Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/4311/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 21 травня 2013 року                      № 826/4311/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-найт" про  стягнення коштів за податковим боргом ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» про примусове стягнення податкового боргу в сумі 3  494  920,44 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим відповідачем у встановлений законом строк. Вжиті заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату погашення податкового боргу, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів у вказаному розмірі. Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» письмових заперечень по суті позовних вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час дату та місце судового вирішення справи. При цьому суд звертає увагу, що судова повістка була направлена судом на адресу зазначену відповідачем у клопотанні, а відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про  час, дату та місце вирішення справи. Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,                                                   ВСТАНОВИВ:           Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у відповідача на підставі податкових декларацій по податку на додану вартість від 19.10.2012 №9064523378 на суму 607753,44 грн.; від 20.11.2012 №9073291515 на суму 2832917,00 грн.; від 20.12.2012 №9080577219 на суму 54250,0 грн.           Отже загальна сума податкового боргу ТОВ «Вікор-Найт» з податку на додану вартість становить 3  494  920,44 грн. Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що податкові зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань у зазначених  податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідно до положень п.54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають. Такі зобов'язання підлягають сплаті щомісяця протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем сплачені не були. Відповідач доказів сплати податкових зобов'язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, у встановлені законом строки суду не надав. Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом. Враховуючи те, що грошові зобов'язання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України визнаються податковим боргом. Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу. Виходячи з положень п. 58.3 ст. 58 ПК України податкова вимога надсилається органом податкової служби в порядку визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення. З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 04.09.2012 №4899, яка отримано відповідачем, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Доказів оскарження зазначеної вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідач суду не надав. Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 передбачено направлення платнику лише першої податкової вимоги при наявності у нього податкового боргу. Згідно п. 6.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається. Оскільки податковий борг Відповідача до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали. У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались. Також, судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби прийнято рішення від 04.09.2012 №4899/19-128 про опис майна ТОВ «Вікор-найт» у податкову заставу. Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Згідно вимог п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.   Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» повноваження по здійсненню захисту інтересів громадянина або держави, в тому числі шляхом представництва їх інтересів в суді, покладено на органи прокуратури. Відповідно до ч. 4 п. 4 Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів громадянина чи держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Як вбачаться з матеріалів справи 22.03.2013 прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Вікор-Найт» шляхом його ліквідації, призначено ліквідатора та розпочато ліквідаційну процедуру. Пунктом 97.2 ст. 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України. Відповідно до п. 97.3 ст. 97 ПК України у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пп. 97.4.1 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є:  стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 3  492  920,44 грн.  податковим боргом відповідача, беручи до уваги те, що позивачем було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення боргу у розмірі 3  492  920,44 грн. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» (код ЄДРПОУ 34429852) податковий борг у сумі 3  494  920 (три мільйони чотириста дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот двадцять) грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.            Суддя                                                                                                В.І. Келеберда