Постанова

від 21.05.2013 по справі 805/3855/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р. Справа №805/3855/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І.,

при секретарі судового засідання Тимохіній Я.Ю.;

за участю представників сторін:

позивача - Байдебури Н.Л.;

відповідача - Сичової І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гамалія» до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамалія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та суми податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог чинного законодавства за господарською операцією з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» щодо купівлі паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/03-10 від 1 березня 2010 року та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочину з даним контрагентом, оскільки всі операції підтверджено необхідними документами, а поставлений товар було використано в господарській діяльності підприємства..

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, а також вказала про те, що 05.04.2011 року відбулась купівля-продаж корпоративних прав ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо ТОВ "Гамалія" з боку ТОВ "Донецька нафтова компанія", через що позивач може надати суду документи лише в тому обсязі, в якому вони були передані від вказаних осіб.

Надала уточнення до позовних вимог (які прийняті судом), відповідно до яких просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200. Додатково надавала письмові пояснення на підтвердження своєї правової позиції та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення. Відповідно до наданих заперечень відповідач вважає, що взаємовідносини між ТОВ «Гамалія» та ТОВ «Донтрансторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а правочини є нікчемними. Вказує, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних та документів, що є необхідними під час купівлі - продажу паливно-мастильних матеріалів (паспорта якості, копії сертифікатів відповідності тощо). Вказувала на те, що відповідно до службової записки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 19.04.2012 № 223/64 СУ ПМ ДПС у Донецькій області порушено кримінальну справу № 75-11-05-115/2 від 03.06.2011 року за фактом створення (придбання) невідомими особами фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності - ТОВ "Донтрансторг" (36061529). Згідно інформації, що міститься у вказаній кримінальній справі, ТОВ "Донтрансторг" є підприємством з ознаками "фіктивності" та "транзитності", угоди з яким відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємств-контрагентів з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат, фактично поставки товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг) ТОВ "Донтрансторг" не здійснювались, підписи на первинних фінаново-господарських та бухгалтерських документах зроблені не посадовими особами підприємства. Просила суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх доказами, наданими сторонами, визначившись із правовими нормами, які слід застосувати до спірних відносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою діяльністю «Гамалія» зареєстроване як юридична особа, виконавчим комітетом Донецької міської ради 14 липня 1999 року за реєстраційним номером 10002967439 та включене до ЄДРПОУ за номером 23186488, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 56-59). Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби, як платник податків. Відповідно до свідоцтва № 100044981 є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби, є суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

ДПІ у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби був отриманий акт № 1811/15-4/36061529 від 27.08.2012 року (а.с. 75-92) про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг», висновки якого свідчать про порушення податкового законодавства.

Відповідачем на адресу позивача було направлено запит від 10.01.2013 року № 282/10/23-213 про надання інформації та копій документів фінансово-господарської діяльності підприємства щодо взаємовідносин з ТОВ «Донтрансторг». Даний запит був отриманий представником ТОВ «Гамалія» 10.01.2013 року. Повторний запит від 05.02.2013 року № 1637/10/22-213 було отримано представником ТОВ «Гамалія» 05.02.2013 року, проте у встановлені строки інформація та документи від позивача отримані не були.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Державною податковою інспекцією у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гамалія» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 1 березня по 30 червня 2010 року та валових витрат за період з 1 січня по 30 червня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Донтрансторг» на підставі наказу виконуючого обов'язки начальника Державною податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби Тахтарова С.В. № 80 від 07.02.2013 року (а.с. 93-96).

Причиною проведення документальної позапланової перевірки стало ненадання ТОВ «Гамалія» документів у повному обсязі згідно запита ДПІ у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 10.01.2012 року № 282/10/23-213 (а.с. 97-98) та на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки складений акт № 255/22/23186488 від 21.02.2013 року (а.с. 10-18), яким зафіксовані порушення, які оспорюються у межах цієї адміністративної справи, а саме:

- пп. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 47 734 гривень, у тому числі: у березні 2010 року - 10 332 гривень, у квітні 2010 року - 17 713 гривень, у травні 2010 року - 9 755 гривень, у червні 2010 року - 9 934 гривень;

- пп. 5.2.1, п. 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 59 667 гривень, у тому числі у І кВ. 2010 року у сумі 12 915 гривень, у І п/р 2010 року у сумі 59 667 гривень.

Як вбачається з акту перевірки, заниження податку на додану вартість та податку на прибуток встановлене внаслідок завищення, на думку відповідача, позивачем валових витрат на загальну суму 107 401,00 гривень.

За висновками акту перевірки Керівником ДПІ у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби Ярошевіч Д.В. 6 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 583,75 гривень, з яких: збільшення основного платежу з податку на прибуток у розмірі 59 667 гривень, штрафні (фінансові) санкції складають 14 916,75 гривень; № 0000102200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 667,50 гривень, з яких: збільшення основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 47 734 гривень, штрафні (фінансові) санкції складають 11 933,50 гривень (а.с. 19,21).

Спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі зазначеного акту перевірки і стосуються визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість

Розділом 3 акту перевірки встановлено, що за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. позивачем задекларовано валові витрати у сумі 701 231,00 гривень. Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. встановлено їх завищення у сумі 238 617,00 гривень.

Пунктом 3.1.4 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. встановлено його заниження у сумі 59 667 гривень.

Пунктом 3.2.3 акту перевірки, зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його заниження на суму 47 734 гривень.

В основу висновків про нікчемність правочинів податковим органом покладено акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 27.08.2012 року № 1811/15-4/36061529 перевірки ТОВ «Донтрансторг», яким встановлено, що операції з контрагентом - постачальником ТОВ «Донтрансторг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, в зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Донтрансторг» не могли фактично здійснювати господарські операції.

Крім того, старшим слідчим з ОВС управління розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України 12 квітня 2012 року винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом створення певними особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ,в тому числі ТОВ «Донтрансторг» за ознаками злочину передбаченого ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 207, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Усі порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому позивачем з постачальником ТОВ «Донтрансторг» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про нікчемність укладеного правочину між ТОВ «Гамалія» при придбанні товару у ТОВ «Донтрансторг» і, як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за період з 1 січня по 30 червня 2010 року сум податку на додану вартість сплаченого вказаному товариству та до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток за вказаний період сум, а також витрат по податковим та видатковим накладним отриманих від ТОВ «Донтрансторг» за вказаним правочином.

Оскільки правовідносини виникли на протязі 2010 року, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли станом на момент спірних відносин.

До 1 січня 2011 року спірні правовідносини регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, та Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Судом встановлено, що 1 березня 2010 року між ТОВ «Донтрансторг» (Продавець) та ТОВ «Гамалія» (Покупець) укладено договір № 2/03-10 на поставку паливно-мастильних матеріалів (а.с. 50-52).

Згідно умов зазначеного договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити продукцію - паливно-мастильних матеріалів у кількості, за номенклатурою, цінам та строки постачання згідно умов договору.

Відповідно до пункту 2 договору поставка товару здійснюється відповідно з базисними умовами постачання згідно міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Виконання договору підтверджується наступними документами:

- накладними № 150601 від 15.06.2010 року на суму 59 605,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 934,17 грн., № 190503 від 19.05.2010 року на суму 29 010,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 835,00 грн., № 050502 від 05.05.2010 року на суму 29 520,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 920,00 грн., № 050401 від 05.04.2010 року на суму 29 977,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 496,17 грн., № 120406 від 12.04.2010 року на суму 29 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 925,00 грн., № 26405 від 26.04.2010 року на суму 14 460,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 410,00 грн., № 290404 від 29.04.2010 року на суму 17 834,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 972,33 грн., № 300401 від 30.04.2010 року на суму 14 460,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 410,00 грн., № 100301 від 10.03.2010 року на суму 61 992,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 332,00 грн. (а.с. 23-31);

- рахунками від 10.03.2010 року на суму 61 992,00 грн., від 05.04.2010 року на суму 29 977,00 грн., від 12.04.2010 року на суму 29 550,00 грн., від 26.04.2010 року на суму 14 460,00 грн., від 29.04.2010 року на суму 17 834,00 грн., від 30.04.2010 року на суму 14 460,00 грн., від 05.05.2010 року на суму 29 520,00 грн., від 19.05.2010 року на суму 59 605,00 грн., від 15.06.2010 року на суму 59 605,00 грн. (а.с. 230-238);

- виписками по особовому рахунку 26002225101420 за 19.03.2010 року на суму 20 000,00 гривень, 25.03.2010 року на суму 20 000,00 гривень, 31.03.2010 року на 21 992,00 гривень, 16.04.2010 року на суму 25 000,00 гривень, 29.04.2010 року на суму 34 527,00 гривень, 30.04.2010 року на суму 14 460,00 гривень, 05.05.2010 року на суму 29 520,00 гривень, 25.05.2010 року на суму 29 010 гривень, 15.06.2010 року на суму 59 605,00 гривень (а.с. 41-50).

Згідно зазначених документів позивачем у ТОВ «Донтрансторг» були придбані паливно-мастильні матеріали. Витрати, понесені на придбання паливно-мастильних матеріалів позивач включив до складу валових витрат.

За наслідками господарських операцій ТОВ «Донтрансторг» виписало позивачу податкові накладні від 05.05.2010 року № 050502 на суму 29 520,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 920,00 грн., від 30.04.2010 року № 300401 на суму 14 460,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 410,00 грн., від 29.04.2010 року № 290404 на суму 17 834,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 972,67 грн., від 26.04.2010 року № 260405 на суму 14 460,00 грн., у т.ч. ПДВ 2 410,00 грн., від 12.04.2010 № 120406 на суму 29 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 925,00 грн., від 05.04.2010 року № 050401 на суму 29 977,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 996,17 грн., від 10.03.2010 року № 100301 на суму 61 992,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 332,00 грн., від 15.06.2010 № 150601 на суму 59 605,00 грн., у т.ч. ПДВ 9 934,17 грн., від 19.05.2010 року № 190503 на суму 29 010,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 835,00 грн. (а.с. 32-40).

