Ухвала

від 03.09.2013 по справі 826/4311/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4311/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 у справі за адміністративним позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» про стягнення коштів за податковим боргом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив прийняти постанову про примусове стягнення податкового боргу перед державним бюджетом з ТОВ «Вікор-Найт» в розмірі 3 494 920, 44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла у відповідача на підставі податкових декларацій по податку на додану вартість від 19.10.2012 №9064523378 на суму 607 753,44 грн.; від 20.11.2012 № 9073291515 на суму 2 832 917, 00 грн.; від 20.12.2012 № 9080577219 на суму 54 250, 00 грн. Отже загальна сума податкового боргу ТОВ «Вікор-Найт» з податку на додану вартість становить 3 494 920,44 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу у розмірі 3 492 920, 44 грн. в примусовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено правила територіальної підсудності за наявності інформації про адресу розташування відповідача у матеріалах справи, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, залишились недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, відбулося порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що самостійно визначені відповідачем суми податкових зобов'язань у зазначених податкових деклараціях з податку на додану вартість відповідно до положень п. 54.1 ст. 54 ПК України вважаються узгодженими у день подання відповідних декларацій та оскарженню не підлягають.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі зобов'язання підлягають сплаті щомісяця протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

З матеріалів справи вбачається, що самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем в добровільному порядку сплачені не були.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Колегія суддів зазначає, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 04.09.2012 № 4899, яка отримана відповідачем, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Зазначена вимога в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалась.

Також, з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва державної податкової служби прийнято рішення від 04.09.2012 №4899/19-128 про опис майна ТОВ «Вікор-найт» у податкову заставу.

Згідно з п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачаться з матеріалів справи 22.03.2013 прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ «Вікор-Найт» шляхом його ліквідації, призначено ліквідатора та розпочато ліквідаційну процедуру.

Пунктом 97.2 ст. 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Відповідно до п. 97.3 ст. 97 ПК України у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків або скасування державної реєстрації фізичної особи - підприємця частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу. В інших випадках грошові зобов'язання або податковий борг, що залишаються непогашеними після ліквідації платника податків, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 97.4.1 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що позивачем було вжито всіх передбачених Податковим кодексом України заходів з погашення податкового боргу відповідача, які, в свою чергу, не дали позитивного результату, а тому позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Вікор-найт» боргу у розмірі 3 494 920,44 грн. підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено правила територіальної підсудності за наявності інформації про адресу розташування відповідача у матеріалах справи не беруться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування).

Оскільки в матеріалах справи відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку клопотання відповідача про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду, а також, враховуючи те, що юридичною адресою ТОВ «Вікор-найт» до 20.02.2013 (дата рішення засновників відповідача про зміну юридичної адреси товариства) є м. Київ, вул. Багговутівська, 26, то вказана справа правомірно розглядалась Окружним адміністративним судом міста Києва не порушуючи правила територіальної підсудності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікор-Найт» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.