03.2012 р. на суму 5000,00 грн., від 22.03.2012 р. на суму 5000,00грн. та від 12.04.2012 р. на суму 4174,00 грн.

В якості оплати за Актом № 2 від 22.03.2012 р. на суму 32700,00 грн. позивачем були зараховані платежі від 12.04.2012 р. в сумі 5825,00 грн., від 13.04.2012 р. в сумі 10000,00 грн., від 19.04.2012 р. в сумі 10000,00 грн. та від 15.05.2012 р. в сумі 6875,00 грн.

В якості оплати за Актом № 3 від 30.03.2012 р. на суму 18300,00 грн. позивачем були зараховані платежі від 15.05.2012 р. в сумі 8125,00 грн., від 04.09.2012 р. в сумі 5000,00 грн., від 11.12.2012 р. в сумі 4 000,00 грн. та від 28.12.2012 р. в сумі 1175,00 грн.

В якості оплати за Актом № 4 від 10.04.2012 р. на суму 24075,00 грн. позивачем були зараховані платежі від 28.12.2012 р. в сумі 4325,00 грн.

Решта боргу за Актом № 4 від 10.04.2012 р. в сумі 19750,00 грн. залишилась не сплаченою. Також, без оплати відповідачем залишені Акт № 5 від 20.04.2012 р. в сумі 20850,00 грн., Акт № 6 від 30.04.2012 р. в сумі 29700,00 грн. та Акт № 7 від 18.06.2012 р. в сумі 15750,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього утворився основний борг за Договором в загальній сумі 86050,00 грн.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Інтербуд - Запоріжжя» 109586,47 грн., з яких 86050,00 грн. сума основного боргу, 21183,75грн. сума неустойки та 2352,72 грн. сума 3% річних, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в період з березня 2012 р. по червень 2012 р. включно позивачем було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 155550,00 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, умовами Договору (п. 2.3) передбачено, що оплату послуг Замовник зобов'язаний здійснити після підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця у національній валюті України на підставі рахунку-фактури в термін не пізніше 10 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Підписання актів виконаних робіт та відповідна їх оплата здійснюється не менше одного разу на десять днів.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, всупереч вимог закону та умов Договору належним чином не виконав, вартість наданих послуг у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 86050,00 грн.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає позовну вимогу про стягнення з ТОВ «Інтербуд - Запоріжжя» суми 86050,00 грн. основного боргу правомірною та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 86050,00 грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних (нарахованих за період з 11.04.2012 р. по 17.02.2013 р.) за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірною.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд зазначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період (з 11.04.2012р. по 17.02.2013 р.) сума 3% річних становить 2352,70 грн., тому в решті вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити як заявленої необґрунтовано.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладені приписи законодавства та умови Договору, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг, у позивача виникло право нарахування на суму заборгованості пені.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 5.4 Договору, сторони обумовили, що за недотримання термінів оплати, вказаних в цьому Договорі, більш ніж 10 днів, починаючи з дати підписання акту виконаних робіт, Замовник виплачує Виконавцю неустойку у розмірі 3% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ заявлена обґрунтовано частково - за перші шість місяців з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.

За таких обставин, нарахування пені обмежується встановленим п.6 ст. 232 ГК України періодом, а вимога про її стягнення задовольняється частково в сумі 13054,26 грн. В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 28/02 від 28.02.2012 р.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - Запоріжжя» (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8, кв. 5, код ЄДР 33431402, р/р №2600710189401 в АТ «Мета банк», МФО 313582) на користь Приватного підприємства «Техносервіс Трейд Менеджмент» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Декабристів, буд. 28, кв. 2, код ЄДР 34497147, п/р № 26002164953 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) суму 86050 (вісімдесят шість тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 13054 (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 26 коп. пені, суму 2352 (дві тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 70 коп. 3% річних та суму 2016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.05.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко