Постанова

від 24.09.2013 по справі 904/2312/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2013 року Справа № 904/2312/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. -доповідач ,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Погорєлова Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Левицька І.В., довіреність №10 від 13.03.13, представник;

представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі № 904/2312/13

за позовом приватного підприємства "Нептун Плюс", м. Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у розмірі 189 769 грн. 51 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі №904/2312/13 (суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" на користь приватного підприємства "Нептун Плюс", 187 200 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 2 569 грн. 51 коп., інші витрати у сумі 10 000 грн. та 3 795 грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору. Повернуто з державного бюджету України на користь приватного підприємства "Нептун Плюс", суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 157 грн. 86 коп., сплаченого відповідно до платіжного доручення № 33 від 13.03.2013р.

Не погодившись з зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Нептун Плюс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 67 від 08.06.2012.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як встановлено господарським судом, 08.06.2012 між приватним підприємством "Нептун Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Трансмаш" був укладений договір поставки №67. Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцю залізничні комплектуючи, а покупець сплатити й прийняти товар на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість й ціна товару встановлюється відповідними специфікаціями на узгодження партії товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 від 14.09.2012 до договору поставки № 67 від 08.06.2012 оплата товару здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту відвантаження товару на підставі відповідно підписаної специфікації.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання товарно-транспортної накладної на товар (п. 7.1. договору).

Згідно специфікації № 2 від 14.08.2012 до договору поставки № 67 від 08.06.2012 (копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 62) сторони встановили найменування, асортимент, кількість та ціну товару, а тому посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності специфікації, якою сторони встановили істотні умови договору, правомірно не взяті судом до уваги.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 187 200 грн., що підтверджується видатковою накладною № 44 від 17.09.2012, яка підписана обома сторонами.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 31/10-1П від 31.10.2012р., якою вимагав сплатити заборгованість протягом 5 банківських днів починаючи з дня отримання даної претензії (а.с. 16-17). Повторно направлена претензія була отримана відповідачем 25.02.2013, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (а.с. 22).

Відповідач залишив вищезазначені претензії без відповіді та суму основного боргу не сплатив.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 187 200 грн.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача про ненастання його обов'язку сплатити отриманий товар за підстав відсутності в умовах договору визначення моменту відвантаження товару.

Розділом 9 "Відвантаження товару" договору поставки № 67 від 08.06.2012 визначено обов'язок постачальника повідомити покупця про плануєму дату поставки товару та порядок прийому товару за кількістю та якістю, що являється достатнім для здійснення поставки товару.

Також у апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що його обов'язок по оплаті отриманого товару не настав, оскільки позивачем не поставлено товар у визначеній договором кількості, а зміни до договору щодо погодження іншої кількості товару сторонами не вносились.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи як необґрунтовані за наступних підстав.

Відповідно п.11.2 договору при порушенні строків поставки партії товару або затримці одноразової поставки товару постачальником більше, ніж на п'ять календарних днів, покупець вправі відмовитись від виконання договору в односторонньому порядку та застосувати до постачальника передбачені договором штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовився від поставленої в меншому об'ємі продукції, а прийняв її, про що свідчить видаткова накладна №44 від 17.09.2012р. (а.с.13) та довіреність № 0533 від 14.09.2012р. на отримання матеріальних цінностей від позивача уповноваженим представником відповідача (а.с.15).

В умовах договору відсутнє положення про можливість відмови покупця від оплати у разі поставки продавцем меншої кількості товару ніж обумовлено договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних в сумі 2569 грн. 51 коп., які обґрунтовано задоволені господарським судом.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Підтвердженням того, що Левицька І.В. є адвокатом, являється свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2301 від 23.05.2011.

13.03.2013 між позивачем та адвокатом Левицькою Інною Володимирівною було укладено угоду про надання юридичної допомоги, за умовами якої остання взяла на себе зобов'язання захищати права та законні інтереси ПП "Нептун Плюс" у господарському суду Дніпропетровської області за позовом про стягнення заборгованості ТОВ "Трансмаш" згідно договору поставки № 67 від 08.06.2012.

Відповідно до п.1.1 угоди про надання юридичної допомоги від 13.03.2013р., предметом даної угоди є не тільки представництво адвокатом Левицькою Інною Володимирівною інтересів позивача в господарському суді Дніпропетровської області, як стверджує представник відповідача, а й захист прав та законних інтересів клієнта, з чого випливає обов'язок адвоката використовувати всі передбачені законодавством способи захисту (п.2.1 угоди).

Крім того сторони вищезазначеної угоди з метою більш детального врегулювання правовідносин, уклали між собою додаткову угоду № 1 до угоди про надання юридичної допомоги від 13.03.2013р., якою передбачили перелік послуг адвоката Левицької Інни Володимирівни, пов'язаних із захистом прав та законних інтересів ПП «Нептун Плюс», та вартість послуг адвоката - 10 000 грн. на умовах 100% передоплати (додаткова угода ( а.с.73).

13.05.2013р. сторони вищезазначеної угоди підписали акт виконаних робіт з надання юридичних послуг на загальну суму 10 000 грн. (а.с.72).

Отримання адвокатом Левицькою Інною Володимирівною готівкових коштів в сумі 10 000 грн. в касі позивача підтверджується квитанцією до видаткового касового ордеру № 1 від 13.03.2013р.

Відповідно до п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З врахуванням заявленої суми позову, об'єму виконаних адвокатом Левицькою І.В. робіт, колегія суддів вважає обґрунтованою стягнуту судом суму в розмірі 10000 грн. та співрозмірною заявленим позовним вимогам, а доводи скаржника відхиляє як безпідставні.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2013р. у справі №904/2312/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанова складена 26.09.2013р.

Головуючий А.Є. Прокопенко

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських