Ухвала

від 21.05.2013 по справі 826/1632/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1632/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Прищепчуку А.В.

за участю:

представника позивача - Пшенька С.М.,

представника відповідача - Вегери Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумацький шлях» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Чумацький шлях» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552203 від 04.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угод, укладених позивачем з його контрагентом ТОВ «Вектор Групп», які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, за наслідками проведення якої складено акт від 20.08.2012 року №5488/22-317/30400117 та виявлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 239796 грн., в тому числі по періодам: січень 2011 року - 134087 грн., січень 2012 року - 25744 грн., лютий 2012 року - 19412 грн., березень 2012 року - 60553 грн.

Унаслідок проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2012 року №0004382203. Зазначене рішення було оскаржене позивачем у адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України, і рішенням останнього від 14.01.2013 року вищевказане податкове повідомлення-рішення скасовано та прийнято нове: №0000552203 від 04.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 134088,00 грн., в т.ч. 134087,00 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання з ПДВ стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ТОВ «Вектор Групп» за договором, який, на переконання податкового органу, є нікчемним.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на результатах податкової перевірки контрагента-постачальника ТОВ «Вектор Групп» - ПП «Сіон Пласт», який у січні 2011 року вступав у договірні відносини з першим з приводу купівлі-продажу товарів. Контролюючим органом припускається відсутність реального характеру вказаних відносин, оскільки ПП «Сіон-Пласт не знаходиться за місцем реєстрації, у нього відсутні основні засоби, трудові ресурси, виробниче, транспортне та торговельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що назване підприємство виступає одним із суб'єктів господарської діяльності, створеним в межах діяльності певних осіб, у зв'язку із якою порушена кримінальна справа №493871 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво). Враховуючи те, що у січні 2011 року ПП «Сіон Пласт» було основним постачальником ТОВ «Вектор Групп», викладені обставини свідчать про те, що відносини позивача з ТОВ «Вектор Групп» не опосередковують реальний рух активів, а правочини, що мали місце між названими суб'єктами господарської діяльності є нікчемними.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, 01.12.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Вектор Групп» (постачальник) укладено договір поставки №12/1. Предметом цього договору є обов'язок постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар, на що покупець, у свою чергу, зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. За п. 1.3 цього договору поставляються товари - витратні матеріали з найменуванням, зазначеним у накладних, які є невід'ємною частиною договору. За умовами, визначеними п. 2.1 цього договору, поставка товарів здійснюється зі складу постачальника. Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною (п. 2.3 договору). Згідно з п. 3.2 договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару. Відповідно до п. 7.2 цього договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника.

Як убачається із видаткових накладних, на виконання умов договору, ТОВ «Вектор Групп» позивачу поставлялись плівка харчова, мішки сміттєві, пакети пакувальні, паперові тарілки, салфетки універсальні, паперові полотенця, кульки «маєчка».

На підтвердження постави товару за договором, позивачем надано видаткові накладні №РН-0000007 від 17.01.2011 року, №РН-0000008 від 18.01.2011 року, №РН-0000009 від 19.01.2011 року, №РН-0000010 від 20.01.2011 року, №РН-0000011 від 21.01.2011 року, №РН-0000012 від 27.01.2011 року, №РН-0000013 від 28.01.2011 року, зміст яких відповідає вимогам до первинних документів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Внаслідок проведених поставок, контрагентом виписано позивачу податкові накладні №6 від 17.01.2011 року, №8 від 18.01.2011 року, №9 від 19.01.2011 року, №10 від 20.01.2011 року, №11 від 21.01.2011 року, №12 від 27.01.2011 року, №13 від 28.01.2011 року, зміст яких відповідає вимогам статті 201 ПК України.

У акті перевірки відповідачем зазначається, що заборгованість між сторонами по вищевказаним операціям відсутня. Також, факт проведення оплати за договором №12/1 від 01.12.2010 року підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

На підтвердження перевезення товару позивачем надано подорожні листи №020674 від 17.01.2011 року, №045065 від 18.01.2011 року, №020680 від 19.01.2011 року, №040598 від 20.01.2011 року, №045100 від 21.01.2011 року, №020698 від 27.01.2011 року, №020629 від 28.01.2011 року, зі змісту яких убачається прізвище водія - ОСОБА_4, який здійснював перевезення витратних матеріалів та продуктів харчування по м. Києву на автомобілі Форд НОМЕР_1, що належить ТОВ «Чумацький шлях».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Вектор Групп» підтверджуються належними первинними документами.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Також судова колегія не приймає до уваги покликання відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Вектор Групп» через те, що податковим органом встановлено неспроможність одного із контрагентів цього товариства вести господарську діяльність, позаяк відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судова колегія зазначає, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку постачальником контрагента позивача.

З тих же підстав колегія суддів не приймає покликання апелянта на існування кримінальної справи, у якій фігурує один із постачальників контрагента позивача.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення злочинного умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Підтвердженням винуватості особи у вчиненні правочинів, які суперечать інтересам держави, в силу ст. 62 Конституції України, може бути лише обвинувальний вирок суду, яким установлено відповідні обставини.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно посадових осіб позивача чи його контрагента.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належним чином правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі необґрунтованих висновків про відсутність реальних правових наслідків господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Вектор Групп» у січні 2011 року.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 27 травня 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М