Право на видачу податкових накладних ТОВ «Донтрансторг» підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162453 від 27.01.2009, яке скасовано 12.08.2010 року за ініціативою власника (а.с. 53). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Вказані податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих податкових накладних у відповідних податкових періодах 2010 року. Суми ПДВ згідно податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

На підтвердження реального відбуття господарських операцій з придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/03-10 позивачем надані: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування паливно-мастильних матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, оборотний баланс, журнали ордери за період з березня 2010 року по червень 2010 року, рахунок-фактури, платіжні доручення про сплату товару, книга обліку розрахункових операцій з відповідними чеками, відомості бухгалтерського обліку по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 311 «Розрахунки в національній валюті» які долучені до матеріалів справи.

Наявність вищезазначених документів, а також відповідність їх вимогам чинного законодавства податковим органом не заперечується.

Як вбачається із матеріалів справи та не є спірною обставиною між сторонами, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля паливом, роздрібна торгівля пальним.

На підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивач надав суду договір оренди землі, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ «Гамалія» від 1 вересня 2000 року, відповідно до якого, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку вільну від забудови (а.с. 117-122).

Крім того надані документи щодо реалізації придбаного товару, а саме книга обліку розрахункових операцій з відповідними чеками, відомості бухгалтерського обліку по рахунках 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 311 «Розрахунки в національній валюті» за період з січня по червень 2010 року включно.

Суд зазначає, що у судовому засіданні встановлено та не заперечується податковим органом, що контрагент позивача - ТОВ «Донтрансторг» включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на момент здійснення господарських операцій з позивачем мав статус платника податку на додану вартість та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100162453 від 27.01.2009, що давало законні підстави видавати податкові накладні.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.

Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що спірна господарська операція відображена в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Долучені до матеріалів справи письмові докази, а саме укладений договір між позивачем та його контрагентом, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту, та підтверджують правильність їх формування позивачем. Оскільки факт оплати за спірною угодою не заперечується сторонами, дана обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як вбачається з акту перевірки, операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку. Жодних посилань або доводів на норми, які позбавляють позивача права включити вартість товару до складу валових витрат, відповідач не навів. Посилання відповідача на відсутність транспортної документації та висновок про сумніви щодо наявності господарських операцій у зв'язку із цим, суд до уваги не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини спрямовані на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь - яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо порушення кримінальної справи щодо фіктивності ТОВ «Донтрансторг» суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Факт порушення кримінальної справи за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг» та інших підприємств за ознаками злочину передбаченого ч. 2, ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 207, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх зобов'язань з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки вказана мета не встановлена обвинувальним вироком суду.

Суд зазначає, що вказані висновки зроблені під час досудового слідства в зазначеній кримінальній справі, але вони не підтверджені вироком суду, що набрав законної сили, тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами з огляду на вищенаведену правову позицію Верховного суду України.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту та валових витрат, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства за господарською операцією з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» на покупку паливно-мастильних матеріалів на підставі умов договору № 2/03-10 від 01.03.2010 року.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним і застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби від 06.03.2013 року № 0000122200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74 583,75 гривень, з яких: збільшення основного платежу з податку на прибуток у розмірі 59 667 гривень, штрафні (фінансові) санкції складають 14 916,75 гривень; № 0000102200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 667,50 гривень, з яких: збільшення основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 47 734 гривень, штрафні (фінансові) санкції складають 11 933,50 гривень.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права - визнання нечинними спірних податкових повідомлень-рішень, - позивач не врахував, що вимога про визнання акта нечинним, як спосіб захисту порушеного права відповідно до статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів, тоді як рішення податкового органу за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Крім цього, статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно наданого платіжного доручення № 324 від 13.03.2013 року (а.с. 2) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1342,51 гривень.

За приписами ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючи, що судом задоволено вимогу про скасування податкових повідомлень-рішень від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200 на загальну суму 134251, 25 грн., судовий збір в сумі 1342,51 гривень підлягає стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 20, 75 Податкового кодексу України, статтями 1, 3, 5, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтям 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статтями 203, ст. 207, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гамалія» до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень від 6 березня 2013 року № 0000122200 та № 0000102200 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцію у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби від 6 березня 2013 року № 0000122200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Гамалія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 667 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 00 копійок та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14 916 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень 75 копійок.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцію у Петровському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби від 6 березня 2013 року № 0000102200, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Гамалія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 47734 (сорок сім тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 00 копійок та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11 933 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять три) гривні 50 копійок.

У задоволенні позовних вимог про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамалія» (код ЄДРПОУ 23186488) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1342 (тисяча триста сорок дві) гривні 51 копійка.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 21 травня 2013 року, в присутності представників сторін.

Постанову складено у повному обсязі 27 травня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.