Постанова

від 29.05.2013 по справі 826/1063/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року № 826/1063/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Арматура" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії, скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-Арматура", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТК-Арматура» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполіс Технобуд» (код 37740539) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 р. і складання акта перевірки N 1118/22-7/37371554 від 28.12.2012 року; визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ "ТК-Арматура" за період з 01.11.2011року по 30.11.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполіс Технобуд» такими, що вчинені з порушенням ч. 1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України); визнати протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС №0000152207 від 16.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість на загальну суму 242 709,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 194167,00 грн., за штрафними санкціями 48542,00 грн. та №0000162207 від 16.01.2013р., про збільшення суму грошового зобов'язання на податок на прибуток підприємств на загальну суму 223292,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 223292,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТК-Арматура» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполіс Технобуд» (код 37740539) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 р. За результатами якої складено акт перевірки від 28.12.2012 р. №1118/22-7/37371554.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п. 138.1 ст. 158. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та ст.626. ст.629. ст.655, ст.662, ст.656, ст.658, ст.664, ст.203, п. 1. ст.215. п.2. ст.215. ст.228. частини 1 ст.216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-IV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ТК-Арматура» занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 223292 грн., в т.ч. за IV квартал 2011 на суму 223292 грн. та п. 198.6 ст.198. пп. 200.1 та пп. 200.2 ст.200 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями та ст.626. ст.629 ст.655. ст.662. ст.656, с.т.658. ст.664, ст.203. п. 1. ст.215. п.2. ст.215. ст.228, частини 1 ст.216 ЦК України від 16.01.2003 року №435-ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ТК-Арматура» занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 194167 грн., в т.ч. за листопад 2011 на суму 194167 грн.

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. №0000152207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 223292,00 грн. (за основним платежем - 223292,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) - 0 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 р. №0000152207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 242 709,00 грн. (за основним платежем - 194167,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) - 48542,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивачем (Замовник), з одного боку, та ТОВ «Мегаполіс Технобуд», з іншого боку, було придбано наступні послуги: купівля-продаж запасних частин на комплектуючих для сантехніки від 01.11.2011р. на загальну суму 4375787,88 грн. в т.ч. ПДВ 72931,31 грн.; купівля-продаж запасних частин на комплектуючих для сантехніки від 03.11.2011р. на загальну суму 141791,34 грн. в т.ч. ПДВ 23631, 89 грн.; купівля-продаж запасних частин на комплектуючих для сантехніки від 07.11.2011р. на загальну суму 298704, 56 грн. в т.ч. ПДВ 49784, 09 грн.; купівля-продаж запасних частин на комплектуючих для сантехніки від 14.11.2011р. на загальну суму 105612,84 грн. в т.ч. ПДВ 17602,14 грн.; купівля-продаж запасних частин на комплектуючих для сантехніки від 21.11.2011р. на загальну суму 114503,76 грн. в т.ч. ПДВ 19083,96 грн.; надання послуг зі зберігання від 25.11.2011р. на загальну суму 66799,62 грн. в т.ч. ПДВ 11133,27 грн.

Зобов'язання сторін за усними Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати Товариствами податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає наступне: «Від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було отримано Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827) за листопад 2011 року» від 13.03 2012 34/23-07/37740539, відповідно до якого:

«...При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ "Мегаполіс Техбуд" згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язані, та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року .№ 901301915 ) від 29.12.2011) встановлено, що постачальником товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ "Мегаполіс Техбуд" за листопад 2011 року є ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081427) у сумі ПДВ 455682,75 грн. що становить 88,4 % в загальній сумі податкового кредиту за листопад 2011 року.

До ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надійшли матеріали перевірки ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827), проведеної ДПІ у Святошинському районі м. Києва (Акт від 17.02.2012 № 150/23-150/35081827 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Єврокомплект-2007» (код ЄДРПОУ 35081827) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Мегаполіс Техбуд» (код ЄДРПОУ 37740539) за листопад 2011р.

