Рішення

від 28.05.2013 по справі 910/2950/13-922/802/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р.Справа № 910/2950/13-922/802/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТ"Л ТОЙС", м. Одеса до Іноземного підприємства "Індра", м. Харків про визнання недійсною третейської угоди та стягнення 62822,80 грн. заборгованості, за участю представників сторін:

позивача - Балена Т.А.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсною третейську угоду, укладену між сторонами у вигляді третейського застереження у п. 9.2 договору поставки № 39/11 від 02.06.2011 року та стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 39/11 від 02.06.2011 року у розмірі 62822,80 грн. Судові витрати, які складаються з 2867,50 грн. судового збору та 1262,34 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи, просить суд покласти на відповідача.

08.05.2013 року до господарського суду від Головного управління юстиції у Харківській області надійшов лист, відповідно до якого Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" зареєстрований 19.01.2010 року, свідоцтво № 27-ПТС.

Суд, дослідивши лист, залучає його до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

02.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 39\11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар у вигляді дитячих іграшок.

Пунктами 1.3. та 1.4. зазначеного договору передбачено, що кількість та асортимент кожної партії товару визначаються в накладній відповідно до замовлення відповідача. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється, та мають силу специфікацій до укладеного договору поставки.

Загальна кількість товару визначається як зростаюча кількість по всім поставкам, виконаним відповідно до накладних.

Відповідно до п. 2.4. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС 2000 р.), місце доставки - м. Харків, склад відповідача.

Згідно п. п. 3.3. та 3.4. договору поставки № 39\11 від 02.06.2011 року право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару на складі відповідача та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Поставка вважається виконаною з моменту передачі партії товару відповідачу у власність, що засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.4. договору поставки передбачено, що відповідач здійснює оплату за отриманий від позивача товар на умовах реалізації, раз в 14 днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Під час дії договору поставки № 39\11 від 02.06.2011 року позивач передав у власність відповідачу товар у вигляді дитячих іграшок на загальну суму 78 721,80 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме: видаткова накладна № С48-7004254-ТарП від 29.06.11 р. на суму 7 899,00 грн.; видаткова накладна № С48-7004255-ТарЖ від 29.06.11 р. на суму 15 798,00 грн.; видаткова накладна № С48-7004328-ТарП від 26.07.11 р. на суму 1 069,80 грн.; видаткова накладна № С48-7004329-ТарЖ від 26.07.11 р. на суму 2 334,60 грн.; видаткова накладна № С48-7004428-ТарОд від 30.08.11 р. на суму 2 405,16 грн.; видаткова накладна № С48-7004429-ТарЖ від 30.08.11 р. на суму 2 143,20 грн.; видаткова накладна № С48-7004430-ТарП від 30.08.11 р. на суму 1 491,12 грн.; видаткова накладна № С48-7004478-ТарОд від 13.09.11 р. на суму 6 380,28 грн.; видаткова накладна № С48-7004479-ТарЖ від 13.09.11 р. на суму 1 610,76 грн.; видаткова накладна № С48-7004480-ТарП від 13.09.11 р. на суму 1 757,64 грн.; видаткова накладна № С48-7004621-ТарОд від 07.11.11 р. на суму 2 905,08 грн.; видаткова накладна № С48-7004622-ТарЖ від 07.11.11 р. на суму 17 805,24 грн.; видаткова накладна № С48-7004623-ТарП від 07.11.11 р. на суму 15 121,92 грн.

Отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями останнього на отримання товарно-матеріально цінностей.

В 2012 році товар відповідачу не поставлявся.

За отриманий товар відповідач здійснив оплату лише частково на загальну суму 15 899,00 грн., а саме: 03.08.2011 року сплачено 3 000, 00 грн.; 12.09.2011 року сплачено 5 000, 00 грн.; 04.11.2011 року сплачено 7 899,00 грн.

Відповідно до даних, що надавались в електронному вигляді працівниками відповідача працівникам позивача, які контролюють виконання умов договору поставки, протягом 2012 року відповідачем ще було реалізовано товар на суму 55710, 20 грн. Оплати за означений реалізований товар відповідачем здійснено не було.

15.05.2012 року між сторонами був підписаний акт звірки заборгованості, відповідно до якого відповідач визнав наявність боргу у розмірі 65822,80 грн.

З цього приводу позивачем 29.05.2012 року та 10.08.2012 року направлялись відповідачу претензії з вимогою про погашення виниклої заборгованості. Обидві претензії відповідачем було отримано, але ніяких дій щодо погашення існуючої заборгованості виконано не було.

31.12.2012 року строк дії договору закінчився. 24.01.2013 року позивач направив на адресу відповідача лист з повідомленням про закінчення терміну дії договору поставки № 39/11, відмовою від продовження дії означеного договору та з вимогою про сплату заборгованості за реалізований відповідачем товар, а також про повернення залишку нереалізованого товару. Вказана вимога позивача залишена відповідачем без виконання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 62882,80 грн. основного боргу обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною третейську угоду, укладену між сторонами у вигляді третейського застереження у п. 9.2 договору поставки № 39/11 від 02.06.2011 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 02.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 39\11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар у вигляді дитячих іграшок.

Пунктом 9.2. договору поставки № 39\11 від 02.06.2011 року визначено, що в разі недосягнення згоди за результатом перемов по усім суперечкам, що можуть виникнути під час дії цього договору, включаючи, але не обмежуючись суперечками, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності підлягають розгляду та вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Всеукраїнський правовий союз підприємців" у відповідності до його Регламенту.

02.06.2011 року між сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору поставки № 39/11 від 02.06.2011 року, у якому сторони дійшли згоди викласти пункт 9.2 договору у наступній редакції: в разі недосягнення згоди за результатом перемов по усім суперечкам, що можуть виникнути під час дії цього договору, включаючи, але не обмежуючись суперечками, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності підлягають розгляду та вирішенню у Господарському суді України.

Відповідно до статті 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Відповідно до статті 642 ЦК України акцептом визнається лише повні і безумовна згода з отриманою пропозицією. Якщо ж особа, якій була зроблена пропозиція щодо укладання договору, дала згоду укласти договір, але на інших, ніж були запропоновані, умовах, то вважається, що вона відмовилася від раніше зробленої пропозиції і водночас звернулась з новою пропозицією до первісного оферента. При цьому не має значення, які саме умови були змінені чи додатково додані: у всіх випадках договір вважається неукладеним. У цьому випадку сторони міняються місцями: особа, який було адресована первісна оферта, сама стає оферентом, а первісний оферент, відповідно, - особою, якій адресована нова оферта.

Первісна оферта втрачає своє юридичне значення і не пов'язує більш особу, яка її зробила, а на нову оферту поширюються правила, встановлені ст.ст. 643 або 644 ЦК України, залежного від того, чи містить вона строк для надання відповіді чи ні. Згідно ч. 2 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що сторони дійшли згоди про те, що в разі недосягнення згоди за результатом перемов по усім суперечкам, що можуть виникнути під час дії цього договору, включаючи, але не обмежуючись суперечками, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або недійсності підлягають розгляду та вирішенню у Господарському суді України.

Отже, в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною третейську угоду, укладену між сторонами у вигляді третейського застереження у п. 9.2 договору поставки № 39/11 від 02.06.2011 року слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1720,50 грн. та витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 1262,34 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, код ЄДР 34756148, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інт`л Тойс" (65045, м. Одеса, вул. Жуковського, 33, офіс 702-703, код ЄДР 32259698, р/р 26002220432400 у АТ "УкрСиббанк") - 62822,80 грн. заборгованості, 1720,50 грн. судового збору та 1262,34 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 29 травня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.