Постанова

від 27.05.2013 по справі 826/5059/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2013 року № 826/5059/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Підприємства «Дорадо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року № 0012452204, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося підприємство «Дорадо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю товариство (далі - позивач, ТОВ «Дорадо») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі міста Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року № 0012452294.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Печерському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 13.05.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС) .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Ітел-Ком» (далі - ТОВ «Ітел-Ком»), оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ітел-Ком», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначав, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товару та подальше використання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

Позивач зазначав, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому він не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань постачальником контрагента позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із ТОВ «Ітел-Ком», позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання недійсними цих правочинів не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові пояснення, та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 746 811,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом були фіктивними, тобто такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на складений ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року від 26.10.2012 року № 4551/22-2/37003281, в якому зазначається, що ТОВ «Ітел-Ком» не набуло належним чином цивільної правоздатності, правочини, укладені ним мають ознаки фіктивності, у зв'язку з чим відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочин з ТОВ «Ітел-Ком» без мети реального настання правових наслідків, виключно для створення видимості проведення господарських операцій, отже, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В судове засідання 20 травня 2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується розпискою про отримання повістки.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, суд вирішив розглянути справу № 826/5059/13-а в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ «Дорадо» (код ЄДРПОУ 22927499) зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.06.1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с.135-138).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з 19.06.1995 року за № 1067, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 11.09.2006 року № 37734613, індивідуальний податковий номер 229274926553.

У період з 02.11.2012 по 05.11.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дорадо» (код ЄДРПОУ 22927499) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) за період з 01.04.2011 по 30.04.2011 року, за період з 01.05.2011 по 31.05.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 05.11.2012 року № 970/22-4/22927499 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), том І, а.с.15-20.

16 листопада 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0012452204 (том І, а.с.21), яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 746 812,00 грн., з яких 746 811,00 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результати адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення (скарга до ДПС у місті Києві від 29.11.2012 р. №124, том І, а.с.22-24 та скарга до ДПС України від 31.01.2013 №107/01-04, том І, а.с.27-30) Державна податкова служба у місті Києві (рішення від 25.01.2013 №785/10/12-1-03, том І, а.с.25-26) та Державна податкова служба України (рішення від 22.03.2013 №4622/6/10-2115, том І, а.с.31-32) залишили податкове повідомлення-рішення - без змін, а скаргу - без задоволення.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 746 811,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 366 179,00 грн., за травень 2011 року на суму 380 632,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Ітел-Ком».

На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року від 26.10.2012 року № 4551/22-2/37003281, в якому зазначається, зокрема, про таке:

- згідно висновку спеціаліста від 09.04.2012 року № 725, працівниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва було знайдено та вилучено печатку підприємства ТОВ «Ітел-Ком»;

- встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ітел-Ком»;

- інформація щодо загальної чисельності працюючих на ТОВ «Ітел-Ком» відсутня.

За наведених підстав в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року від 26.10.2012 року № 4551/22-2/37003281 зазначається, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ітел-Ком» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

З урахуванням вищезазначеного відповідач встановив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) реально не здійснювалися, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 746 811,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 366 179,00 грн., за травень 2011 року на суму 380 632,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ТОВ «Дорадо» (Покупець) та ТОВ «Ітел-Ком» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року № 1/08-10 (том І, а.с.48-50) , за умовами якого Продавець зобов'язується продавати Покупцю термінали мережі стільникового зв'язку (мобільні телефони та аксесуари до них), а Покупець зобов'язується приймати такі товари від Продавця і своєчасно сплачувати їх вартість (підпункт 1 пункту 1). Поставка товарів здійснюється Продавцем на умовах EXW - зі складу Продавця, розташованого за адресою м. Київ, вул. Деревообробна, 5 (підпункт 1 пункту 2.). Товари вважаються переданими Продавцем і прийнятими Покупцем з моменту підписання повноважними представниками Сторін видаткових накладних (підпункт 1 пункту 4.). Оплата товарів здійснюється у розмірі повної вартості поставлених товарів шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця (підпункт 1 пункту 6.). Відстрочка оплати за кожну партію товарів становить 90 календарних днів, починаючи з дати поставки відповідної партії (підпункт 2 пункту 6.).

На виконання умов даного договору купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року № 1/08-10 у квітні-травні 2011 року ТОВ «Ітел-Ком» поставило позивачу товар на загальну суму 4480866,00 грн., в тому числі ПДВ - 746811,00 грн., що підтверджується видатковим накладними : № 1 від 12 квітня 2011 року (ПДВ - 21 201,00 грн.); № 2 від 19 квітня 2011 року (ПДВ - 69 208,00 грн.); № 3 від 21 квітня 2011 року (ПДВ - 275 770,00 грн.); № 1 від 17 травня 2011 року (ПДВ - 28 656,00 грн.); № 2 від 24 травня 2011 року (ПДВ - 37 467,00 грн.); № 3 від 30 травня 2011 року (ПДВ - 114 412,00 грн.); № 4 від 31 травня 2011 року (ПДВ - 200 097,00 грн.) (том І, а.с.51-57) та товарно-транспортними накладними (том І, а.с. 65-71, 238-250, том ІІ, а.с.1-29).

За наслідками здійснення операцій з поставки товарів ТОВ «Ітел-Ком» були виписані на користь Підприємства «Дорадо» податкові накладні на загальну суму - 4 480 866,00 грн., в т.ч. ПДВ - 746 811,00,00 грн.: № 1 від 12 квітня 2011 року на суму 127206,00 грн. (ПДВ - 21201,00 грн.); № 2 від 19 квітня 2011 року на суму 415248,00 грн. (ПДВ - 69208,00 грн.); № 3 від 21 квітня 2011 року на суму 1654620,00 грн. (ПДВ - 275770,00 грн.); № 1 від 17 травня 2011 року на суму 171936,00 грн. (ПДВ - 28656,00 грн.); № 2 від 24 травня 2011 року на суму 224802,00 грн. (ПДВ - 37467,00 грн.); № 3 від 30 травня 2011 року на суму 686472,00 грн. (ПДВ - 114412,00 грн.); № 4 від 31 травня 2011 року на суму 1200582,00 грн. (ПДВ - 200097,00 грн.) (том І, а.с.58-64).

Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень-травень 2011 року (том І, а.с.42-47), а суми ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту у загальному розмірі 746 811,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 366 179,00 грн., за травень 2011 року на суму 380 632,00 грн. та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаних податкових деклараціях (том І, а.с.145-146, 150-151).

На підставі наданих ТОВ «Ітел-Ком» рахунків-фактур (том І, а.с.159-196) позивачем була здійснена оплата за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Ітел-Ком», що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Дорадо» (том І, а.с.30-60).

Правомірність формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.181. 14 статті ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Дорадо» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з акту перевірки, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість відобразив наступні суми податку на додану вартість: квітень 2011 року на суму 366 179,00 грн., травень 2011 року на суму 380 632,00 грн., всього на суму 746811,00 грн., яка сплачена ним в зв'язку із придбанням товарів у ТОВ «Ітел-Ком».

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Ітел-Ком» (індивідуальний податковий номер 370032826554) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100277310 від 31 березня 2010 року.

З'ясовуючи питання про анулювання реєстрації ТОВ «Ітел-Ком» як платника податку на додану вартість судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази даних Державної податкової служби України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», витяг з якої залучено до матеріалів справи (том І, а.с.139), свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Ітел-Ком» як платника податку на додану вартість №100277310 від 31 березня 2010 року було анульоване 14 червня 2011 року, тобто на момент здійснення господарських операцій - квітень, травень 2011 року - вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Ітел-Ком» мало право видавати податкові накладні за результатами поставки товарів.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ітел-Ком» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Ітел-Ком» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 782227 серії АА від 03.09.2012 року (том І, а.с.33-36) підтверджує, що ТОВ «Ітел-Ком» було зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 16 березня 2010 року за адресою: 01021, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, нежиле приміщення № 43 та на момент здійснення господарських операцій було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Посилання відповідача на те, що ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва було вилучено печатку ТОВ «Ітел-Ком», що начебто свідчить про неможливість здійснення останнім фінансово-господарської діяльності судом до уваги не приймаються.

Як вбачається з Акту перевірки знаходження та вилучення печатки ТОВ «Ітел-Ком» відбулося у квітні 2012 року, тобто не тільки після здійснення господарських операцій з позивачем, але й після дати скасування державної реєстрації цього товариства (22 грудня 2011 року).

Як встановлено судом з постанови Господарського суду Запорізької області у справі № 26/5009/6412/11 від 01 листопада 2011 року, ухвали Господарського суду Запорізької області у справі № 26/5009/6412/11 від 20 грудня 2011 року та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 782227 серії АА від 03.09.2012 року ТОВ «Ітел-Ком» (том І, а.с.33-41) було визнано банкрутом за судовим рішенням, яке було прийнято 01 листопада 2011 року, в той час коли відносини даного підприємства з позивачем існували протягом квітня-травня 2011 року.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство на момент здійснення господарських операцій не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій з придбання товарів між ТОВ та ТОВ «Ітел-Ком», придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №156260 (том І, а.с.135) до основних видів діяльності ТОВ «Дорадо» належать: «неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), «оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього» (46.52), «роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах» (47.42) .

ТОВ «Дорадо» отримано дозвіл на реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв № 30-02642/36 , виданий Українським державним центром радіочастот 10 червня 2009 року, дійсний до 28 травня 2014 року (том І, а.с.134).

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Ітел-Ком», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отримані за договором купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року № 1/08-10 товари - термінали мережі стільникового зв'язку (мобільні телефони та аксесуари до них) були спочатку (в межах дії договору зберігання майна № Д-01/08 від 04 березня 2008 року, том ІІ, а.с.109-113) передані на зберігання ПрАТ «МТС Україна» (ЗАТ «Український мобільний зв'язок»), а потім продані ПрАТ «МТС Україна» (ЗАТ «Український мобільний зв'язок») згідно умов договору купівлі-продажу № Д-02/08 від 04 березня 2008 року (том ІІ, а.с.152-159), що підтверджується наданими позивачем копіями актів прийому-передачі товару (том ІІ, а.с. 160-250, том ІІІ, а.с. 1-32).

Таким чином, придбання товару у ТОВ «Ітел-Ком» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - оптової торгівлі електронним і телекомунікаційним устаткуванням, що відноситься до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Ітел-Ком» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Ітел-Ком» найманих працівників, матеріальних ресурсів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

З отриманої на судовий запит інформації від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС (лист від 30.04.2013 №3837/9/10.2-09, том І, а.с.100) на підприємстві ТОВ «Ітел-Ком» кількість найманих працівників становить 7 осіб.

Отже, підприємство мало в своєму розпорядженні достатній трудовий ресурс для виконання покладених на нього договірних обов'язків по поставці терміналів стільникового зв'язку.

Крім того, висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання взятих на себе зобов'язань з поставки товарів.

Висновки ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС, викладені в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітел-Ком» (код ЄДРПОУ 37003281) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року від 26.10.2012 року № 4551/22-2/37003281, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Вказаний акт було складено у зв'язку з відсутністю ТОВ «Ітел-Ком» за зареєстрованим місцезнаходженням. Як вбачається зі змісту наведеного акту, первинні документи, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Дорадо» і ТОВ «Ітел-Ком» податковим органом не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Дорадо» і ТОВ «Ітел-Ком» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагента позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Дорадо» податкових зобов'язань.

Суд також звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Ітел-Ком», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Ітел-Ком» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Підприємство «Дорадо» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 746 811,00 грн. за квітень - травень 2011 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2012 року № 0012452204, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі у розмірі 746 812,00 грн., з яких 746 811,00 грн. - основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Дорадо» підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем у позовній заяві було помилково вказано номер оскаржуваного рішення - № 00124522 9 4, в той час як спірні правовідносини склались з приводу рішення за № 00124522 0 4, що підтверджується також матеріалами адміністративного оскарження, суд керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012452204 від 16 листопада 2012 року.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 04 квітня 2013 року (том І, а.с.84).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 16 листопада 2012 року № 0012452204.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь підприємства «Дорадо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій