Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/4594/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року 14:28 № 826/4594/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Луценка Р.О.,

від відповідача: Кириленка М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ресурс» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2013 року №0000572250, №0000602250, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Промисловий ресурс» (далі - позивач, ТОВ «Промисловий ресурс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 березня 2013 року №0000572250, №0000602250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Дормашавто», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дормашавто», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання послуг та їх використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 99 060,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 495 300,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальниками за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 року від 13.03.2012 №30/3-22-80, в якому вказується, що ТОВ «Дормашавто» зареєстроване на особу, яка не мала наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства з метою прикриття незаконної діяльності.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Дормашавто» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Промисловий ресурс» (код ЄДРПОУ 32823992) зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 10.03.2004 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №514169 (а.с.31).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС з 18.03.2004 р. за №5952, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП (а.с.32), є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №38823970 від 05.04.2004 року, індивідуальний податковий номер 328239926515 (а.с.34).

У період з 27.02.2013 року по 05.03.2013 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Промисловий ресурс» (код ЄДРПОУ 32823992) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) за період діяльності з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.03.2013 року №977/2240/32823992 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.12-17.

Позивачем було подано заперечення на акт перевірки від 05.03.2013 року №977/2240/32823992 від 14.03.2013 №049 (а.с.18-20), за наслідками розгляду якого акт перевірки було залишено без змін, а заперечення - без задоволення (а.с.21-29).

21 березня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602250, яким позивачу за порушення п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 п.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 113 877,30 грн., з яких 99 060,00 грн. - основного платежу та 14 817,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.9) та податкове повідомлення-рішення №0000572250, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №238/97-ВР, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 141 353,50 грн., з яких основного платежу - 122 832,00 грн., 18 521,50 грн. - штрафних (фінансових санкцій) (а.с.9, зворотній бік).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №238/97-ВР, п.138.2 ст.138, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 п.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 99 060,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 59 265,20 грн., січень 2011 року - 19 905,20 грн., березень 2011 року - 9 949,60 грн., червень 2011 року - 9 940,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 495 300,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року - 296 326,00 грн., 1 квартал 2011 року - 149 274,00 грн., 2 квартал 2011 року - 49 700,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Дормашавто».

Як вбачається з Акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем зазначених положень законів ґрунтуються на акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012 №30/3-22-80 (а.с.246-251) про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальниками за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 року, в якому зазначається наступне:

- згідно отриманого від ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 року має ознаки «фіктивності», кількість працюючих осіб - 1 особа, основні засоби відсутні, а місцезнаходження не встановлено;

- у постанові про порушення кримінальної справи №71-00217 щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України, вказується, що невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності вчинили дії по створенню та придбанню ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в числі яких ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493).

З урахуванням вищезазначеного, відповідач встановив, що правочини, укладені між ТОВ «Промисловий ресурс» та ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493), реально не виконувались, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям у розмірі 99 060,00 грн. та формування валових витрат у розмірі 495 300,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п/п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідні правові норми закріплені також в Податковому кодексі України, який набрав чинності 01.01.2011

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити з положень пункту 5.1. та підпунктів 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент існування спірних правовідносин) та пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п/п 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п/п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Дормашавто» позивачем були надані суду наступні договори, укладені між ТОВ «Промисловий ресурс» (Замовник) та ТОВ «Дормашавто» (Виконавець):

- договір про надання послуг №11/24 від 10.11.2010 р. (а.с.59) , відповідно до умов якого Виконавець надає Замовнику послуги із завантаження і відправки залізничних вагонів, бере на себе обов'язок за рахунок другої сторони організувати надання послуг, пов'язаних із навантаженням-розвантаженням, перевезенням вантажу, в тому числі подача і прибирання вагонів, їх використання, оренду плату, страхування ризиків (пункт 1.1.). Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості послуг на підставі виставлених рахунків на передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (пункт 3.1.). Вартість послуг, наданих Виконавцем, вказується в рахунку, який виставляється після надання послуги. Виконавець зобов'язується надати всі підтверджуючі документи на надання послуги (пункт 3.2.);

- договір про надання послуг №14 від 31.03.2010 р. (а.с.117), за умовами якого Виконавець надає Замовнику послуги із завантаження і відправки вантажів замовника автотранспортом, бере на себе обов'язок за рахунок другої сторони організувати надання послуг, пов'язаних із навантаженням-розвантаженням, перевезенням вантажу, в тому числі подача і пошук автомобіля, їх використання, оренду плату, страхування ризиків (пункт 1.1.). Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартості послуг на підставі виставлених рахунків на передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (пункт 3.1.). Вартість послуг, наданих Виконавцем, вказується в рахунку, який виставляється після надання послуги. Виконавець зобов'язується надати всі підтверджуючі документи на надання послуги (пункт 3.2.);

На виконання умов зазначених Договорів ТОВ «Дормашавто» було надано послуги з організації перевезень вантажу, що підтверджується актами виконаних робіт №1 від 24.11.2010 р., №2 від 01.12.2010 р., №3 від 03.12.2010 р., №4 від 27.12.2010 р., №5 від 10.01.2011 р., №6 від 30.06.2011 р., №1 від 31.03.2011 р. (а.с.70,76,82,88,94,99,119) та квитанціями про приймання вантажу від 24.11.2010 р. №44832817, від 29.11.2010 №44832832, від 02.12.2010 р. №44832842, від 29.12.2010 р. №44832921, №43009431 (а.с.72,78,84,90,96).

За наслідками виконаних робіт ТОВ «Дормашавто» було виписано на користь ТОВ «Промисловий ресурс» податкові накладні на загальну суму 594 360,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 060,00 грн.: від 24.11.2010 р. №241108 на загальну суму 78 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 13 120,00 грн., від 01.12.2010 р. №011201 на загальну суму 78 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 13 120,00 грн. від 03.12.2010 р. №031204 на загальну суму 78 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 13 120,00 грн., від 27.12.2010 р. №271214 на загальну суму 119 431,20 грн., в тому числі ПДВ - 19 905,20 грн., від 10.01.2011 р. №100103 на загальну суму 119 431,20 грн., в тому числі ПДВ - 19 905,20 грн., від 30.06.2011 р. №244 на загальну суму 59 640,00 грн., в тому числі ПДВ - 9 940,00 грн., від 31.03.2011 №189 на загальну суму 59 697,60 грн., в тому числі ПДВ - 9 949,60 грн. (а.с.71,77,83,89,95,100,120).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року, січень, березень, червень 2011 року (а.с.47-57), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за грудень 2010 року - 59 265,20 грн., січень 2011 року - 19 905,20 грн., березень 2011 року - 9 949,60 грн., червень 2011 року - 9 940,00 грн. та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкових декларацій за грудень 2010 року, січень, березень, червень 2011 року (а.с.163, 173,180,192).

На підставі виставлених ТОВ «Дормашавто» рахунків-фактур №241107 від 24.11.2010 р., №0112-3 від 01.12.2010 р., №0312-2 від 03.12.2010 р. №2712 від 27.12.2010 р., №100103 від 10.01.2011 р., №310311 від 31.03.2011 р. (а.с.69,75,81,87,93,118) позивачем було здійснено оплату отриманих послуг з організації перевезень вантажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.132-137).

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Дормашавто» (індивідуальний податковий номер 367914926501) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100258316 від 08.12.2009 р. (а.с.44).

З'ясовуючи питання про анулювання реєстрації ТОВ «Дормашавто» як платника податку на додану вартість судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази даних Міністерства доходів і зборів України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», витяг з якої залучено до матеріалів справи (а.с…..), свідоцтво про реєстрацію «Дормашавто» як платника податку на додану вартість №100258316 від 08.12.2009 р. було анульоване 16 березня 2012 року , тобто на момент здійснення господарських операцій - грудень 2010 року, січень, березень, червень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Дормашавто» мало право видавати податкові накладні на кожну надану послугу.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Дормашавто» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №518133 серії АВ від 15.04.2013 року (а.с.156-157) підтверджує, що ТОВ «Дормашавто» зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною в місті Києві адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Посилання відповідача на те, що у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було встановлено відсутність ТОВ «Дормашавто» за його місцезнаходженням судом до уваги не приймаються.

По-перше, як вбачається з вказаного вище витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Дормашавто» знаходиться за адресою: за адресою: 03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. Байкова, будинок 7. Доказів внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність підприємства за його місцезнаходженням відповідачем суду не надано, а відтак, відсутні підстави вважати, що позивач міг бути обізнаний з даною обставиною.

По-друге, на переконання суду, відсутність ТОВ «Дормашавто» за його місцезнаходженням може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак дана обставина не стосуються належного виконання господарських зобов'язань виконавцем робіт (постачальником товарів) за укладеними договорами.

Крім того, суду не надано доказів припинення юридичної особи - ТОВ «Дормашавто» (скасування державної реєстрації, виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру, тощо, під час взаємовідносин із позивачем.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Дормашавто», придбання послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи договорів від 11.01.2011 р. №11/01-1 (а.с.210-212), від 10.05.2011 р. (а.с.213), від 18.04.2011 р. №14 (а.с.106), від 07.09.2010 р. №07/09-1 (а.с.62-63), від 01.09.2010 р. №09ПР (а.с.60-61) послуги з перевезення вантажу замовлялися позивачем з метою перевезення товару від його постачальників до суб'єктів господарювання, якому позивач в подальшому перепродував ці товари (гумотехнічні вироби; азбесто-технічні вироби, стрічку транспортерну гумотросову загального призначення, цемент, портландцемент марки ПЦ-500, ПЦ-400).

За умовами вказаних договорів поставка товару здійснюється транспортом ТОВ «Дормашавто» (п.6.1 договору від 01.09.2010 р. №09ПР, а.с.60); залізничним транспортом - полувагон на ст. Гуменці ПЗВ, за згодою сторін допускається поставка товару автотранспортом (п.1.3 договору від 07.09.2010 р. №07/09-1, а.с.62); товар поставляється на умовах: доставка до складу вказаного Покупцем - ПП «Мальва СТ» (п.5.2 договору від 18.04.2011 р. №14, а.с.106).

Фактичне придбання позивачем товарів та їх перевезення підтверджується: сертифікатами якості товару (а.с.64-68,), видатковими накладними (а.с.73,79, 85,92,97,107-110,112-116,121,123-130), актами приймання передачі (а.с.74,80,86,91,98), залізничними накладними (а.с.103-105), довіреностями (а.с.112,113,114,115,116,122-зворотній бік, 123,124,125,127-зворотній бік, 129-зворотній бік, 130,131), платіжними дорученнями (а.с.138-142).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №518133 серії АВ від 15.04.2013 року до основних видів діяльності ТОВ «Дормашавто» належать: «Організація перевезення вантажів» (63.40.0), «Діяльність автомобільного вантажного транспорту» (60.24.0), «Оптова торгівля паливом» (51.51.0), Посередництво в торгівлі автомобільними деталями та приладдям (50.30.3), «Надання інших комерційних послуг» (74.87.0) - а.с.156-157.

Отже, організація перевезення вантажів та діяльність автомобільного вантажного транспорту є звичайною господарською діяльністю ТОВ «Дормашавто», що відноситься до його основних видів діяльності.

Право ТОВ «Дормашавто» на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» підтверджується ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України, серії АВ №530858 (а.с.45), термін дії необмежений, видана ліцензія 07.04.2010 р. та ліцензійною карткою серії АА №455590 (а.с.46), що додається до ліцензії. Вказані документи свідчить про наявність у контрагента позивача - ТОВ «Дормашавто», на момент вчинення правочинів з позивачем, спеціальної правосуб'єктності, що необхідна для здійснення певного виду господарської діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Дормашавто» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Дормашавто» найманих працівників, основних засобів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Дормашавто» трудових ресурсів та основних засобів слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку .

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для надання послуг з організації перевезень вантажу, що були надані ТОВ «Дормашавто» позивачу.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Не приймаються судом до уваги доводи відповідача, що невстановлені слідством особи в 2008-2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності вчинили дії по створенню та придбанню ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в числі яких ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493), оскільки вказані обставини зазначені в постанові про порушення кримінальної справи №71-00217 щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366, ч.2 ст.205 КК України.

На переконання суду, сам факт порушення кримінальної підстави не є підставою для висновків податкового органу про нікчемність укладеного договору між ТОВ «Промисловий ресурс» і ТОВ «Дормашавто», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Як вказано у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В той же час, відповідачем не було надано суду вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Дормашавто» було зареєстроване в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагента позивачу фактично не надавались.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 13.03.2012 №30/3-22-80 (а.с.246-251) про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальниками за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, 01.05.2011 по 31.07.2011, 01.09.2011 по 30.09.2011, 01.11.2011 по 31.01.2012 року, як на доказ безтоварності операцій ТОВ «Промисловий ресурс» і ТОВ «Дормашавто».

Вказаний акт було складено, як зазначено у ньому, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Дормашавто» за зареєстрованим місцезнаходженням (а.с. 100-117). Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Промисловий ресурс» і ТОВ «Дормашавто» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Промисловий ресурс» і ТОВ «Дормашавто» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Дормашавто» податкових зобов'язань.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Дормашавто», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання (замовлення) робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Дормашавто» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Промисловий ресурс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за грудень 2010 року, січень, березень, червень 2011 року та валові витрати за 4 квартал 2010 року, 1-2 квартал 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №238/97-ВР, п.138.2 ст.138, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 п.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Дарницькому районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення №0000602250 від 21 березня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 113 877,30 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000572250 від 21 березня 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 141 353,50 грн. є неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується квитанцією №29 від 29.03.2013 (а.с.8).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 21 березня 2013 року №0000572250, №0000602250.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промисловий ресурс» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 23 травня 2013 року.