Постанова

від 27.05.2013 по справі 904/781/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2013 року Справа № 904/781/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ненарочкін І.О.

за участю представників сторін:.

від позивача: Кощеєва М.М., директор, протокол № 13 від 25.06.07;

від позивача: Воронський О.Ф., представник, довіреність № 1 від 04.01.13;

від відповідача: Ткаченко В.В., представник, довіреність № 2 від 17.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. у справі № 904/781/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 20 250,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. (суддя Мельниченко І.Ф.) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКО" 20 250,00 грн. грошових коштів, що складають вартість непереданого зі зберігання майна, 1720,50 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване порушенням відповідачем умов Договору відповідального зберігання від 15.08.2011р., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано останнім.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення від 05.03.2013р. та відмовити в позові.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що :

- провадження у справі було відкрито з порушенням приписів п.п. 3,6 ч.1 ст..63 ГПК України, а саме не додано доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до нього, не додано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, не зазначені докази вручення відповідачеві вимоги від 25.06.12р., не вказані докази втрати чи недостачі майна переданого на зберігання;

- суд не розглянув і не дав оцінки доводам відповідача у заяві про залишення позову без розгляду, оскільки позивач не виконав ухвалу суду - не надав доказів відправлення відповідачеві саме копії позову, не з'явився до відповідача для складання акту звірки. Не надіслання копії позову позбавляє відповідача можливості надати заперечення на позовну заяву, оскільки невідомо. які вимоги висуває позивач;

- суд допустив порушення ст..43 ГПК України, не встановив та не перевірив повно, всебічно, об'єктивно всіх обставин справи, які мають значення для справи в їх сукупності. У справі відсутні будь-які належні, допустимі, достовірні докази того, що майно відповідачем пошкоджене, втрачене або зіпсоване. За відсутності таких доказів, суд дійшов помилкового висновку про можливість стягнення із зберігача вартості майна, яке передавалось на зберігання;

- відповідачем 21.01.2013р. та 11.03.2013р. на адресу позивача надсилалися телеграми з проханням направити свого представника для отримання товару зі зберігання. Однак телеграми вручені не були.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що медичне обладнання є в наявності і відповідач готовий його повернути. Докази того, що обладнання передавалося з документами та в упаковці позивачем не надано.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення. Листи та претензія направлялися відповідачу за фактичною адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення і були вручені працівнику заводу Куцевол за довіреністю, про що зазначено в повідомленні про вручення. Пояснення відповідача щодо неотримання ним позовної заяви спростовується ним же самим в апеляційній скарзі. 05.04.2013р. позивач з комісією у складі фахівців Дніпропетровської торгівельно-промислової палати прибули до відповідача для звіряння наявності та порядку зберігання майна, переданого відповідачу на зберігання. Однак комісія на територію заводу була не допущена, про що складено відповідний акт. Рішеннями суду по справам № 904/1263/13-г та 904/1754/13-г встановлені факти неналежного зберігання та використання майна відповідачем в результаті чого воно було пошкоджене. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що обладнання передавалося відповідачу в упаковці і з необхідними документами. При огляді було встановлено, що на прибор «Ампир-01» відсутня упаковка та документи, а інвертор напруги, який перетворює напругу 12В у 220В взагалі відсутній. Робота прибору «Ампир-01» без інвертора напруги не можлива.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

15.08.2011р. між ТОВ «ВІКО» (поклажодавець) та ТОВ «ДАЗ» (зберігач) укладено договір № 41 відповідального зберігання. За умовами п.п.1.1., 1.3. договору поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору медичне обладнання Апарат підігріву крові, кровозамінників та розчинів при інфузійній терапії "Ампир-01" та інвертор напруги. Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками сторін та дії до 31.12.2012р.( п.п.7.1., 7.2. Договору). Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Згідно п.2.1.4. Договору, зберігач зобов'язався повернути майно поклажодавцеві по першій вимозі останього.

Згідно акту приймання-передачі майна за договором відповідального зберігання від 15.08.2011р. ТОВ «ВІКО» передало, а ТОВ «ДАЗ» прийняло майно - Апарат підігріву крові, кровозамінників та розчинів при інфузійній терапії "Ампир-01" вартістю 20 000 грн. та інвертор напруги вартістю 250 грн.

