Постанова

від 27.05.2013 по справі 926/203/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 926/203/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - В.М. Гриців

- Г.М. Гнатюк

Розглянувши апеляційну скаргу прокурора м. Чернівці

на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.04.2013 року.

у справі № 926/203/13-г

за позовом: прокурора м. Чернівці в особі відділу капітального будівництва УМВС України у Чернівецькій області

до: ТзОВ «Рембудсервіс-кераміка»

про: повернення майна на суму 60000 грн.

З участю представників :

від прокуратури - Яворський Я.Т. - посвідчення №011137

від позивача - Шевчук С.М. - представник (довіреність №15/69 від 24.01.2013р.)

від відповідача - Єфтемій Р.Ф. - представник (довіреність №б/н від 25.03.2013р.)

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.04.2013р., суддя Гурин М.О., у задоволенні позову прокурора м. Чернівці в особі відділу капітального будівництва УМВС України у Чернівецькій області було відмовлено. Стягнуто з активів Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області в доход державного бюджету судовий збір у сумі 1720,50 грн.

З даним рішенням не погодився прокурор м. Чернівці і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Відділ капітального будівництва УМВС України у Чернівецькій області подав письмове пояснення, в якому просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного суду від 27.05.2013р. в складі судової колегії було замінено суддю Данко Л.С. на суддю Гриців В.М.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 12.04.2013р. у справі №926/203/13-г - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2005 року між ВКБ УМВС України в Чернівецькій області (депонент) та ТОВ "Рембудсервіс-кераміка-2" (виконавець), правонаступником якого є ТОВ "Рембудсервіс-кераміка", було укладено договір відповідального зберігання №8, згідно якого депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне безвідплатне зберігання будівельні матеріали, перелік, ціна, якість та кількість яких зазначаються в актах прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання договору 28.12.2005 року сторонами підписано акт прийому-передачі, у відповідності до якого депонент передав, а виконавець прийняв на відповідальне зберігання цеглу в кількості 100000 штук на суму 60 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено право депонента у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, а п. 2.1.4 договору обов'язок виконавця повернути майно депоненту по першій його вимозі.

Відповідно до п. 4.1 договору виконавець несе відповідальність за збереження та цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення депоненту. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, виконавець повинен за свій рахунок повернути депоненту рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Строк дії договору відповідно до п. 7.1 визначено до 31.12.2006 року. Разом з тим, п. 7.2 передбачено пролонгацію дії договору на строк 12 місяців, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір.

В лютому 2013р. прокурор м. Чернівці в інтересах держави в особі відділу капітального будівництва УМВС України у Чернівецькій області звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-кераміка" про повернення цегли в кількості 100 000 на суму 60 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 та ч. 1 ст. 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ст. 938 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 628 вказаного Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору №8 від 28.12.2005 року сторони встановили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за № 7 до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 12 місяців.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи письмового повідомлення будь якої із сторін договору №8 від 28.12.2005 року про розірвання вказаного договору, він був продовженим на тих же умовах, на 12 місяців відповідно до пункту 7.2 договору, тобто на строк до 31.12.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтями 252, 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Аналізуючи умови пункту 7.2 договору №8 від 28.12.2005 року, суд першої інстанції обгрунтовано визнав хибною позицію позивача щодо автоматичного продовження строку дії вказаного договору на кожний наступний рік, оскільки в пункті 7.2 договору чітко визначено строк, на який продовжується договір №8 від 28.12.2005 року за умови відсутності письмового повідомлення сторін про бажання розірвати або змінити договір до його закінчення, договір вважається пролонгованим на строк 12 місяців. Тобто, договір передбачав лише разову, а не постійну автоматичну пролонгацію.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Судом встановлено, що договір №8 від 28.12.2005 року був діючим до 31.12.2007 року, тобто припинив свою дію з 01.01.2008 року (відбулось припинення договірних відносин між сторонами).

Такої ж правової позиції дотримується ВГСУ у Постановах від 07.06.2012р. у справі № 5016/3908/2011(12/223); від 09.09.2010р. у справі № 32/298.

Крім того як вбачається з матеріалів справи, в липні 2008 р. цегельний завод відповідача розташований за місцем його державної реєстрації в с. Карапчів Вижницького району та товарно-матеріальні цінності, що знаходилися на території заводу, в т.ч. і прийнята на зберігання цегла позивача попали в зону затоплення та постраждали внаслідок паводку. Вказані обставини підтверджуються довідкою Карапчівської сільської ради №10 від 26.03.2013р.

Указом Президента України "Про оголошення окремих територій Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопільської та Чернівецької областей зонами надзвичайної екологічної ситуації" №682/2008. 28.07.2008 р., який затверджений Законом України від 31.07.2008р. №338-IV, у зв'язку з катастрофічним паводком, що стався 23-27 липня 2008 року у Вінницькій, Івано-Франківській. Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Чернівецькій областях і спричинив великомасштабні руйнування та пошкодження значної кількості житлових будинків та інших будівель, об'єктів комунального господарства, транспортних мереж, систем енергозабезпечення та зв'язку, суттєве погіршення умов життєдіяльності населення, ускладнення господарської діяльності, заподіяння іншої шкоди, з метою захисту життя і здоров'я людей і надання їм ефективної допомоги, для якнайшвидшої нормалізації екологічної обстановки було оголошено з дня набрання чинності цим Указом на строк дев'яносто днів окремі місцевості зони, в т.ч. і Вижницький район Чернівецької області в цілому, зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Актом створеної відповідачем комісії від 30.08.2008р. було проведено обстеження товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться (зберігаються) на території цегельного заводу ТОВ "Рембудсєрвіс-кераміка-2" по вул. Надрічна, 202 в с. Карапчів Вижницького району Чернівецької області, в результаті якого було встановлено, що внаслідок стихійного лиха - повені, що охопило 23-31 липня 2008р. с. Карапчів Вижницького району була повністю затоплена вся територія цегельного заводу, вода з якої зійшла на початку серпня. Встановлено що на дату обстеження на території цегельного заводу згідно облікових документів знаходилася в т.ч. цегла керамічна в кількості 850 тис. шт., яка була складена в окремі кладки під навісів, частина з цих кладок на дату обстеження була повалена. Комісією також було встановлено, що кількість фактично наявної на дату обстеження цегли відповідала вищевказаним даним облікових документів, однак відсоток бою наявної цегли внаслідок проходження води становив орієнтовно 30%. Також було встановлено, що вся цегла внаслідок тривалого перебування в воді є перезволоженою, засмічена мулом та нанесеним сміттям.

Актом створеної відповідачем комісії від 09.04.2009р. було проведено обстеження вказаної у попередньому акті цегли в результаті, якого було встановлено, що станом на 09.04.2009 р. фактична кількість цегли становить 600 000 штук. Проведеним оглядом також було встановлено, що вся цегла є потрісканою, місцями розшарованою, для подальшої реалізації та використання у будівництві не придатною. Причиною руйнування цегли комісія встановила вплив періодичних змін температурних режимів в осінь-зимовий та зимово-весняний періоди на цеглу (періодичне замерзання та розмерзання), яка внаслідок тривалого перебування в воді набрала вологу.

Вищевказана цегла, що обліковувалася на балансі ТОВ "Рембудсервіс-кераміка-2" (крім цегли, що перебувала на зберіганні) була списана підприємством внаслідок її подальшої непридатності.

На час розгляду даної справи, цегла, що є предметом спору в цілісному вигляді не збереглася, залишки цегли продовжують знаходитися на території цегельного заводу ТОВ "Рембудсервіс-кераміка" в с. Карапчів Вижницького району оскільки, як зазначалося, була в 2008 році внаслідок повені частково побитою (відсоток бою становив орієнтовно 30%) та під послідуючою дією погодно-кліматичних умов продовжувала зазнавати процесів подальшого руйнування, що підтверджується довідкою відповідача від 27.03.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 950 ЦК України зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Крім того, відповідачем подано письмову заяву про пропуск позивачем строків позовної давності(а.с.49).

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, правила про позовну давність, відповідно до вищевказаної статті ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, у позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВСУ викладених у Постанові від 12.06.2007р. у справі № П-9/161-16/165.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 12.04.2013р. по справі №926/203/13-г винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.04.2013 року у справі №926/203/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора м. Чернівці - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: В.М. Гриців

Г.М. Гнатюк

«Повний текст постанови виготовлено 28.05.2013р.»