Рішення

від 24.05.2013 по справі 911/1252/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2013 р. Справа № 911/1252/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор"

до Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України

про відшкодування збитків

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Собчак О.В. (дов. б/н від 01.11.2011р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Автор" (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України (далі - відповідач), згідно якого просило суд призначити судову економічну експертизу для встановлення розміру завданих збитків, що підлягають відшкодуванню, а саме, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток (втрачена вигода), матеріальна компенсація моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача збитки (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи, 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.05.1998р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 2011/1998/ГолоВКЕУ, за умовами якого орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення деревообробного цеху площею 1 328,40 кв. м. та території 70 кв. м. Починаючи з 2006р. орендодавець почав перешкоджати орендареві користуватися орендованим деревообробним цехом, у зв'язку з чим позивачу були нанесені збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2013р. порушено провадження у справі № 911/1252/13, розгляд справи призначено на 26.04.2013р., задоволено клопотання позивача про відстрочення оплати судового збору на строк, не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

26.04.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про залучення Державної податкової служби Шевченківського району м. Києва до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у задоволенні якого відмовлено судом на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки Державної податкової служби Шевченківського району м. Києва щодо однієї з сторін.

У судовому засіданні 26.04.2013р. оголошено перерву до 24.05.2013р.

14.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області представником позивача подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу (вх. № 11177 від 14.05.2013р.), яке задоволено судом на підставі ч. 6 ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

21.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 11727 від 21.05.2013р.), згідно якої останній просив суд призначити судову економічну експертизу для встановлення розміру завданих збитків, що підлягають відшкодуванню, а саме, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток (втрачена вигода), матеріальна компенсація моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача збитки (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи, 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор", яке прийнято судом.

23.05.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 23.05.2013р. (вх. № 11941 від 24.05.2013р.), згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному, яке прийнято судом.

Суд, розглянувши вказане клопотання представника відповідача та заслухавши пояснення представника позивача, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що явку сторін не було визнано обов'язковою судом, нез'явлення в судове засіданні 24.05.2013р. належним чином повідомленого представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору; у разі неможливості участі у засіданні місцевого господарського суду представника відповідача, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на це іншу особу, а також приймаючи до уваги, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та наявність всіх матеріалів у справі, необхідних для вирішення спору по суті, а також встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу двохмісячний строк розгляду справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 24.05.2013р. суд, розглянувши клопотання представника позивача про призначення судової економічної експертизи у справі, вирішив, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

Пунктом п'ятим Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р. передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998р. до завдань економічної експертизи не входить з'ясування розміру збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

У судовому засіданні 24.05.2013р. представник позивача підтримав позов повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.1998р. між Державним підприємством „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Автор" (орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГоловКЕУ, розташованих за адресою смт. Коцюбинське, вул. Будівельна, 17, „Київський ДОЗ", відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення деревообробного цеху - 1 328,4кв.м. території - 70 кв. м. вартість якого визначена відповідно до акту оцінки майна і становить 416335 грн., 13 554грн.

Зазначені в п. 1.1 договору приміщення відповідач передав позивачу для промислової діяльності (п. 1.2 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що орендар вступає у користування майном одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому -передачі майна вказаного в п.1.1 договору.

Відповідно до Акту прийому -передачі нежитлового приміщення, ділянки території в оренду від 15.05.2008р., що є додатком № 2 договору відповідач передав, а позивач прийняв у користування виробниче побутове приміщення площею 1 328,4 кв. м., орендовану ділянку території площею 70,0 кв. м. Вартість орендованого майна склала 429 889 грн.

Згідно п. 2.1.1 договору орендодавець має право контролювати наявність, технічний і санітарний стан ціленаправленість і ефективність використання майна, переданого в оренду; встановлювати орендарю форму орендної плати; виступати з ініціативою його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок неналежного використання, або невиконання умов договору орендарем; надавати згоду на поліпшення орендованого майна тільки за погодженням з регіональним відділенням ФДМУ по Київській області.

Відповідно до п. 2.2 договору орендодавець зобов'язаний зокрема провести інвентаризацію майна, яке передається в оренду; передати орендарю в оренду державне майно згідно з розділом 1 договору по Акту прийому - передачі майна, який затверджується одночасно із цим договором; забезпечувати безперешкодне допущення на територію орендованого представників орендаря, його техніки і обладнання

Орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, визначених статутом створеного ним господарського товариства та цим договором (п. 2.4.1 договору).

Як вбачається з п. 3.4 договору строк оренди за цим договором з моменту підписання по 15.05.2002р. як домовились сторони.

Згідно п. 5.2 договору зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом одного місяця. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

Договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань та на інших засадах, що передбачені законодавчими актами України (п.5.3 договору)

Відповідно до п. 5.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренду протягом одного місяця після закінчення його строку, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Додатковою угодою від 19.04.2002р. до договору внесено зміни у п. 1.2 та 3.4 договору та викладено в наступній редакції:

- ДП „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Автор" прийняло приміщення для виробництва будівельних деталей з деревини і плит на деревній основі та проведення робіт по ремонту будов і споруд невиробничого призначення (п.1.1 угоди).

- розмір орендної плати визначається на підставі Постанови КМ України № 75 від 19.01.2000р. (п. 1.2 договору)

- строк дії договору оренди по 15.11.2002р. включно, як домовились сторони (п. 3.4 угоди).

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009р. у справі № 10/102-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" до Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні майном встановлено факт порушення орендодавцем законних прав орендаря. Вказаною постановою позовні вимоги задоволено, визнано право користування ТОВ „Автор" нежитловими приміщеннями, які є предметом оренди за договором від 15.05.1998 № 201/1998/ГолоКЕУ, укладеним між сторонами у справі, заснованого на орендних відносинах, зобов'язано ДП „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України припинити чинити перешкоди ТОВ „Автор" у вільному доступі до орендованих приміщень, зобов'язано ДП „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України відновити електропостачання до орендованих приміщень протягом 10 днів з дня прийняття цією постанови.

Крім того, позивач вказує, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012р. у справі № 32/109 за позовом заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" про стягнення 74 752,32грн. встановлено факт того, що орендодавець не допускає орендатора у орендоване приміщення столярного цеху, у задоволенні позову відмову.

Водночас рішенням господарського суду міста Києва від 21.08.2007р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007р. у справі № 3/317 за позовом Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору оренди та повернення майна, встановлено, що ТОВ „АВТОР" станом на 08.08.2007р. не мав заборгованості по орендним платежам за договором оренди нежитлових приміщень № 201/1998/ГолоВКЕУ від 15.05.1998р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Предметом позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.05.2013р. (а.с. 159), є вимоги про стягнення збитків (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи та стягнення 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор".

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 03.07.2012р. у справі № 5024/2462/2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду cкладу вчиненого відповідачем правопорушення, зокрема: факту нанесення збитків позивачеві протиправними, винними діями відповідача.

Доводи представника позивача на те, що протиправність дій відповідача по перешкоджанню у доступі до орендовано приміщення підтверджується зазначеними вище судовими рішеннями, якими встановлено факт неправомірних дій ДП „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України не приймаються судом, оскільки належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, невиконання вказаних судових рішень суду позивачем не надано. Зокрема, як вбачається з постанови старшого помічника військового прокурора Київського гарнізону про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.2007р. (а.с. 153-154) в порушенні кримінальної справи стосовно директора Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України Атаманюка О.О. відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю складу злочинів, передбачених ст.ст. 382, 423 Кримінального кодексу України. Зазначеною постановою встановлено, що рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007р. у справі № 3/317 за позовом Державного підприємства „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про розірвання договору оренди та повернення майна директор ДП „Київський деревообробний завод" Міністерства оборони України Атаманюк О.О. виконав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор".

Враховуючи те, що позовна вимога про стягнення 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" є похідною від вимоги про стягнення збитків (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи та відмову у задоволенні первісної позовної вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор".

Відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків (вартість втраченого, знищеного майна, додаткові витрати, неодержаний прибуток, матеріальну компенсацію моральної шкоди) в розмірі відповідно до висновку судової економічної експертизи та стягнення 78 317,41грн. в якості зменшення орендної плати у зв'язку зі зміною умов господарювання з підстав, незалежних від Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор".

Згідно п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

З огляду на те, що судові витрати, сплату яких відстрочено до ухвалення судового рішення позивачем не сплачено та відмову у задоволенні позовних вимог повністю, витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автор" (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 6, кв. 69; код ЄДРПОУ 25413571) в доход Державного бюджету України 7 509 (сім тисяч п'ятсот дев'ять гривень) 39 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 28.05.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко