Ухвала

від 23.05.2013 по справі 2а-5056/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 87/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Сапіги В.П., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року в справі за позовом приватного підприємства «Ексім Плюс» до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Ексім Плюс», в лютому 2008 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області та просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення від 12.09.2007 року за № 0004932300/0, згідно якого визначено податкове зобов'язання в сумі 111045 грн., з них основного платежу 95448 грн., штрафні (фінансові) санкції 15597 грн.; податкове повідомлення - рішення від 26.01.2008 року за № 0004932300/2, згідно якого визначено податкове зобов'язання в сумі 111045 грн., з них основного платежу 95448 грн., штрафні (фінансові) санкції 15597 грн., податкове повідомлення - рішення від 26.01.2008 року за № 000182300/2, згідно якого визначено податкове зобов'язання по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9545,70 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Позивач вказує, що норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають формування звичайної ціни на рівні митної вартості товару.

Постановою Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року позовні вимоги задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області № 0004932300/0 від 12.09.2007 року та № 000182300/0 від 26.01.2008 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року постанова Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у Мостиському районі Львівської області - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.05.2010 року касаційну скаргу ДПІ у Мостиському районі Львівської області задоволено частково. Постанову Господарського суду Львівської області від 25.03.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України з яких скасовані постанова та ухвала наступні:

За даними акту виявлено: факт реалізації позивачем імпортованого товару (автомобільних кузовів) фізичним особам по ціні нижчій, ніж сплачена позивачем митна вартість цього товару, факт невірного розрахунку позивачем залишку по рахунку 28 шляхом одночасного заниження приросту балансової вартості товарів та скорегованого валового доходу; так, в акті зафіксовано віднесення позивачем до приросту балансової вартості запасів 11 286 грн. без здійснення господарської діяльності у відповідному періоді.

Причиною виникнення спору, зокрема, є питання щодо правомірності реалізації позивачем товару за ціною нижчою, ніж митна вартість цього товару.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій. Втім здійснення заздалегідь збиткової операції (якою є, зокрема, реалізація суб'єктом господарювання товару за ціною, нижчою від ціни придбання) у розрізі господарської діяльності має обґрунтовуватись об'єктивними причинами та обумовлюватись економічною доцільністю, досягненням ділової мети. У протилежному випадку факт купівлі товарів та продажу їх у тому самому звітному періоді за ціною, нижчою за ціну придбання, може свідчити про те, що підприємство не мало наміру використовувати їх у власній господарській діяльності і не робило цього.

Для правильного вирішення даного спору слід порівняти ціни продажу ПП «Ексім плюс» автомобільних кузовів з цінами їх придбання і на підставі цього зробити вмотивований висновок щодо відповідності умов такої реалізації господарській діяльності платника.

Попередні судові інстанції жодним чином не оцінили зафіксований в акті перевірки факт порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким установлено, зокрема, порядок ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Суди не з'ясували, чи підтверджується (або спростовуються) названа обставина, не дослідили необхідних первинних документів.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

При новому розгляді справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року в справі №2а-5056/10 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/0 від 12.09.2007 року в частині податкового зобов'язання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.). Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 0004932300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобов'язання в сумі 97720,14 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 84343,95 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13376,19 грн.). Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Мостиському районі м. Львові № 000182300/2 від 26.01.2008 року в частині податкового зобов'язання в сумі 8437,30 грн. (в тому числі основного платежу в сумі 2,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8435,30 грн.).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у Мостиському районі Львівської області подано апеляційну скаргу в якій, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року в справі №2а-5056/10.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що визначення звичайної ціни відповідно до цінової інформації Державної митної служби (митної вартості на кузови, що ввозилися на територію України, визначеної митними органами) відповідало порядку визначення звичайної ціни, що передбачений п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

В процесі проведеної перевірки податковим органом встановлено, що підприємством одночасно занижено приріст балансової вартості товарів та скоригований валовий дохід в сумі 44418,00 грн., оскільки позивачем до приросту балансової вартості віднесено 11286,00 грн. внаслідок неправильного розрахунку залишку по рах. 28. Згідно додатку К1/1 балансова вартість запасів на початок звітного періоду становить 12000,00 грн., а на кінець звітного періоду 23286,00 грн. Позивачем з 31.10.2005 року по 30.06.2006 року господарської діяльності не здійснювало, а тому балансової вартості запасів на початок звітного року не було, однак на кінець звітного період 31.07.2007 року залишок по рах. 28 становить 55704,00 грн.

Крім цього, проведеною перевіркою при аналізі цін продажу позивачем автомобільних кузовів фізичним особам встановлено їх реалізацію по ціні нижчій митної вартості, а саме продаж автомобіля Оpel Vectra за ціною 4100,00 грн., що є нижчою ціни його придбання 5753,97 грн. (різниця становить 1653,97 грн.). Сума заниження податкового зобов'язання становить 413,49 грн.

12.09.2007 року ДПІ у Мостиському районі Львівської області, на підставі акту перевірки № 42/23-33864888 від 28.08.2007 року, прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004932300/0, яким згідно з п. 5.9. ст. 5, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 111045,00 грн., з них основного платежу в сумі 95448,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15597,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до вищестоящих органів Державної податкової служби України. За результатами оскарження первинного податкового повідомлення-рішення прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0004932300/2 від 26.01.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 111045,00 грн. (основним платіж 95448,00 грн.) та на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15597,00 грн. та №000182300/2 від 26.01.2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 9547,70 грн. (основний платіж 2,00 грн.) та на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9545,70 грн.

Згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п. 1.32. цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.9. ст. 9 цього ж Закону, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього ж Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно абз. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 цього ж Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як правильно вказав суд першої інстанції безпідставними є пояснення представника позивача щодо спростування порушення позивачем п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», висновком аудитора, оскільки у згаданому висновку аудитора зазначено про неможливість визначення сальдо рахунку 28 станом на 31.12.2006 року за первинним документами у зв'язку із строком зберігання первинних документів та облікових відомостей. Крім цього, позивачем надано копію акту списання первинних документів від 04.01.2010 року згідно якого первинні документи за період з 26.05.2006 року по 01.04.2007 року знищені.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено обґрунтованість позовних вимог.

Безпідставними є твердження відповідача, щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки представником позивача надано суду копії: біржових контрактів на придбання автомобільних кузовів, прибуткових касових ордерів, вантажно-митних декларацій, рахунків - фактур на придбання вказаних кузовів, декларації з податку на прибуток підприємства за 2006, 2007 роки.

Судом першої інстанції зроблено висновок, який підтримує колегія суддів апеляційної інстанції, що подані докази підтверджують факт реалізації позивачем автомобільних кузовів за ціною вищою ніж їх митна вартість, а відтак і прибутковості підприємства позивача.

З матеріалів справи видно, що продаж автомобіля Оpel Vectra за ціною 4100,00 грн., відбувся за ціною нижчою ціни його придбання 5753,97 грн. (різниця становить 1653,97 грн.). Сума заниження податкового зобов'язання становить 413,49 грн., однак з позиції ВАС України по даній справі законом не передбачено обов'язковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Доказів виконання вказаних вимог відповідачем не надано, як не надано обґрунтування, що звичайна ціна для товару який реалізується на території України є залежною від митної вартості такого товару.

Крім цього, доводи відповідача про необхідність реалізації імпортованого товару за ціною не нижчою ніж митна вартість таких товарів не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивачем належними та допустимими доказами підтверджено, що діяльність позивача, направлена на отримання доходу

З огляду на наведене апеляційні вимоги Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області є неаргументованими, а тому в задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року в справі №2а-5056/10 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді В.П. Сапіга

Р.Б. Хобор