Ухвала

від 20.05.2013 по справі 2а-12504/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2013 р. м. Київ К/800/13019/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача - Дейнеки О.А.,

відповідача - Каргалика Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012

по справі № 2а-12504/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОФІС ЛАЙН»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОФІС ЛАЙН» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби № 0002182290, № 0002172290 від 17.05.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової перевірки ТОВ «ОФІС ЛАЙН» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2011, складено акт № 193/22-90/32560054 від 19.04.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, а саме: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за III квартал 2011 року на суму 3 218 360 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 599 452 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.05.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002172290 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 749 315 грн., в т.ч.: 599 452 грн. основного платежу та 149 863 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0002182290 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 3 218 360 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.07.2011 між ТОВ «ОФІС ЛАЙН» та ПП «ПТФ «МЕТАЛ-ТРЕЙД» було укладено договір купівлі-продажу металоконструкцій №260. Позивач виконав умови зазначеного договору, повністю розрахувавшись 31.10.2011 за куплений товар.

Внаслідок купівлі металоконструкцій та продажу їх після переробки в якості металобрухту (факт продажу підтверджується копією вантажної митної декларації від 31.08.2011), ТОВ «ОФІС ЛАЙН» отримало від нерезидента - компанії «Premier Shipping and Trading» (США) валютну виручку у сумі 371 793,24 дол. США (по курсу НБУ на дату складання ВМД становить 2 963 452,38 грн.) та включило цю суму до складу доходів від операційної діяльності у рядку 02 Декларації за ІІІ квартал 2011 року.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що контрагент позивача - ПП «ПТФ «МЕТАЛ-ТРЕЙД» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, що вказує на нереальність здійснення господарських відносин даного підприємства із платниками податків за період з 01.07 по 31.08.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід також зазначити, що ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки, відповідачем не надано доказів щодо наявності відповідного вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагента позивача - ПП «ПТФ «МЕТАЛ-ТРЕЙД» та в судовому порядку підтверджено включення ПП «ПТФ «МЕТАЛ-ТРЕЙД» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебування платником податку на додану вартість на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість та формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів відповідає встановленим обставинам справи та є обгрунтованим.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний