Рішення

від 23.05.2013 по справі 905/2701/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2013р. Справа № 905/2701/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Строй», м. Донецьк

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк

про спонукання до виконання затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2012р. у справі № 5006/3/65/2012 мирової угоди від 05.09.2012р. шляхом стягнення 127 410 грн. 90 коп.

за участю представників:

від позивача: Нечитайленко О.В. - за довіреністю №7-13 від 02.04.2013р.

від відповідача: Пахомов Д.Ю. - за довіреністю від 17.07.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувались перерви з 30.04.2013р. до 07.05.2013р., з 07.05.2013р. до 22.05.2013р., з 22.05.2013р. до 23.05.2013р.

У судовому засіданні 23.05.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Строй», м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот», м. Донецьк, про спонукання до виконання затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2012р. у справі № 5006/3/65/2012 мирової угоди від 05.09.2012р. шляхом стягнення 127 410 грн. 90 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаної мирової угоди щодо сплати основного боргу у сумі 126 050грн. 40коп. та судових витрат у сумі 1 360грн. 50коп. Нормативно вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 16, 202, 509, 526, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту. Вказує на те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди від 05.09.2012р. у справі №5006/3/65/2012 є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Зазначає, що позивач не звертався до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди.

Крім того, вважає, що провадження у справі підлягає припиненню, оскільки судом вже було розглянуто справу №5006/3/65/2012 про стягнення заборгованості між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У судовому засіданні 23.05.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти задоволення позову заперечив, сторони наполягали на вирішені спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мак Строй» (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот» (далі - боржник) в межах справи №5006/3/65/2012, яка на той час перебувала у провадженні господарського суду Донецької області, була укладена мирова угода, за умовами якої:

1. Відповідач визнав законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 136 050грн. 40коп. основного боргу за договорами підряду від 26.11.2010 р. № 26/11-10 та від 04.05.2011 року № 4-05.

2.Сторони домовились про наступний порядок погашення боргу:

- 22 675грн. 06 коп. до 30 вересня 2012 року;

- 22 675грн. 06 коп. до 31 жовтня 2012 року;

- 22 675грн. 06 коп. до 30 листопада 2012 року;

- 22 675грн. 06 коп. до 31 грудня 2012 року;

- 22 675грн. 08 коп. до 31 січня 2013 року;

- 22 675грн. 08 коп. до 28 лютого 2013 року;

3. Понесені позивачем судові витрати при поданні позову сторони домовились розподілити порівну.

Мирова угода ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2012р. у справі №5006/3/65/2012 була затверджена, провадження у справі - припинено. В апеляційному порядку ухвала суду оскаржена не була та набрала законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Як пояснено позивачем, в добровільному порядку відповідачем за мировою угодою були сплачені грошові кошти у загальній сумі 10 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №237 від 25.10.2012р. на суму 5 000грн. та №68 від 13.02.2013р. на суму 5 000грн. Несплаченою залишилась решта заборгованості у сумі 126 050грн. 40коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 360грн. 50коп., всього 127 410грн. 90коп. Вказані обставини відповідачем визнаються.

Розглядаючи позов про спонукання відповідача до виконання затвердженої ухвалою суду мирової угоди, суд виходить з наступного.

Як вбачається з приписів ст.78 Господарського процесуального кодексу України одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка стосується прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією.

При цьому, в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині судом докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди судом не видається.

Разом з тим, у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх визначених Законом України «Про виконавче провадження» даних, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі має право звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду; такий позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України, що зазначено в п. 3.19 постанови Пленуму від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Дослідивши зміст ухвали суду від 05.09.2012р. у справі № 5006/3/65/2012 про затвердження мирової угоди від 05.09.2012р., судом було з'ясовано, що резолютивна частина ухвали не містить умов затвердженої судом мирової угоди, в ухвалі не зазначено місцезнаходження стягувача та боржника, їх ідентифікаційних кодів, відсутня дата набрання чинності ухвали, не вказаний строк пред'явлення ухвали як виконавчого документу до виконання тощо.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність ухвали суду від 05.09.2012р. у справі № 5006/3/65/2012 встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимогам до виконавчого документа, отже, статусу виконавчого документа вказана ухвала не має.

Таким чином, звернення стягувача до господарського суду з позовом про зобов'язання (спонукання) боржника виконати мирову угоду, зміст якої в даному випадку має майновий характер, є належним способом захисту у розумінні ст. 16 Цивільного кодексу України, за приписами якої одним із способів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.

Зазначене цілком відповідає нормам ст. 124 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо невірності обраного позивачем способу захисту.

Посилання відповідача на неможливість встановлення судом під час розгляду справи факту того, що ухвала суду про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа, за відсутності відповідної постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження, судом до уваги також не приймається, оскільки постанова державного виконавця не є виключним допустимим доказом обставин щодо невідповідності ухвали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про виконання відповідачем умов мирової угоди в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог щодо спонукання відповідача до виконання затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2012р. у справі №5006/3/65/2012 мирової угоди від 05.09.2012р. шляхом стягнення 127 410грн. 90коп., отже, вказані позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Витрати позивача зі сплати судового збору за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що оскільки предмети спорів у справах №905/2701/13 та № 5006/3/65/2012. не є однаковими, передбачена п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України підстава для припинення провадження у справі, на яку посилається відповідач, в даному випадку є відсутньою, отже, клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України; Законом України «Про виконавче провадження»; ст.16 Цивільного кодексу України; постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»; ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 33, 43, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Спонукати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 108, ідентифікаційний код 32051187) до виконання затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 05.09.2012р. у справі № 5006/3/65/2012 мирової угоди від 05.09.2012р. шляхом стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Строй» (83084, м. Донецьк, вул. Бірюзова, 40 А, ідентифікаційний код 35887357) заборгованості у сумі 126 050грн. 41коп. та витрат зі сплати судового збору у сумі 1 360грн. 50коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Камелот» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 108, ідентифікаційний код 32051187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Строй» (83084, м. Донецьк, вул.Бірюзова, 40 А, ідентифікаційний код 35887357) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 548грн. 22коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 23.05.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко