Рішення

від 27.05.2013 по справі 913/1073/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 травня 2013 року Справа № 913/1073/13

Провадження №15/913/1073/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Декорт плюс", м. Луганськ

до Малого приватного підприємства "ТіТ", м. Луганськ

про стягнення 31925 грн. 11 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Зенцева Я.О. , представник за довіреністю № 7 від 28.01.2013;

від відповідача - представник не прибув.

Згідно із ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із лікарняним судді Смоли С.В. було здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 913/1073/13, за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Віннікову С.В.

в с т а н о в и в:

Суть спору : заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за товар в сумі 29 920 грн. 08 коп., пені в сумі 2 005 грн. 03 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати за поставлений товар у сумі 29 920 грн. 08 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі

2 005 грн. 03 коп.

Позивачем подано письмові пояснення від 24.05.2013 № б/н, в яких він просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 29 320 грн. 08 коп. та пеню в сумі 1 778 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява позивача приймається судом до розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму

95 150 грн. 08 коп., що підтверджується накладними, доданими до матеріалів справи (а.с. 19-26, 74)

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію не виконав у повному обсязі.

Позивач 18.01.2013 пред'явив відповідачу письмову вимогу, оформлену претензією № 3, зокрема, про сплату за одержаний згідно накладних товар (а.с. 50).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у накладних та рахунках-фактурах, з урахуванням письмової вимоги про сплату за одержаний товар.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи невстановлення сторонами у правочинах, оформлених накладними, строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання та пред'явлення вимоги з виконання зобов'язання по оплаті за накладними, строк виконання даного зобов'язання на момент прийняття цього судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Факт наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги, не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення боргу в сумі 29 320 грн. 08 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 1 778 грн. 51 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі .

Правочин, оформлений накладними та рахунками-фактурами, не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.

Нарахування заявленої до стягнення пені позивач мотивує нормою п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Позивач невірно тлумачить зміст норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим його доводи з обґрунтування стягнення штрафних санкцій відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно даної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, за змістом даної норми, сторони за господарськими договорами мають визначати штрафні санкції виходячи з облікової ставки Національного банку України, якщо законом або сторонами у договорі не передбачено інший розмір відсотків. Тому, тлумачення норми п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, як визначення на законодавчому рівні нарахування штрафних санкцій у розмірі однієї облікової ставки є неправильним.

Так, законодавством, на яке посилається представник позивача, обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнута за невиконання грошового зобов'язання, а не визначено в імперативному порядку розмір пені, що підлягає стягненню у будь-якому випадку незалежно від наявності певного правочину.

Тому, вимоги по стягненню пені є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 29 320 грн. 08 коп. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «ТіТ», м. Луганськ, вул. Сосюри, б. 137, код за ЄДРПОУ 21812506, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт Плюс» , м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 57, код за ЄДРПОУ 31995455: борг в сумі 29 320 грн. 08 коп. та судовий збір в сумі 1 622 грн. 11 коп. Наказ видати.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 27.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 29.05.2013.

Суддя С.В.Вінніков Згідно з оригіналом Помічник судді 29.05.2013 К.С. Гуленко