Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-6000/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 20543/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Макарика В.Я.

суддів Большакової О.О..

Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010р. по справі № 2а-6000/09 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2009р. №0000031751/2. Позов мотивував тим, що 19.06.2009 року Дубровицькою міжрайонною державною податковою інспекцією було винесено рішення про застосування штрафних санкцій №0000031751/2, за порушення чинного законодавства, відповідно щодо порушення вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено суму фінансових санкцій в розмірі 18687,00 грн. З винесенням даного рішення не погоджується та вважає його безпідставним, незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.06.2009 року №0000031751/2.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010 року. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позапланова виїзна документальна перевірка позивача була призначена, як перевірка по кримінальній справі №20-47-07, постановою Рівненського міського суду №4-305/09 від 12.02.2009 року (а.с.52), яка скерована ДПА у Рівненській області на виконання Дубровицькій МДПІ 19.02.2009 року.

Перевірка була проведена Дубровицькою МДПІ з 23.02.2009 року по 03.03.2009 року відповідно до наказу №71 від 23.02.2009 року (а.с.54) та направлення №65 від 23.02.2009 року (а.с.55). її результати оформлені актом "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи ОСОБА_2 і.к.НОМЕР_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Приватним підприємством "Аспленіум" і.к.НОМЕР_2 за період з 27.10.2006 року по 03.03.2009 року".

На підставі вказаного акту Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції винесено податкове повідомлення-рішення №0000031751/0 від 19.03.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 18687 грн., в тому числі за основним платежем - 12458 грн. та за штрафними санкціями - 6229 грн..

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 12458 грн., а саме: за листопад 2006 року в сумі 3644 грн., за грудень 2006 року в сумі 6386 грн. та за січень 2007 року в сумі 2428 грн. Вказаний висновок, в свою чергу, ґрунтується на тому, що операція з придбання товарів у ПП "Аспленіум" згідно з усною угодою є нікчемною та фактично не здійснювалась.

15.12.2006 Про виконання усної угоди сторони оформили видаткові накладні №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року , №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с.26-33), №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.01.2007 року, №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року (а.с.38-41). Відповідно до вказаних накладних ПП "Аспленіум" поставило СПД ОСОБА_2 електротовари на загальну суму 74751,33 грн., в т.ч. ПДВ 12458,57 грн. На вказану суму ПДВ ПП "Аспленіум" виписано податкові накладні №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року, №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с. 18-25), №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року, №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.01.2007 року, (а.с.34-37). І видаткові і податкові накладні оформлені за підписом керівника ПП "Аспленіум" ОСОБА_3

Перевіркою встановлено ст.4 акту), що позивач здійснював оплату товарів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Аспленіум" на загальну суму 74751,33 грн., в т.ч. ПДВ 12458,57 грн. Вказані операції відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, а суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах на загальну суму 12458,57 грн..

Долученими відповідачем до справи матеріалами кримінальної справи №20/47-07, дозвіл на використання яких надано податковому органу начальником слідчого відділу ПМ ДПА в Рівненській області (а.с. 106), підтверджено, що з 26.12.2006 року керівником ПП "Аспленіум" призначено ОСОБА_3, який фактично не підписував жодних установчих та реєстраційних документів та не являвся ні керівником, ні засновником даного суб'єкта підприємницької діяльності, натомість восени 2006 року втратив свій паспорт біля "Будинку одягу" в м. Рівне (а.с. 114). Вказаний паспорт був використаний ОСОБА_4, який спільно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, після його підробки, шляхом вклеювання туди фотокартки ОСОБА_4, використовувався для одержання банківських та товарних кредитів. Наведені обставини підтверджені вироком Рівненського міського суду від 09.10.2007 року в кримінальній справі №1-554/07 про обвинувачення в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ст.358 КК України, який змінений ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16.06.2009 року лише в частині відшкодування засудженими судових витрат. Факт підробки паспорту шляхом заміни фотокартки ОСОБА_3 фотокарткою ОСОБА_4 доведено також висновками технічної експертизи та експертизи ототожнення особи за рисами обличчя.

В матеріалах справи наявний висновок №154 від 13.02.2008 року судово- почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №20-47-07 Науково- дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України в Рівненській області, предметом дослідження якої були первинні документи (видаткові та податкові накладні), якими оформлено господарські операцій ПП "Аспленіум" з СПД ОСОБА_2 (а.с.117-118), яким встановлено, що підписи в графі «відвантажив» в податкових та видаткових накладних №06/11-03 від 20.11.2006 року, №06/11-06 від 24.11.2006 року, №06/11-05 від 23.11.2006 року, №06/11-07 від 28.11.2006 року, №06/12-10 від 04.12.2006 року, №06/12-09 від 01.12.2006 року, №06/12-11 від 15.12.2006 року, №06/12-13 від 25.12.2006 року (а.с.26-33) виконані ОСОБА_4, а в видаткових і податкових накладних №07/01-01 від 03.01.2007 року, №07/01-03 від 16.07.2007 рокуроку, №07/01-04 від 22.01.2007 року, №07/01-05 від 29.01.2007 року не ОСОБА_4, а іншою особою.

Наведені обставини, наряду з відсутністю в документообігу позивача доказів отримання від ПП "Аспленіум" товарів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції СПД ОСОБА_2 з ПП "Аспленіум" мали фіктивний характер.

Об'єктом оподаткування ПДВ, в силу вимог п.3.1.1. п.3.1. ст.З Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У матеріалах справи підтверджується, що податковий кредит позивача за листопад-грудень 2006 року та січень 2007 року сформовано в тому числі і на підставі виписаних ПП "Аспленіум" податкових накладних. На момент видачі податкових накладних, вказаний суб'єкт являвся зареєстрованим платником ПДВ, і за даними відповідача, свідоцтво платника ПДВ, видане ПП "Аспленіум" 16.11.2006 року, було анульовано 29.10.2008 року у зв'язку з неподанням звітності вказаним суб'єктом.

Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних обов'язків : здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Для письмових правочинів, які вчиняє юридична особа, в ч.2 ст.207 ЦК України встановлені спеціальні вимоги - вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою. Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідного правовідношення та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог. У відповідності із Законами України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року, "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 року, первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Відповідно до п. 2, п. 5. п. 6.2 та п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 року: податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість; податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість; податкова накладна вважається недійсною у разі іі заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку; всі складені примірники податкової: накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В ч.З ст.206 ЦК України передбачено поняття правочину на виконання договору. Таким правочином є складання первинних документів та податкових накладних, які підтверджують виконання укладеного господарського договору, так як їх складання породжує для сторін обов'язки щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку, коригування своїх податкових зобов'язань тощо.

Посилання позивача на те, що господарські операції з ПП "Аспленіум" не визнані недійним в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому відповідно до ст.229 ЦК України вважаються й такими, що порушують публічний порядок. За змістом ч.І ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.І ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення , а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.01.2010р. по справі № 2а-6000/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.Я. Макарик

Судді О.О. Большакова

І.В. Глушко