Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/3638/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року 11:29 № 826/3638/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Жуков Д.О. (довіреність від 17.08.2012 р.)

від відповідача - Яфонкін Є.А. (довіреність від 22.04.2013 р. № 3329/9/10-034)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель-Консалтінг» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехномас-Сервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2012 № 0000862260 та № 0000872260,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.12 р.:

- № 0000862260, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 174 250 грн. за основним платежем та на 43 563 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000872260, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 139 400 грн. за основним платежем та на 34 850 грн. за штрафними санкціями,

які в свою чергу прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача із ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Позивач зазначає, що підставою для висновків ДПІ, покладених в основу оскаржуваних рішень, є обставини, викладені у постанові Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2013 по кримінальній справі № 1-167/12. Зокрема, позивач зазначає, що висновки акту перевірки ґрунтуються по суті на тому, що згідно зазначеної постанови суду встановлено, що директор ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (підприємство - контрагент позивача) ОСОБА_3 зареєстрував вказане підприємство за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності, тобто встановлено реєстрацію фіктивного підприємства.

У той же час, як зазначає позивач, зв'язок між понесеними витратами на придбання послуг від контрагента та господарською діяльністю позивача підтверджується відповідними документами - договорами, податковими накладними, актами прийому-передачі робіт.

Позивач також зазначає, що ДПІ не доведено факту неодержання послуг (робіт) від ТОВ «Укртехномас-Сервіс» та не надано доказів визнання укладених позивачем із контрагентом правочинів недійсними (нікчемними).

Виходячи з наведеного, позивач просить задовольнити позов.

ДПІ, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відносно третьої особи (контрагента позивача за спірними операціями), слід зазначити, що копія ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагента до участі у справі в якості третьої особи осіб без самостійних вимог на стороні позивача, про витребування документів та про призначення дати судового розгляду справи, які направлені за адресою третьої особи, яка визначена в ЄДР, повернута поштою без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням встановленого строку зберігання»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем не надала, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юсіель-Консалтінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код ЄДР 37144600) за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2013 по кримінальній справі № 1-167/12.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2012 р. № 803/22-6/32379344 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, під час її проведення використано, зокрема, постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2013 по кримінальній справі № 1-167/12 про звільнення ОСОБА_3 (зареєстрованого на час вчинення спірних операцій директора підприємства-контрагента) від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205 КК України на підставі ЗУ «Про амністію».

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (Виконавець) укладено договір «Про надання сервісних послуг з інформаційних технологій» № 908/10 від 09.08.2010.

Відповідно до умов цього договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Укртехномас-Сервіс») виконує послуги по сервісному обслуговуванню та проведенню регламентних робіт з обслуговування комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення Замовника, що розташоване за адресою м. Київ, вул. Демієвська, 43.

Згідно п. 9.1 договору, даний договір діє протягом одного року з дати його підписання (09.08.2010).

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_3

На виконання умов договору між сторонами в період з 03.12.2010 р. по 24.12.2010 р. складено акти здачі - прийняття робіт (стор. 7 Акту) на суми відповідно: 118750 грн., 118750 грн., 118750 грн., 118750 грн., 118750 грн., 98248,33 грн. та протоколи погодження вартості послуг, в яких зазначено, що вони підписані з боку виконавця ОСОБА_3

На адресу позивача ТОВ «Укртехномас-Сервіс» видано податкові накладні (а.с. 47-52) на загальну суму 691998,3 грн. без ПДВ, з ПДВ - 830398 грн., які видані на дати актів та із зазначенням, що вони підписані ОСОБА_3

Окрім того, в ході проведення перевірки та під час розгляду справи також встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (Виконавець) укладено договір «Про виконання робіт» № 03-11/10 від 03.11.2010.

Відповідно до умов цього договору замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ «Укртехномас-Сервіс») бере на себе зобов'язання з виконання роботи із встановлення та налагодження програмно-технічного комплексу (ПТК) серверу баз даних. Роботи виконуються на об'єкті генерального замовника АТ «Казино Прем’єр Палас» в м. Києві.

Загальна вартість робіт за договором складає 6 000 грн., у т.ч. ПДВ 1 000 грн.

Договір підписаний з боку виконавця із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_3

На виконання умов договору між сторонами укладено акт здачі-прийняття робіт від 30.11.2010 р., який з боку виконавця також підписаний із зазначенням, що він підписаний ОСОБА_3

На адресу позивача ТОВ «Укртехномас-Сервіс» видано податкову накладну № 69301110 від 30.11.2010 на загальну суму 6 000 грн., у т.ч. ПДВ 1 000 грн., із зазначенням, що вона підписна ОСОБА_3

До матеріалів справи надано банківські виписки в якості підтвердження здійснення розрахунків між сторонами зазначених договорів.

При цьому, під час розгляду справи сторонами не заперечувався та визнавався той факт, що на момент вчинення спірних операцій, тобто у 2010 році, зареєстрованим в ЄДР директором ТОВ «Укртехномас-Сервіс» був саме гр. ОСОБА_3 та право підпису первинних та інших документів вказаного підприємства було виключно у цієї особи.

У той же час, як встановлено в ході перевірки та під час розгляду справи постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2013 по кримінальній справі № 1-167/12, яка набрала законної сили та засвідчена копія якої залучена до матеріалів справи , ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 205 КК України на підставі Закону України «Про амністію» та провадження по справі закрито.

Так, під час розгляду зазначеної справи встановлено та зазначено, що в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, повністю. По суті обвинувачений зазначив, що усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи намір здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, погодився на пропозицію невідомої йому особи та за винагороду у 800 грн. надав цій особі власний паспорт для реєстрації ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Відтак, як по суті резюмує ДПІ, операції носили безтоварний характер, а отже, первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за безтоварними операціями та на підставі первинних документів, які не мають юридичного значення.

За таких обставин, ДПІ в Акті перевірки позивача приходить до висновку про порушення позивачем п. 1.32, ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, як зазначає ДПІ, позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 174250 грн., а також п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 139400 грн., у т.ч. за листопад 2010 на суму 1000 грн. та за грудень 2010 на суму 138400 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи з указуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Що стосується оподаткування спірних операцій та формуванням податкового кредиту з ПДВ у період до 01.01.2011 року, зазначені правовідносини регулювалися наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у спірний період регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про прибуток).

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає , що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В контексті наведеного слід додати, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561), згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Правило належності доказів не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів, висновок стосовно чого повинен зробити суд в ході оцінки доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, системний аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції (ідентифікують/деталізують надані послуги/виконані роботи), підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування валових витрат та податкового кредиту не є правомірним навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) відсутність у первинних документах, у т.ч. у податкових накладних підпису уповноваженої особи або ж імітація підпису уповноваженої особи позбавляє такі документи юридичної значимості (сили) та вони не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищезгаданою постановою Печерського районного суду м. Києва про закриття (за нереабілітуючих підстав) кримінальної справи відносно директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс» ОСОБА_3, який визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч.2 КК України (Фіктивне підприємництво , тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам) та взаємопов'язаними з цією постановою показами цієї особи, наданими нею в якості обвинуваченого, спростовуються доводи позивача щодо виконання спірних операцій зазначеним контрагентом на користь позивача та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Зокрема, судом у зазначеній справі встановлено, що у травні 2010 року у м. Києві до ОСОБА_3 звернулась невстановлена досудовим слідством особа, яка запропонувала останньому з метою прикриття незаконної діяльності за грошову винагороду створити юридичну особу шляхом реєстрації на його ім'я в органах державної влади суб'єкта підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Укртехномас-сервіс», а також стати його керівником та засновником.

В свою чергу, ОСОБА_3, усвідомлюючи мету створення суб'єкта підприємницької діяльності для прикриття незаконної діяльності, не маючи наміру здійснювати будь-яку діяльність підприємства, зокрема пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, погодився на вказану пропозицію. Тоді ж ОСОБА_3 надав зазначеній невстановленій досудовим слідством особі необхідні для створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності документи, а саме: копію власного паспорта серії НОМЕР_1, виданого 15.02.2001 р. Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру НОМЕР_2, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів означеного підприємства.

Після цього, невстановлені досудовим слідством особи за невстановлених досудовим слідством обставинах, використовуючи надані ОСОБА_3 копії документів виготовили статут ТОВ „Укртехномас-сервіс", вказавши ОСОБА_3 єдиним учасником товариства, акт оцінки та прийому -передачі майна засновників (учасників) до статутного капіталу ТОВ „Укртехномас-сервіс" від 11.06.2010 р. та протокол загальних зборів учасників (засновників) ТОВ „Укртехномас-сервіс" від 11.06.2010 р., згідно якого ОСОБА_3 призначено директором підприємства.

Дії ОСОБА_3, який спільно з невстановленими досудовим слідством особами створив ТОВ „Укртехномас-сервіс", здійснювались в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва.

Зазначено також у вищезгаданій постанові суду, що після створення ТОВ „Укртехномас-сервіс", невстановлені досудовим слідством особи використовували ТОВ „Укртехномас-сервіс" з метою прикриття своєї незаконної діяльності, шляхом уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та інші фіктивні первинні документи.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та повністю підтвердив свої покази, які він давав під час досудового слідства.

За таких обставин , з аналізу сукупності зазначених матеріалів вбачається, що контрагент зареєстрований на особу, яка не мала наміру та в період оформлення спірних операцій не здійснювала господарської діяльності від імені контрагента, не мала наміру реалізовувати свої повноваження, договори та первинні документи не підписувала. Підприємство створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством. Підприємство-контрагент в даному випадку знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від імені контрагента не уповноваженими особами лише оформлювались операції не підтверджені зв'язком з господарською діяльністю контрагента.

В контексті наведеного слід зазначити, що з показів цієї особи, наданих під час розгляду кримінальної справи судом, вбачається, що ця особа не уповноважувала інших осіб на вчинення юридично значимих дій (господарських операцій) від імені контрагента в той період, коли рахувалася номінальним директором, та під час розгляду справи таких осіб не встановлено. В контексті наведеного слід додати, що вищезгадана особа, яка, як зазначено у її показах, перевірених під час розгляду кримінальної справи, фактично не мала відношення до діяльності контрагента, будь-яких операцій від імені цього контрагента не проводила та первинних документів не складала.

В контексті наведеного слід зазначити, що під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента власного або орендованого обладнання, необхідного для виконання спірних операцій та наявності власних або залучених трудових ресурсів, технічного персоналу відповідної кваліфікації, що також вказує на недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, спростовується виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь позивача. Складені у зв'язку з цим первинні документи та податкові накладні за операціями, щодо яких (операцій) створена видимість їх вчинення, не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми податкового законодавства, у взаємозв'язку з вимогами законодавства з питань бухгалтерського обліку, пов'язують можливість правомірного формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, що, в свою чергу, зумовлює висновок суду про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.

Наявність оплати на користь контрагента сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та самостійною підставою у спірних відносинах для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, оскільки рух цих коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємства-контрагента.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Зокрема, виконання позивачем аналогічних робіт на користь інших осіб не є підтвердження виконання цих робіт на умовах субпідряду контрагентом позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а відтак підстав для їх скасування не має у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юсіель-Консалтінг» (код з ЄДР 32379344) відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 28.05.2013 р.