Постанова

від 13.05.2013 по справі 826/83/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 09:57 № 826/83/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Степанова С.В.,

від відповідача: Колодяжної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2012 року № 0001562220, № 0001572220, -

В С Т АН О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Крона» (далі - позивач, ТОВ «Крона») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року № 0001562220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2013 року було об'єднано дану справу з адміністративною справою №826/85/13-а, в якій оскаржується податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0001572220, прийняте відповідачем на підставі того ж акту перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на включення витрат на оплату послуг та робіт, отриманих від ТОВ «Леміш Груп» (далі - ТОВ «Метро МТД») та ТОВ «Укртехномас-сервіс» до складу валових витрат підтверджується усіма необхідними первинними документами, а податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих контрагентами. Крім того, позивач посилався на те, що придбані у вказаних контрагентів роботи та послуги були використані ним у власній господарській діяльності.

Відтак, висновки відповідача стосовно не підтвердження господарських операцій з придбання товарів та послуг первинними документами позивач вважає необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у адміністративному позові.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.1, 7.2.3, п.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було безпідставно віднесено до складу валових витрати у розмірі 428 626,00 грн. та сформовано податковий кредит з ПДВ у сумі 68 944,00 грн. за наслідками проведених господарських операцій з ТОВ «Леміш Груп» (далі - ТОВ «Метро МТД») та ТОВ «Укртехномас-сервіс», оскільки господарські операції з виконання робіт та надання послуг реально не відбувалися, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ «Крона» (код ЄДРПОУ 31033282) зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 04.07.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (том І, а.с.130).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС із 08.08.2000 року (довідка форми №4-ОПП від 08.08.2000 року №4554/10/28-04554, том І, а.с.133), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 17.08.2000 року №35585357, індивідуальний податковий номер 310332826034 (том І, а.с.131).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 25.09.2012 року по 01.10.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крона» (код ЄДРПОУ 31033282) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-сервіс» (код ЄДРПОУ 37144600) та ТОВ «Леміш Груп» (код ЄДРПОУ 36521019) (в подальшому ТОВ «Метро МТД») за весь період діяльності.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 08.10.2012 №3293/22-222-31033282 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - том І, а.с.13-31.

Позивачем були подані заперечення на даний акт від 12.10.2012 р. №463 (том І, а.с.32-37), за результатами розгляду яких висновки акту були залишені без змін.

18 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001562220 (том І, а.с.12), яким позивачу за порушення п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 133 948,00 грн., з яких основного платежу - 107 158,00 грн., 26 790,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001572220 (том І, а.с.183) , яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.7.2.1, 7.2.3, п.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 86 180,00 грн., з яких 68 944,00 грн. - основного платежу та 17 236,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

ТОВ «Крона» було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001562220 від 18 жовтня 2012 року (том І, а.с.38-44), за результатами розгляду якої Державною податковою службою у місті Києві рішенням від 21.12.2012 №8765/10/12-114 (том І, а.с.114-119) дане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Підставою для нарахування вказаних сум стали висновки акту перевірки про те, що включення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» та ТОВ «Леміш Груп» (в подальшому ТОВ «Метро МТД») за період з травня по грудень 2010 року до валових витрат та включення до податкового кредиту сум ПДВ, підтверджених податковими накладними контрагентів позивача - ТОВ «Укртехномас-Сервіс» та ТОВ «Леміш Груп» (в подальшому ТОВ «Метро МТД»), є неправомірними, оскільки фінансово - господарські відносини мають характер безтоварних операцій.

З зазначеними висновками суд погоджується, виходячи з наступного.

Актом перевірки було встановлено, що ТОВ «Крона» (Замовник), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Леміш Груп» (Виконавець) в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, уклали договори від 02 квітня 2010 року №4/04/10, від 13 травня 2010 року №7/05/10, від 24 червня 2010 року №14/06/10, від 22 червня 2010 року №12/06/10, від 17 липня 2010 року №16/07/10, від 16 серпня 2010 року №18/08/10, за змістом якого між сторонами було узгоджено виконання робіт:

- по улаштуванню нової бетонної підлоги на підготовленій Замовником основі на площі 1 234,00 м. кв. на об'єкті - «Авто центр», за адресою: 29000, м. Хмельницький, вул. Прибужська, 48;

- по улаштуванню нової бетонної підлоги «Панбекс Ф2» натурального кольору на підготовленій Замовником основі, на площі 3 813,00 м. кв. на об'єкті - Складський комплекс, за адресою: м. Конотоп, Сумської обл., вул. Вировська,13;

- по улаштуванню нової бетонної підлоги з подальшим улаштуванням полімерного покриття типу «Декор-ХС» хімстійкого на підготовленій Замовником основі на площі 115 м. кв. на об'єкті - Зарядна ЗАТ «МАКРОХІМ», за адресою: м. Бровари, Київська обл., вул. Щолківська, 8;

- з реконструкції бетонної підлоги по системі «Панбекс Ф2» натурального кольору, на підготовленій Замовником основі на площі 400,00 м. кв. на об'єкті - Ремонтно-механічний участок, за адресою: м. Обухів, Київська обл., вул. Київська, 21;

- по демонтажу асфальтобетонного покриття, улаштування фундаментів та бетонної підлоги по системі «Панбекс Ф2» натурального кольору, на підготовленій Замовником основі на площі 1 278,00 м. кв. на об'єкті - Монтажна дільниця, за адресою:м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 9 в;

- по улаштуванню бетонної підлоги по системі «Панбекс Ф2» натурального кольору на площі 435,00 м. кв. на об'єкті за адресою: 39701, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Піщане, вул. Польовий стан, 1.

Відповідно до п.2.1 даних договорів роботи виконуються з матеріалів Замовника та засобами Підрядника (або з матеріалів та засобами третіх осіб, які виступають у якості субпідрядників підрядника).

Зобов'язання з виконання робіт за договорами від 17 липня 2010 року №16/07/10, від 16 серпня 2010 року №18/08/10 ТОВ «Леміш Груп» частково передало ТОВ «Метро МТД» на підставі договорів про переведення боргу від 27 серпня 2010 року, від 30 серпня 2010 року.

Також ТОВ «Крона» (Рекламодавець), в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (Рекламіст) в особі директора ОСОБА_5, уклали договір про надання рекламних послуг №522 від 29 листопада 2010 року, за змістом якого між сторонами було узгоджено проведення рекламної кампанії.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Метро МТД» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» виписано ТОВ «Крона» акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні, які використані позивачем для формування валових витрат та податкового кредиту у травні- грудні 2010 року.

Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд встановив, що договори, акти виконаних робіт та податкові накладні за господарськими операціями між ТОВ «Крона» та ТОВ «Леміш Груп» і ТОВ «Укртехномас-сервіс» підписано від імені останніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В той же час, як встановлено в ході судового розгляду, особи, що значились директорами та засновниками ТОВ «Леміш Груп» (ОСОБА_4) та ТОВ «Укртехномас-сервіс» (ОСОБА_5) в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займались, ніяких договорів, податкових накладних, актів приймання робіт та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, виконання робіт та надання послуг не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від свого імені.

Так, постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2012р. (том І, а.с. 154-158) встановлено, що ОСОБА_5 у травні-червні 2010 року, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії призведуть до створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений статтею 205 Кримінального кодексу України. Зазначена постанова містить посилання на те, що після створення ТОВ «Укртехномас-сервіс», невстановлені досудовим слідством особи діючи всупереч положенням ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити вимогам законодавства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, ст. 207 ЦК України, якою передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законами або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою, ст.ст. 626 та 629 ЦК України, якими передбачено, що договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та договір є обов'язковим для виконання сторонами, ст. 179 Господарського кодексу України, згідно якої, при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, ст. 180 ГК України, відповідно до якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, використовували ТОВ «Укртехномас-сервіс» з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи.

В результаті незаконної діяльності ТОВ «Укртехномас-сервіс» державі була спричинена велика матеріальна шкода, і …. занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, на загальну суму 1 983 495 грн., що в тисячу разів перевищує неоподаткований мінімум громадян.

Крім того, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012р. (том ІV, а.с. 1-6) ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч. 1ст. 205, ч.2 ст. 358 КК України. Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_4, в травні 2009 p., на прохання осіб, за грошову винагороду погодився зареєструвати в органах державної влади на своє їм'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Леміш Груп».

Як встановлено вироком суду, використовуючи ТОВ «Леміш Груп» для прикриття незаконної діяльності, особи, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.01.2012р. судом було витребувано у позивача письмові пояснення керівника та відповідальних осіб щодо осіб, які представляли контрагентів позивача при укладенні угод та виконання робіт та докази фактичного виконання робіт.

Позивачем пояснень посадових осіб щодо осіб, з якими укладалися договори, якими виконувались роботи (надавались послуги), надано не було. Також позивачем не було надано жодних пояснень щодо місця приймання-передачі робіт та документів, осіб, якими така передача здійснювалась.

Крім того, як встановлено ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС під час проведення перевірки та підтверджується матеріалами справи, у ТОВ «Леміш Груп», ТОВ «Метро МТД» як у виконавців підрядних робіт відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по вчинених правочинах через відсутність трудових ресурсів, майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення підрядних робіт у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, інструментів та обладнання, які економічно необхідні для виконання такого виду договорів.

Так, виконання господарських зобов'язань з улаштування нової бетонної підлоги з подальшим улаштуванням полімерного покриття типу «Декор-ХС», реконструкція бетонної підлоги по системі «Панбекс Ф2» та демонтаж асфальтобетонного покриття вимагає від підрядників наявності основних фондів та необхідної кількості кваліфікованих працівників. Тим більше, що таке виконання згідно складених актів здійснювалось у різних регіонах України - Сумській, Полтавській, Хмельницькій, Запорізькій та Київській областях протягом короткого періоду часу - травень-серпень 2010 року.

В той же час, як встановлено під час перевірки, згідно звітів по комунальному податку за І, ІІ квартал 2010 року на ТОВ «Леміш Груп» значиться 1 особа ; згідно декларацій про прибуток підприємств у даного суб'єкта господарювання відсутні основні фонди ; декларації (по податку на прибуток та комунальному податку) за ІІІ квартал 2010 року товариством не подавались, остання звітність була подана за ІІ квартал 2010 року; відповідно до декларацій з ПДВ ТОВ «Леміш Груп» не декларувало взаємовідносини з ТОВ «Крона». Вказане підтверджується наданою на запит суду декларації з податку на прибуток ТОВ «Леміш Груп» за півріччя 2010 року, згідно якої (рядок 07К1 - сума амортизаційних відрахувань) у вказаного підприємства відсутні основні засоби (том ІІ, а.с.180-182).

В ході перевірки також було встановлено, що ТОВ «Метро МТД» згідно звітів по комунальному податку за ІІІ квартал 2010 року значиться 2 особи , однак згідно декларації про прибуток підприємств за цей період витрати з заробітної плати та відрахування до фондів складають 0,00 грн. Згідно декларацій з податку на прибуток у ТОВ «Метро МТД» відсутні основні фонди . Остання звітність товариством була подана за 4 квартал 2010 р.

Суду не було надано актів щодо інструктажу працівників ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Метро МТД» стосовно охорони праці, техніки безпеки, пожежної безпеки при виконанні будівельних робіт, кошториси по будівельних об'єктах, звітів про відрядження в інші міста, де здійснювалися будівельні роботи.

Стосовно ТОВ «Укртехномас-сервіс», з яким позивач підписав договір про надання рекламних послуг, перевіркою було встановлено, що згідно звітів по комунальному податку за 4 квартал 2010 р. на даному підприємстві відсутні наймані працівники ; згідно декларації про прибуток підприємств витрати із заробітної плати та відрахування до фондів відсутні. Вказане підтверджується наданою на запит суду інформацією ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, згідно якої ТОВ «Укртехномас-сервіс» звітність за формою 1-ДФ (розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку) за період роботи з 01.04.2010 р. по 31.12.2010 р. не подавало (лист від 09.04.2013 р. №3184/9/10.2-09), що свідчить про відсутність на даному підприємстві найманих працівників. У вказаному листі податковий орган також повідомив суд, що податкові декларації з податку на додану вартість підприємством ТОВ «Укртехномас-сервіс» за травень, червень, липень 2010 року не подавало, що свідчить про те, що дане підприємство не задекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ «Крона».

Суд звертає також увагу на те, що акт прийому-передачі виконаних робіт №1 (том І, а.с.106), підписаний між позивачем та ТОВ «Укртехномас-сервіс» містить лише посилання на виконання роботи відповідно до умов договору №522 від 29 листопада 2010 року. Складений акт не містять будь-якої деталізації - у чому саме полягало виконання цих послуг, коли виконувались і який їх результат. В договорі про надання рекламних послуг та додатках до нього вказується, що реклама полягає в розміщенні рекламних щитів рекламодавця з метою підвищення продажу товарів (послуг) Рекламодавця. В них відсутня вказівка, які саме послуги та товари Рекламодавця рекламувались, які вимоги до рекламних щитів виставлялися ТОВ «Крона». Також, позивачем не було надано суду доказів ефективності придбаних рекламних послуг: збільшення обсягу продажу товарів (робіт, послуг) чи підтримки їх на тому ж самому рівні, що є звичайним економічним засобом визначення обґрунтованості/необґрунтованості придбання послуг.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що операції між позивачем та TOB «Укртехномас-Сервіс» і ТОВ «Леміш Груп» (в подальшому ТОВ «Метро МТД») не підтверджуються з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням вищезазначеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції , яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, за відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. При цьому, як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала); відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо) ; відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною , але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно вказаних вище судових рішень, які набрали законної сили, є доведеним факт створення ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Укртехномас-сервіс»з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цих підприємств діяли особи, які не мали законних повноважень на їх представництво, на вчинення від їх імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновниками товариства.

Суд зазначає, що за вимогами п/п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи , яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Укртехномас-сервіс», акти приймання-передачі робіт та податкові накладні яких стали підставою для формування ТОВ «Крона» валових витрат та податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені акти приймання-передачі робіт та податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування валових витрат та віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду України від 05 березня 2012 року (номер у ЄДРСР 23740257).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт та надання послуг фактично не мали реального характеру, операції з виконання робіт та надання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Твердження позивача про наявність ліцензії у товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» на виконання господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, що свідчить, на його думку, про наявність у підприємства виробничих активів та кваліфікованих працівників, не може бути прийнято судом до уваги.

Суд звертає увагу на те, що ліцензія серії АВ №488091 (том ІІ, а.с.127) товариству з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» для здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури строком дії з 08 вересня 2009 року по 08 вересня 2012 року, підтверджує факт існування основних фондів, активів та необхідну кількість працівників у товариства з обмеженою відповідальністю «Леміш Груп» на момент видачі ліцензії - 08.09.2009 р. Однак, дана ліцензія не свідчить про наявність у ТОВ «Леміш Груп» основних фондів на момент здійснення господарських операцій - квітень, травень, червень 2010 року. В свою чергу, наявні у справі докази свідчать про відсутність у ТОВ «Леміш Груп» основних засобів та трудових ресурсів.

Також, суд критично ставиться до наданих позивачем документів (договори, акти списання, видаткові накладні), відповідно до умов яких ТОВ «Крона» виступає підрядчиком та зобов'язується здійснити улаштування нової бетонної підлоги, реконструкцію бетонної підлоги по системі «Панбекс Ф2», тощо, оскільки даними документами підтверджується лише факт замовлення у позивача таких робіт, однак не може бути доказом виконання таких робіт саме ТОВ «Леміш Груп» та ТОВ «Метро МТД».

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат сама по собі не є підставою для їх включення до складу валових витрат і податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем в порушення вимог п. 5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.2.1, 7.2.3, п.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 68 944,00 грн. та занижено податок на прибуток у розмірі 107 158,00 грн.

Оскільки судом встановлено правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2012 року № 0001562220, №0001572220, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання вказаних рішень протиправними та їх скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах Закону та є безпідставними.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 18 травня 2013 року.