Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-13851/12/0170/7

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13851/12/0170/7

23.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуД ержавної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 14.01.13 у справі № 2а-13851/12/0170/7

за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, буд.1,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Санаторій "Слава" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 листопада 2012 року: №0009702301, № 0009692301,№ 0009712301, №0009722301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.13 року позов Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Слава" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0009702301, яким Приватному акціонерному товариству "Санаторій "Слава" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9215 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0009692301, яким Приватному акціонерному товариству "Санаторій "Слава" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 21485 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0009712301, яким Приватному акціонерному товариству "Санаторій "Слава" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68375 гривень, та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 17093, 75 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 0009722301, яким Приватному акціонерному товариству "Санаторій "Слава" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 173120 гривень.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Алушта АР Крим ДПС була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Слава" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з наступними СГД: ПП "Візит Торг", ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. За результатами перевірки складений акт від 15 листопада 2012 року № 975/22/02650854.

30 листопада 2012 року ДПІ у м. Алушта АР Крим ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0009702301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9215 гривень;

- № 0009692301, яким позивачу збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 21485 гривень;

- № 0009712301, яким збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 68375 гривень, та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 17093,75 гривень;

- № 0009722301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 173120 гривень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків податкового органу, викладених у акті перевірки та як наслідок - протиправності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що передумовою прийняття податкових повідомлень-рішень послугували встановлені перевіркою порушення позивачем ч. 1 ст. 203, 215, 216, 655, 656, 662 ЦК України по правочинах укладених ПрАТ "Санаторій "Слава" з ПП "Візит Торг", ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс", та порушення п. 1.3., 1.4., ст.. 1 ,п.п. 7.2.1., 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.6, п. 198.3 ст. 198. П. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 134, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 9215 грн., заниження податку на прибуток у 2-4 кв. 2011 р. на 21485,45 грн., заниження податку на додану вартість на 68375 гривень, завищення суми, що підлягає відшкодуванню у сумі 173120 гривень.

Висновок про зазначені порушення податкового законодавства відповідач зробив на підставі того, що контрагенти позивача - ПП "Визит Торг", ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс" здійснювали проведення безтоварних операцій і їх діяльність була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а тому, правочини між позивачем та зазначеними особами є нікчемними, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В апеляційній скарзі податковий орган посилається на ту обставину, що в акті перевірки позивача, який послугував підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначено про порушення кримінальної справи № 69-0146 стосовно посадових осіб, зокрема і посадових осіб контрагентів позивача по взаємовідносинах з якими і була проведена перевірка. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги ці обставини та ухвалив помилкове рішення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до приписів ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Таким чином, порушена кримінальна справа стосовно посадових осіб контрагентів позивача ніяким чином не може бути ні преюдиційною обставиною, якою має керуватися суд при вирішенні адміністративної справи ні підставою для визнання угод нечинними.

Стосовно визнання податковим органом нечинності угод, укладених між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку.

Крім того, поза увагою податкового органу залишилася та обставина, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, по взаємовідносинах з якими проводилася перевірка, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться у справі, а товари/послуги, отримані позивачем використовувалися у його господарській діяльності.

Так, колегією суддів безперечно встановлено, що позивач мав договірні відносини з ПП "Візит Торг", ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс". В результаті виконання цих договорів сторонами укладалися первинні документи, зокрема: акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ - 2, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування позивачем коштів за виконані роботи.

З акту перевірки вбачається, що висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних перевірок підприємств-постачальників, фактично без врахування інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів, документів, наданих платником податків, або отриманих від інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки, інші документи не були досліджені та не отримали свого відображення у акті перевірки.

Також в акті перевірки міститься посилання на матеріали кримінальної справи, щодо наявності ознак фіктивності здійснення господарської діяльності контрагентів позивача, які перебувають у провадженні органу досудового слідства.

Поряд з цим, обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилань на такі факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки необґрунтованими є висновки відповідача, зроблені в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; ст.197; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.13 у справі № 2а-13851/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна