Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-13678/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13678/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ-Рішення» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення № 00024122-2 та № 00024222-2 від 29 травня 2012 року, прийняті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Солом»янському районі м. Києва ДПС, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 травня 2012 року працівниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ІТ-Рішення» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено Акт № 2007/22-2/361997028.

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 867 469, 00 грн., а також порушення п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту на загальну суму 754 321, 00 грн.

29 травня 2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 00024122-2, яким у зв'язку з порушенням п. п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 867 469, 00 грн. та № 00024222-2, яким у зв'язку з порушенням п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 754 321, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38 271, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу на підставі договорів поставки № 18519 від 07 червня 2011 року з ТОВ «Еверест - інформаційні технології», № 332 від 04 липня 2011 року з ТОВ «Віп Трейд», а також на підставі усних домовленостей з ТОВ «Енглєр» поставлено відповідні товари (монітори, блоки живлення, кріплення для відеокамер, кріплення для відео реєстратора, комп'ютери, тонери тощо) на загальну суму 4 525 926, 65 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 754 321, 00 грн.

Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагенти позивача при здійсненні поставок оформили належним чином специфікації, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи та податкові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи.

Між тим, відповідач посилається на те, що угоди укладені з контрагентами позивача, є нікчемними, що встановлено актами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 221/23-08/32621457 від 27 лютого 2012 року, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 1317/23-5/37240770 від 05 жовтня 2011 року, № 940/23-03/37318328 від 27 липня 2011 року та № 243/23-2/37139302 від 26 січня 2012 року.

Вказаними актами встановлено порушення ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Також встановлено відсутність майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Відповідачем зроблено висновки, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Між тим, колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується сертифікатами відповідності з додатками, рішенням для цілей митного оформлення, які підтверджують наявність у ТОВ «Еверест - інформаційні технології», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Енглєр» поставленого позивачу товару, договорами суборенди нежитлового приміщення № 8 від 18 жовтня 2010 року та № 9 від 27 липня 2011 року, додатковими угодами та актами прийому-передачі приміщень до них, які підтверджують наявність у позивача необхідних приміщень для здійснення господарської діяльності, зокрема, наявність у позивача приміщення для зберігання поставленого ТОВ «Еверест - інформаційні технології», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Енглєр» товару, договором оперативного лізингу № 542 від 19 липня 2010 року, додатковою угодою до нього, актом приймання-передачі, договором купівлі-продажу автомобіля № 2453/07.2010 від 20 липня 2010 року, які підтверджують наявність у позивача необхідного транспортного засобу для отримання (транспортування) товару за вищевказаними правочинами з ТОВ «Еверест - інформаційні технології», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Енглєр», договором про закупівлю товарів за державні кошти № 75 від 10 червня 2011 року, специфікацією до нього, договором на закупівлю апаратури записувальної та відтворювальної звуку і зображення № 332Ю від 20 червня 2011 року, специфікацією до нього, договором про закупівлю послуг за державні кошти № 222/12-10 від 05 січня 2011 року, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами наданих послуг, які були складені під час реалізації позивачем товарів, поставлених ТОВ «Еверест - інформаційні технології», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Енглєр», на користь третіх осіб.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання, та на момент підписання відповідних специфікацій, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Еверест - інформаційні технології», ТОВ «Віп Трейд»та ТОВ «Енглєр» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано..

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «ІТ-Рішення» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 30 травня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.