В акті зазначено:

«В ході відпрацювання ТОВ «Єврокомплект-2007» за листопад 2011 року від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано висновок погоджений з юридичним підрозділом ДПІ у Святошинському районі м. Києва про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Єврокомплект-2007» за листопад 2011 року, та пояснення, отримане від та співзасновників ТОВ «Єврокомплект-2007» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

В своїх поясненнях ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зазначили, що вони у періоді за який проводилась звірка, фактично коштів до статутною фонду ТОВ «Єврокомплект-2007» не вносили, не вели фінансового-господарської діяльності на підприємстві та не підписували бухгалтерських, фінансових та податкових документів, не підписували довіреностей на здійснення від свого імені господарської діяльності на ТОВ «Єврокомплект-2007» (були оформленні на посади менеджерів на підприємстві, де працювали до вересня 2008 року, після того звільнилися, згідно наказів про звільнення) .

Так як. згідно вищезазначених пояснень співзасновників ТОВ «Єврокомплект-2007» не причетні до ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві, то правочини укладені між ТОВ «Єврокомплект-2007» та контрагентами-покупцями у листопаді 2011 року мають ознаки нікчемних.».

Станом на дату складання акту перевірки, згідно баз даних АІС «Податки», ТОВ «Єврокомплект 2007» має стан платника - « 9» «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Враховуючи те. що ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827) до підприємства-покупця ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) за листопад 2011 року, то відповідно відсутні поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) до контрагентів-покупців).

Звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт послуг) ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) у ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827)за листопад 2011 року та операції з продажу товарів (робіт послуг) контрагентам покупцям за листопад 2011 року.

Таким чином, за результатами звірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) податкові зобов'язання з ПДВ за листопад 2011 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827), а також, не підтверджено задекларований ТОВ "Мегаполіс Техбуд" (код ЄДРПОУ 37740539) за листопад 2011 року податковий кредит з ПДВ по контрагентам-постачальникам ТОВ «Єврокомплект-2007» (ЄДРПОУ 35081827).».

Таким чином, Відповідачем зроблено висновок, що господарські зобов'язання за договором, укладеними між Позивачем та його контрагентом не спрямовні на реальне настання правових насліднік, що обумовлені договором.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагента Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства під час укладання та виконання договорів.

Також, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушують публічний порядок.

Крім того, Суд звертає увагу, що угоди визнано по ланцюгу не дійсними, в той час, як взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «Єврокомплект-2007» не існувало.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Суд звертає увагу на те, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржений договір сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір був укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази того, що придбаний товар був в подальшому реалізований.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000152207 від 16.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість на загальну суму 242 709,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 194167,00 грн., за штрафними санкціями 48542,00 грн. та №0000162207 від 16.01.2013р., про збільшення суму грошового зобов'язання на податок на прибуток підприємств на загальну суму 223292,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 223292,00 грн. підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВАСУ від 19 грудня 2012 р. К/9991/64526/12; Постанові ВАСУ від 05 вересня 2012 року К/9991/42479/12; Постанова ВАСУ 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12, Ухвалах ВАСУ від 07 листопада 2012 К/9991/48571/12; від 22 жовтня 2012 р. К/9991/52018/12; від 01 жовтня 2012 р. К/9991/42373/12.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТК-Арматура» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мегаполіс Технобуд» (код 37740539) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 р. і складання акта перевірки N 1118/22-7/37371554 від 28.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 (надалі по тексту Податковий кодекс України), органи держаної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 вказаного Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, Податковим органом був підписаний Наказ №2122 від 27.12.2012 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва було направлено Повідомлення на перевірку №23478/10/22-719 від 27.12.2012 р., де зазначається дата та мета здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке Позивач отримав.

Відповідно до пункту 14.1.7 статті 14.1 вищезазначеного Кодексу, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Натомість, щодо акту перевірки Податковим кодексом передбачено лише надання заперечень. Так, норми статті 86.7 передбачають, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Складання акту судом вбачається обставиною, що не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте, акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку з призначенням перевірки та складанням акту про неможливість проведення зустрічної звірки та вчинення в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги в частині визнання протиправних дій по проведенню перевірки та складання Акту перевірки задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС №0000152207 від 16.01.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість на загальну суму 242 709,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 194167,00 грн., за штрафними санкціями 48542,00 грн. та №0000162207 від 16.01.2013р., про збільшення суму грошового зобов'язання на податок на прибуток підприємств на загальну суму 223292,00 грн., з яких сума грошового зобов'язання за основним платежем становить 223292,00 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук