Рішення

від 27.05.2013 по справі 904/2312/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.13р. Справа № 904/2312/13

За позовом Приватного підприємства "Нептун Плюс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 189 769 грн. 51 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Левицька І.В - представник за дов. № 10 від 13.03.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Нептун Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 67 від 08.06.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 27.03.13 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.04.2013. Ухвалою від 15.04.2013 розгляд справи призначено відкладено до 13.05.2013.

13.05.2013 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне:

- ані договором, ані будь-якою іншою його невід'ємною частиною не визначений момент "відвантаження" товару та не передбачений відповідний двосторонній документ, що свідчить про настання факту "відвантаження" товару;

- у матеріалах справи відсутня специфікація, якою б сторони встановили істотні умови договору;

- відповідно до п. 1.1. угоди про надання юридичної допомоги від 13.03.2013, підписаної між позивачем та адвокатом Левицькою І.В., предметом угоди є лише представництво адвокатом інтересів позивача у господарському суді Дніпропетровської області та факт надання адвокатом будь-яких послуг/виконання робіт не підтверджується жодним документом.

В судовому засідання 13.05.2013 оголошено перерву до 27.05.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання (арк. с. 68).

27.05.2013 позивач надав до суду заперечення на відзив.

У судовому засіданні 27.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2012 між Приватним підприємством «Нептун Плюс» (далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (далі - відповідач) був укладений договір поставки №67 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцю залізничні комплектуючи (далі - товар), а покупець сплатити й прийняти товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість й ціна товару встановлюється відповідними специфікаціями на узгодження партії товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 від 14.09.2012 до договору поставки № 67 від 08.06.2012 оплата товару протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару згідно з відповідною підписаною специфікацією.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної на товар (п. 7.1. договору).

Згідно специфікації № 2 від 14.08.2012 до договору поставки № 67 від 08.06.2012 (копія якої залучена до матеріалів справи - арк. с. 62) сторони встановили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, а тому посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності специфікації, якою сторони встановили істотні умови договору, не беруться судом до уваги.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 187 200 грн., що підтверджується видатковою накладною № 44 від 17.09.2012, яка підписана обома сторонами.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав на адресу відповідача претензію № 31/10-1П від 31.10.2012 та повторно претензію, якою вимагав сплатити заборгованість протягом 5 банківських днів починаючи з дня отримання даної претензії (арк. с. 16-17). Повторна претензія була отримана відповідачем 25.02.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (арк. с. 22).

Однак відповідач залишив вищезазначені претензії без відповіді та суму основного боргу не сплатив.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 187 200 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 187 200 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що обов'язок покупця сплатити вартість товару є таким, що не настав, оскільки ані договором поставки № 67 від 08.06.2012, ані додатковою угодою № 1 від 14.09.2012 не визначено моменту саме відвантаження товару; факт здійснення саме відвантаження товару не настав, не беруться судом до уваги з нижченаведених підстав.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розділом 9 "Відвантаження товару" договору поставки № 67 від 08.06.2012 визначено обов'язок постачальника повідомити покупця про плануєму дату поставки товару та порядок прийому товару за кількістю та якістю. Факт саме відвантаження товару договором не визначено.

У відповідності до ст. 1 Закону України "про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції. одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи міститься копія належним чином оформленої та підписаної обома сторонами видаткової накладної № 44 від 17.09.2012, що є документальним підтвердженням факту поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 187 200 грн. (арк. с. 13). А також в матеріалах справи міститься довіреність № 0533 від 14.09.2012 на отримання матеріальних цінностей від позивача уповноваженим представником відповідача (арк. с. 15).

А відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 187 200 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 2 569 грн. 51 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 2 569 грн. 51 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інші витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 10 000 грн. підлягають стягненню з відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

13.03.2013 між позивачем та адвокатом Левицькою Інною Владимирівною була укладена угода про надання юридичної допомоги за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання захищати права та законні інтереси ПП "Нептун Плюс" у господарському суду Дніпропетровської області за позовом про стягнення заборгованості ТОВ "Трансмаш" згідно договору поставки № 67 від 08.06.2012.

Як вбачається з квитанції до видаткового касового ордеру № 1 від 13.03.2013 адвокат Левицька І.В. одержала готівкою в касі позивача грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Підтвердженням того, що Левицька І.В. адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2301 від 23.05.2011.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Отже, обов'язковою умовою для відшкодування адвокатських витрат є наявність належних доказів сплати цих послуг саме адвокату.

Крім того, до матеріалів справи залучений акт виконаних робіт по наданню юридичних послуг від 13.05.2013 згідно з яким, всі умови угоди про надання юридичної допомоги від 13.03.2013 та додаткової угоди № 1 від 13.03.2013, виконані адвокатом Левицькою І.В. належним чином; їх розмір складає 10 000 грн.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 10 000,00 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 795 грн. 39 коп., відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 157 грн. 86 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 15А-3, кв. 3, код ЄДРПОУ 32887752) на користь Приватного підприємства «Нептун Плюс» (61064, м. Харків, Комсомольське шосе, 30, код ЄРПОУ 32876935) суму основного боргу у розмірі 187 200 грн. 00 коп. (сто вісімдесят сім тисяч двісті грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 2 569 грн. 51 коп. (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять грн. 51 коп.), інші витрати у розмірі 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч грн. 00 коп.) та 3 795 грн. 39 коп. (три тисячі сімсот дев'яносто п'ять грн. 39 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Повернути з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Нептун Плюс" (61064, м. Харків, комсомольське шосе, 30 код ЄДРПОУ 32867935) суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 157 грн. 86 коп. (сто п'ятдесят сім грн. 86 коп.), сплаченого відповідно до платіжного доручення № 33 від 13.03.2013, оригінал якого знаходяться в матеріалах справи, про що видати ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 29.05.13р.