25.06.2012р. позивач звернувся з листом вих. №2506/2012 до відповідача, в якому просив припинити дії відповідального зберігання та повернути майно в справному стані, у цілих заводських упаковках, відповідно до Акту приймання-передачі до 30.06.2012р. У разі неможливості повернення відшкодувати його вартість.

Листом вих. № 0507/2012 від 05.07.2012р. позивач вимагав від відповідача сплати коштів у розмірі 24 975,50грн. вартості не повернутого майна.

13.11.2012р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 1111/2012 з вимогою сплатити 20 250 грн., вартості не повернутого майна з відповідального зберігання.

Відповіді на листи та претензію ТОВ «ВІКО» не отримало тому звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Дніпровський автобусний завод" про стягнення 20 250,00 грн., що складають суму вартості майна, переданого відповідачеві за договором відповідального зберігання № 41 від 15.08.11р.

Згідно ч.1 ст.936, ч.1 ст.938, ч.1 ст.942, ч.1 ст.953, ч.1, 2 ст.949, ч.1 ст.950, ч.1 ст.951 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Наявними в матеріалах справи доказами доведено факти передачі на зберігання майна, зазначеного в Акті приймання-передачі від 15.08.2011р., витребування майна позивачем, неповернення майна відповідачем. Докази наявності майна в належному стані у відповідача в матеріалах справи відсутні та відповідачем господарському суду не були надані.

За таких обставин господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги. Рішення суду відповідає обставинам, встановленим матеріалами справи, та вимогам закону.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним та наступним.

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані до апеляційної скарги та в ході розгляду справи відповідачем додаткові докази такі як звернення до позивача телеграмами з вимогами про отримання майна з відповідального зберігання, наявність у відповідача медичного апарату «Ампир-01» не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки дані докази не були надані суду першої інстанції без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою про порушення провадження у справі від 24.01.13р. господарський суд призначив розгляд справи на 12.02.13р. та вимагав від відповідача надати відзив з обґрунтуванням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача та визнав явку представників в судове засідання обов'язковою.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання не направив, а 11.02.2013р. надіслав суду заяву про відкладення розгляду справи мотивуючи тим, що позовна заява подана з порушенням ст..56 та п.2 ч.1 ст.57 ГПК України, оскільки на адресу відповідача позивачем взагалі не було направлено доданих до позовної заяви документів та просив суд зобов'язати позивача направити копії усіх документів, долучених до позовної заяви та копію заяви (а.с.25).

Ухвалою від 12.02.2013р. господарський суд відклав розгляд справи та зобов'язав позивача надати докази направлення відповідачу позовної заяви та доданих документів, а відповідача надати обґрунтований відзив на позовну заяву. Явка представників сторін визнана обов'язковою.

Позивачем на виконання ухвали суду надано докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу (а.с.35-37).

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав, свого представника в судове засідання 05.03.2013р. не направив, а 04.03.2013р. звернувся до суду з заявою про залишення позову без розгляду мотивуючи тим, що позовна заява подана з порушенням ст..ст.56, 57 ГПК України, позивач не виконав ухвали суду - не з'явився до відповідача для звірки розрахунків, не направив відповідачу копію позовної заяви з додатками (а.с.38).

Колегія суддів констатує, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції ухилився від виконання своїх обов'язків щодо вжиття заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, передбачених ч.2 ст.22 ГПК України. Відповідачем не було надано суду жодного пояснення, жодного доказу по суті спору (того, що майно, яке було прийняте на зберігання є в наявності, його стан, можливість повернення та інш.). Представник відповідача в судове засідання не з'являвся без поважних причин.

Колегія суддів наголошує, що господарський суд першої інстанції приймав всі можливі та необхідні заходи для встановлення дійсних обставин по справі і висновки суду, викладені в рішенні, відповідають встановленим судом обставинам справи. Підстави для його зміни або скасування відсутні

З урахуванням наведеного апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.

Судові витрати покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський автобусний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2013р. у справі № 904/781/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 29.05.2013р .

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.В.Чоха

---

Л.О.Чимбар