Постанова

від 20.05.2013 по справі 5011-11/15878-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2013 р. Справа№ 5011-11/15878-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 20.05.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року (повний текст підписано 11.03.2013 року)

у справі №5011-11/15878-2012 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14»

про стягнення 331 677,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 288 323,34 грн. основного боргу, 6 485,16 грн. інфляційної складової боргу, 11 868,50 грн. 3 % річних, 6 633,54 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 08.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-11/15878-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Під час розгляду справи №5011-11/15878-2012 у судовому засіданні 22.04.2013 року оголошувалась перерва.

Представник позивача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» - без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ОСББ «Молодіжний-14» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ОСББ «Молодіжний-14» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 відмовити, рішення суду залишити без змін.

15.05.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від представника ОСББ «Молодіжний-14» надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того колегія суддів зазначає, що експертиза призначається у випадку необхідності спеціальних знань для встановлення фактів (обставин). Наявні матеріали справи містять достатньо письмових доказів для вирішення спору у даній справі, а тому немає необхідності у призначенні судової економічної експертизи.

Також судовою колегією враховано те, що пунктом 5 додатку № 1 до договору від 01.12.2002 року №540091 передбачено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного договору, продовжується на кожний наступний рік, та той факт, що договір був продовжений сторонами, тобто розбіжностей по обсягам відпуску теплової енергії у сторін не виникло.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а саме те, що розрахунок наданої теплової енергії по даному договору проводиться розрахунковим способом та відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачем умов договору, а саме: акта складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку за спірний позовний період, колегія суддів приходить до висновку, що по даному спору визначення обсягів спожитої теплової енергії не потребує проведення судової експертизи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2002 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація) та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540091 (а.с. 18).

За умовами п. 2.1 договору при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Деренергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору сторонами визначено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4). У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 додатку 1 (а.с. 22).

Згідно з п.п. 4, 5, 7 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-5 - не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

За умовами п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: м. Київ, вул. Товарна, буд.№1, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 року складає 313 323,34 грн.

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ «Молодіжний-14» про стягнення 313 323,34 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 485,16 грн. інфляційної складової боргу, 11 868,50 грн. - 3 % річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 313 323,34 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 6 485,16 грн. інфляційної складової боргу, 11 868,50 грн. - 3 % річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі скаржник також зазначив, що судом першої інстанції справу розглянуто за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас взаємовідносини сторін з постачання та споживання теплової енергії врегульовані не лише договором, а й нормативними актами, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який визначає постачання гарячої води та централізоване опалення одним із видів житлово-комунальних послуг, що надаються у порядку, визначеному ст. 16 Закону з покладанням обов'язку щодо їх оплати на споживача, Законом України «Про теплопостачання», котрий, у свою чергу, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії.

Відповідно до цього Закону постачання теплової енергії є господарською діяльністю, яка полягає у надані теплової енергії споживачам за допомогою технічних засобів транспортування з обов'язком останніх щомісячно оплачувати теплопостачальній організації фактично отриману теплову енергію.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії, у розмірі що визначений позивачем, підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Тим більш, відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційному господарському суду жодного акта складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку тощо.

Тому, доводи відповідача стосовно обсягів поставленої теплової енергії, оцінюються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки не відповідають дійсним умовам договору.

Одночасно з цим, судова колегія не приймає до уваги посилання скаржника на лист б/н за підписом заступника директора СВП «Київські теплові мережі» ПАТ «Київенерго» Мучнікова В.А. щодо застосування коригуючого коефіцієнту у зв'язку зі зниженням параметрів теплоносія, оскільки у вказаному вище листі мова йде про незадовільне теплопостачання у листопаді 2012 року, тобто за межами спірного періоду.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було встановлено, що в порушення умов договору, відповідачем не було в повному обсязі оплачено на користь позивача вартості спожитої теплової енергії. Разом з цим, судом першої інстанції достовірно було встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи акта звіряння розрахунків за теплову енергію між ПАТ «Київенерго» та ОСББ «Молодіжний-14» договір на постачання теплової енергії від 01.12.2002 року № 540091 за період з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року (станом на 01.12.2012 року) у жовтні 2012 року відповідачем були сплачені грошові кошти в сумі 25 000,00 грн., які не враховані при поданні позову.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн. згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок заборгованості, нарахованої позивачем та перевіреної судом першої інстанції, дійшов висновку, що позивачем вчинено невірний розрахунок заборгованості, а отже заборгованість ОСББ «Молодіжний-14» перед ПАТ «Київенерго» за період з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року становить 288 323,34 грн. (313 323,34 грн. - 25 000 грн.) та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 288 323, грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, доводи скаржника, що судом першої інстанції не було враховано факт часткової оплати відповідачем суми боргу 29.11.2012 року у розмірі 36 000,00 грн. та 28.12.2012 року у розмірі 31 400,00 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки вказані вище платежі з призначеннями щодо сплати заборгованості за жовтень та листопад 2012 року відповідно, тобто поза межами спірного періоду, який заявлено у позові (з 01.10.2010 року по 01.10.2012 року).

Також не можуть бути взятими судовою колегією до уваги за необґрунтованістю та безпідставністю посилання відповідача на те, що позивачем при визначенні вартості теплової енергії у січні 2011 року неправомірно були застосовані тарифи, встановлені постановою НКРЕ від 14.12.2010 року №1729, з огляду на наступне.

Статтею 16 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що до повноважень національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів для населення, а отже, дані рішення не підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо встановлення тарифів на теплову енергію є нормативно-правовими актами, а не актами індивідуальної дії, тому їх застосування не може залежати від дати повідомлення про це споживача.

Нормами статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи той факт, що постанова була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, а тому повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Отже, позивачем виконано свої зобов'язання перед споживачами відповідно до вимог ЗУ «Про теплопостачання».

Окрім цього, у пункті 2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1729 передбачено, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011 року.

З огляду на вищевикладене, визначення вартості теплової енергії виробництва ПАТ «Київенерго» з 01.01.2011 року здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року №1729.

В свою чергу тарифи для виконавців послуг з теплопостачання для здійснення розрахунків із населенням встановлюються КМДА. Так, у розпорядженні КМДА від 27.01.2011 року №99 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням», яке вводиться в дію з 01.02.2011 року чітко зазначено, що воно прийняте відповідно до низки Законів України та інших нормативних актів, в тому числі відповідно до постанови НКРЕ від 14.12.2010 року №1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго».

Дану правову позицію викладено Верховним судом України у постанові №22/313 від 11.12.2012 року, в якій визнав помилковими висновки Вищого господарського суду України, що для становлення суми заборгованості відповідача за поставлену йому теплову енергію на підставі договору у січні 2011 року слід керуватися тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 31.05.2010 року № 392, оскільки з 22.07.2010 року КМДА не може встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, а НКРЕ в межах своїх повноважень 14.12.2010 року затвердила тарифи на теплову енергію ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, вказані вище обставини підтверджують той факт, що виконуючи приписи чинного законодавства, позивачем при визначенні вартості теплової енергії правомірно було застосовано тарифи, які встановлені розпорядження НКРЕ №1729 з 01.01.2011 року.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 6 485,16 грн. інфляційних втрат та 11 868,50 грн. 3% річних, які нараховані за період з листопада 2010 року по жовтень 2012 року за порушення договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що у розрахунку позивача вбачається баланс між періодами інфляційного збільшення накопиченого боргу та періодами дефляції (а.с. 8).

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 6 485,16 грн. та 3% річних в сумі 11 868,50 грн. за час прострочення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжний-14» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №5011-11/15878-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-11/15878-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.