Рішення

від 21.05.2013 по справі 1109/12278/12

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 1109/12278/12

Номер провадження 2/404/464/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі :

головуючої судді Панфілової А.В.

при секретарі Тендюк К. М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Ю про визнання недійсною частини договору дарування будинку та земельної ділянки ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсним договору дарування частки будинку від 29.12.11 року (реєстровий номер 2401) в частині дарування 8\100 часток будинку № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді, визнати недійсним договір дарування частки земельної ділянки від 29.12.11 року (реєстровий номер 2403) в частині дарування 8/100 часток земельної ділянки за адресою будинок № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді, визнати право власності на 8\100 часток будинку № 29 по вул. Лісопаркова та на 8\100 часток земельної ділянки за адресою будинок № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді за ОСОБА_1 (кадастровий номер 3510100000:11:062:0001).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та в обгрунтування зазначив, що 30.03.1973 р. мати - ОСОБА_4, разом з батьком ОСОБА_5, придбали частину будівлі - 8/25 частини будинку за адресою: вул. Лісопаркова, буд. 29 в м. Кіровограді. В зв'язку з тим, що мати та батько знаходились у похилому віці, потребували постійного догляду, а житло було не придатним для постійного мешкання, з 2004 року постійно проживав разом з ними. Був рідний брат - ОСОБА_6, який мешкав зі своєю родиною.

03.09.2008 року батько помер. Після його поховання надали відповідне свідоцтво, тому що поховання проводилось за власні кошти. На момент його смерті проживав постійно разом з матір»ю і вели спільне господарство, тому що утримувати будинок самостійно мати вже не могла. 23.09.2012 року померла мати. В її похованні, з незрозумілих причин, активну участь приймали родичі з боку брата ОСОБА_6, який помер ще в 1999 році. Тоді не придав цьому значення. Але через деякий час племінник ОСОБА_2 заявив, що потрібно звільнити будинок, тому що будинок належить йому. При цьому пред'явив копію договору дарування частки будинку та договір дарування частки земельної ділянки, які були датовані ще 29.12.2011 року і були нотаріально посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_3ІО. З цих самих договорів стало відомо про те, що ще в грудні минулого року, мати подарувала належну їй частку будинку - 8/25 відповідачу. Просить визнати недійсним договору дарування частки будинку від 29.12.11 року (реєстровий номер 2401) в частині дарування 8\100 часток будинку № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді, визнати недійсним договір дарування частки земельної ділянки від 29.12.11 року (реєстровий номер 2403) в частині дарування 8/100 часток земельної ділянки за адресою будинок № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді, визнати право власності на 8\100 часток будинку № 29 по вул. Лісопаркова та на 8\100 часток земельної ділянки за адресою будинок № 29 по вул. Лісопаркова в м. Кіровограді за ОСОБА_1 (кадастровий номер 3510100000:11:062:0001).

В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав та в обгрунтування заперечень зазначив, що на момент смерті ОСОБА_5 (03.09.2008р.), батька позивача, 8/25 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, дійсно на праві спільної сумісної власності належали подружжю Срипників (ОСОБА_5 та ОСОБА_4). Покійний ОСОБА_5 не складав заповіту, відповідно спадкування відбувалося за законом. Рівне право на спадщину за законом, як спадкоємці першої черги мали позивач, ОСОБА_4, а також відповідач та ОСОБА_7 (брат Відповідача) як спадкоємці за правом представлення покійного на той час ОСОБА_6 (брат Позивача).

До та на час відкриття спірної спадщини, аж по лютий 2012року позивач не проживав разом в спірному домоволодінні. Відомо, що до 2012 року позивач проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю дружиною.

Щодо поховання спадкодавця, то воно проводилося за власний рахунок ОСОБА_4,(дружина померлого), і свідоцтво про поховання було видано особисто їй, а не позивачеві.

Після відкриття спадщини ні позивач ні відповідач у встановлений статтею 1270 ЦК України термін з заявою про прийняття спадщини не звертався, постійно проживав за вказаною вище адресою. Позивач до матері навіть не навідувався. Підтвердженням цього є той факт, що в період з 2008р. саме Відповідач двічі викликав швидку допомогу ОСОБА_4, частково оплачував лікування, постійно навідував. Зазначив, що не відповідає дійсності і те твердження, що остання не могла себе обходити. Так ОСОБА_4 аж до лютого 2012 року, коли стався інсульт, проживала та вела господарство сама. Позивач же матір не навідував ні вдома ні в лікарні (остання за 2010 -2012 рр. пережила операцію на шлунку та інфаркт). В лютому 2012 року, коли остання вже потребувала допомоги, до неї мала намір переїхати для постійного догляду мати відповідача, проте позивач, знаючи, що будинок вже належить відповідачеві, попросив тимчасово проживати з матір'ю та запевнив, що буде доглядати її. Проте за час проживання там, разом зі своєю дружиною та самою ОСОБА_4 ніде, як і раніше, не працював, продовжував зловживати спиртними напоями, жив виключно за рахунок пенсії своєї матері. Після смерті ОСОБА_4, позивач зі співмешканкою знову переїхав проживати за місцем реєстрації. В грудні 2012 року позивач спилявши замки, незаконно зайняв належну відповідачу частину будинку, що стало приводом для звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів.

На початку грудня 2011року, ОСОБА_4, виявила бажання подарувати Відповідачеві 8/25 частин будинку та 8/25 часток земельної ділянки, загальна площа якої складає 0,1363га., в межах згідно плану, розташовану за адресою: АДРЕСА_2., оскільки саме він реально доглядав та надавав посильну допомогу, в той час як позивач жодної уваги матері не приділяв. Таким чином 29 грудня 2011року, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлена нотаріусом з приписами цивільного законодавства, ОСОБА_4 (дарувальник) та Позивач (обдарований), уклали договір дарування частки будинку та частки земельної ділянки, нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 06.02.2012р., Відповідачеві було видано Витяг про державну реєстрацію прав № витягу 33085355, та Витяг з Державного реєстру правочинів, № витягу 10895646, ОКП "Кіровоградським обласним об'єднаним бюро технічної інвентаризації"". 27 квітня 2012р., Відповідач одержав ОСОБА_8 на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Поземельній книзі, управлінням Держкомзему у м.Кіровоград. Про те що будинок та земельна частка розташована за адресою: АДРЕСА_2, належить Відповідачеві на підставі договорів дарування від 29.12.2012р., позивачеві про це було добре відомо. Заперечення проти тверджень позивача, що у момент підписання та посвідчення договору дарування дарувальник не усвідомлювала значення своїх дій, або не могла керувати ними не відповідають дійсності. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про нотаріат" обов'язком нотаріуса, є перевірити чи усвідомлює особа у момент підписання правочину, в тому числі, договору дарування , значення своїх дій та чи може особа керувати своїми діями, про що відображено в договорі. На момент укладання спірних правочинів було дотримано всіх вимог чинного законодавства, зокрема ст. 203 ЦК України. Дарувальник мала відповідним чином зареєстроване право власності не предмет дарування. За таких обставин спірні договори укладені законно та підстав для їх визнання недійсними немає.

Зазначив , що позивач в дарунок отримав частину майна належного за життя матері, а саме дачу та автомобіль, що свідчить про повне розуміння своїх дій та усвідомлений розподіл майна останньою.

Третя особа приватний нотаріус надала суду інформацію про спадкову справу та копії матеріалів, щодо вчиненого нею правочину. В судовому засіданні зазначила, що роз»яснювала наслідки вчинення даного договору дарування ОСОБА_4 та зазначила про надання останньою всіх необхідних документів для вчинення даного правочину.

Судом встановлено факти та відповідні їм правовідносини.

30.03.1973 р. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, придбали частину будівлі - 8/25 частини будинку за адресою: вул. Лісопаркова, буд. 29 в м. Кіровограді, що підтверджується договором купівлі- продажу (а. с. 5-7).

На момент смерті ОСОБА_5 (03.09.2008р.), батька позивача 8/25 частини будинку за адресою: м.Кіровоград, вул .Лісопаркова буд.29, кв.2, дійсно на праві спільної сумісної власності належали подружжю Срипників (ОСОБА_5 та ОСОБА_4). Покійний ОСОБА_5 не складав заповіту, відповідно спадкування відбувалося за законом. Рівне право на спадщину за законом, як спадкоємці першої черги мали позивач, ОСОБА_4, а також відповідач та ОСОБА_7 (брат Відповідача) як спадкоємці за правом представлення покійного на той час ОСОБА_6 (брат Позивача).

До та на час відкриття спірної спадщини, аж по лютий 2012року позивач не проживав разом з батьками в спірному домоволодінні. Відомо, що до 2012 року позивач проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією його паспорту з відміткою про реєстрацію.

Після відкриття спадщини після померлого батька позивача ні позивач ні відповідач у встановлений статтею 1270 ЦК України термін з заявою про прийняття спадщини не звертався.

ОСОБА_8 акт на право власності отримано співвласниками домоволодіння в т.ч. ОСОБА_4 20.11.09 року тобто вже після смерті ОСОБА_5. ( а.с. 99).

Відповідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. З ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивач, стверджував, що з ще з 2004 року проживав разом батьками у спірному будинку , але судом встановлено , що він зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_3, в спірному домоволодінні проживав лише з лютого 2012 року.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України також зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права та визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач не оскаржує дій нотаріуса, але як підставу для визнання недійсними договорів, оскільки представник позивача зазначає про укладення договорів на підставі неправдивих довідок про склад сім»ї .

Стаття 215 ЦК України (недійсність правочину, п. 3) передбачає що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Також стаття 217 ЦК України передбачає правові засади для визнання недійсними окремих частин правочину, без визнання недійсним правочину в цілому.

В даному випадку, позивач зазначає, що укладанням оспорюваних правочинів були порушені його майнові права спадкоємця на частину спадщини його батька, який помер в 2008 році. Таким чином, він є тою заінтересованою особою, яка має право на звернення до суду за захистом своїх майнових прав.

Позивач вважає, що він є законним спадкоємцем свого батька на частку в майні, і що право на цю частину спадщини гарантується нормами ст. 1268 ЦК України, так як він постійно проживав разом зі своїми батьками. Також позивач вважає, що укладання договорів дарування було здійснено його матір"ю без достатньої усвідомленості всіх юридичних і фактичних наслідків, тобто помилково.

Стаття 229 ЦК України передбачає правові наслідки правочину, який був вчинений під впливом помилки, а саме: якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін.

Зазначені доводи позивача та його представника спростовуються довідками квартального, що за вказаною адресою проживала лише померла ОСОБА_9 ( а.с . 46) та що ніхто не проживає та не зареєстрований в даний час ( а. с. 45). Надана квартальним довідка , що позивач проживав з матір»ю з 2005 року ( а. с. 59) спростовується пояснювальною довідкою квартального ( а.с. 68). Жоден зі свідків , заявлених позивачем не підтвердив факту проживання позивача з батьком на день його смерті та з матір»ю на день її смерті.

Суду не надано доказів, що померла мати позивача на час укладення оспорюваних договорів не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, при тому, що нотаріус зазначила про роз»яснення дарувальнику наслідків вчинення саме даного виду договору.

Зазначення позивача та його представника , що позивач фактично проживав з батьками на час смерті батька і прийняв спадщину після смерті спадкодавця шляхом вступу в управління і володіння спадковим майном , та як іншу підставу , що проживав з матір»ю на час укладення нею договору і наданням останньою неправдивою довідки, оскільки він проживав з нею за наявності факту постійної реєстрації позивача за іншою адресою АДРЕСА_3, спростовується узагальненням Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.13 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до якої зазначено, що місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є будинок , квартира, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування . Тобто встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини можливо лише у випадку , якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи.

Таким чином, зазначені позивачем підстави і обставини на обгрунтування позову не знайшли свого підтвердження в суді, у зв»язку з чим позов задоволенню не підлягає як необгрунтований та безпідставний.

При винесенні рішення, суд керується ст.11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати залишити по їх фактичному понесенню сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15,16, 213, 215, 217,1268 ЦК України , ст.. 11, 58,60,88, 212-218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Ю про визнання недійсною частини договору дарування будинку та земельної ділянки, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда