Постанова

від 02.11.2011 по справі 5002-24/1430-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

< Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2011 року Справа № 5002-24/1430-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Волкова К.В.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 13.09.2011 у справі № 5002-24/1430-2011

за позовом Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі

до фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни

про стягнення 29960,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2011 у справі № 5002-24/1430-2011 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі неустойку у розмірі 29960,00 грн., державне мито у розмірі 299,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Суд першої інстанції встановив факт неналежного виконання відповідачем свого договірного обов'язку - несвоєчасна розробка сайту, у зв'язку з чим стягнув у неустойку передбачену в договорі.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає, що умови договору, які передбачають відповідальність у вигляді неустойки суперечать нормам закону.

Так, відповідач вважає, що неустойка може бути лише двох видів: штрафом або пенею, тоді як стягнута з нього сума не підпадає під ознаки ні пені, ні штрафу. Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що неустойка , яка вказана в пункті 5.2. договору передбачена не за невиконання грошових зобов'язань, а за невиконання робіт, у зв'язку з чим не може в силу статті 549 Цивільного кодексу України вважатися пенею. Під ознаки штрафу, на думку відповідача, спірна сума також не підпадає, тому що вона триває в часі.

Крім того, підприємець посилається на норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає припинення нарахування штрафних санкцій після 6 місяців, з моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконане.

Також відповідач вказує, що його вина у даному випадку відсутня, так як позивач постійно вносив зміни в бажаний результат робіт, тобто виходив за межі технічного завдання, у зв'язку з чим, підприємець не міг здати роботи у договірний строк і, в силу положень статті 614 Цивільного кодексу України, повинен бути звільнений від відповідальності.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Фонд посилається на норми законодавства, які передбачають свободу договору, а також на те, що строк позовної давності щодо стягнення неустойки встановлений в 1 рік, у зв'язку з чим посилання відповідача на 6 місяців вважає безпідставними.

26.10.2011 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2011.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 07.04.2010 між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) укладений договір № 011 про розробку сайту (том 1, а. с. 15-16).

Згідно з пунктом 1.1 вказаного Договору виконавець зобов'язався за технічним завданням виконати розробку сайту і здати замовнику її результат, а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти результат і сплатити його.

Колегія суддів вважає, що за своїми ознаками вказаний договір є договором надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору строк виконання роботи виконавцем встановлюється 45 календарних днів з моменту затвердження дизайну головної та внутрішньої сторінок.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт замовником.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору вартість виконання робіт за даним договором складає 14000,00 грн. + 450,00 грн. хостинг для сайту.

Відповідно до п. 2.2.2 вказаного договору замовник зобов'язався внести передоплату у розмірі 10 % від суми договору для розробки дизайн - макетів для сайту; 40 % від суми договору замовник зобов'язався сплатити після затвердження дизайн макетів.

У виконання вказаного позивач перерахував на користь відповідача передоплату 10 % за розробку сайту у розмірі 1400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 08.04.2010 (том 1, а. с. 56).

Згідно з платіжним дорученням № 61 від 14.05.2010 позивач перерахував на користь відповідача 5600,00 грн., що відповідає 40 % від суми за договором у розмірі 14000,00 грн. (том 1, а. с. 57).

При цьому, як правильно звернув увагу місцевий господарський суд, вказана передоплата за розробку сайту була здійснена на підставі рахунку № 87 від 13.05.2010 (том 1, а. с. 57), у зв'язку з чим слідує висновок, що рахунок виставлений та платіж зроблений після затвердження дизайн макетів.

Отже, строк у 45 днів, який вказаний в пункті 1.2 договору слід відраховувати саме з 14.05.2010, у зв'язку з чим він закінчується 28.06.2010, тобто зобов'язання з виконання робіт по розробці сайту мали бути виконані відповідачам до 28.06.2010.

Відповідно до п. 2.2.4 договору про розробку сайту замовник зобов'язався сплатити роботу виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту приймання роботи.

Так, акт № 009 від 28.01.2011 підтверджує здачу-приймання робіт, відповідно до якого відповідач здав, а позивач прийняв роботи з розробки сайту (том 1, а. с. 21).

В акті є застереження, що роботи виконані із запізненням на 214 днів № 009 від 28.01.2011.

Таку вказівку суд вважає правильною, оскільки пунктом 1.3 договору від 07.04.2010 встановлено, що робота вважається виконаною виконавцем після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт замовником.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, висновок місцевого суду про те, що відповідачем було несвоєчасно виконані роботи з розробки сайту є правильним та обґрунтованим.

Згідно з платіжними дорученнями № 292 від 02.02.2011 та № 297 від 10.02.2011 позивач перерахував на користь відповідача залишок плати за виконані роботи у загальному розмірі 7000,00 грн. (том 1, а. с. 58 - 59).

23.02.2011 позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих. № 069/03-09 з вимогою відшкодувати завдану шкоду, перерахувавши на рахунок Фонду 29960,00 грн. неустойки, яка нарахована на підставі п. 5.2 договору від 07.04.2010 (том 1, а. с. 29).

Згідно з пунктом 5.2 договору про розробку сайту, у разі прострочки строків, передбачених п. п. 1.2, 2.2.4 даного договору винна сторона сплачує іншій стороні неустойку в розмірі 1 % від вартості робіт по договору за кожен день прострочення.

Оскільки технічне завдання до договору було узгоджено сторонами (том 2, а. с. 72 - 79), доводи заявник апеляційної скарги про те, що підприємець не мав можливості виконати роботи раніше колегією суддів відхиляються. Наявність додаткових вимог до робіт з боку фонду не підтверджена документально.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає правомірним згоду сторін на вказані в пункті 5.2 договору умови, оскільки можливість передбачення штрафних санкцій до винної сторони у такій формі та розмірі визначена законом.

Так, згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючі наведену норму матеріального права, колегія суддів вважає, що сторони договору мають право визначати штрафні санкції в формі та порядку, який відрізняється від тієї неустойки, яка визначена цивільним законодавством. В даному випадку спеціальною є норма господарського кодексу (частина 4 статті 231), яку сторони не порушували.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", які передбачають обмеження пені, в даному випадку не застосовуються, тому що спірна сума, яка є відповідальністю, не стосується невиконання відповідачем грошових зобов'язань.

Однак, суд першої інстанції помилково залишив поза увагою норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок позивача здійснений за період з 28.06.2010 по 28.01.2011, тобто за 7 місяців, що не відповідає вказаній вище нормі.

Суд апеляційної інстанції самостійно обмежує спірну суму 6 місяцями, у зв'язку з чим сума неустойки становить 25620,00 грн., яка і підлягає стягненню із відповідача.

Посилання фонду у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позовна давність до неустойки визначена в один рік є неспроможними, так як в статті 232 Господарського кодексу України йде мова не про позовну давність, а про граничний строк, за який може бути нараховані штрафні санкції.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.09.2011 у справі № 5002-24/1430-2011 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з фізичної особи-підприємця Новікової Ольги Сергіївни (95000, м. Сімферополь, пер. Заводський, 44, кв. 23, ідентифікаційний код 2902520227) на користь Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (п/р 26002440284400 в КРФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Сімферополь, МФО 324010, ЗКПО 31592182) неустойку в розмірі 25620,00 грн., державне мито в розмірі 256,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 201,81 грн.

3) В інший частині позову відмовити.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя < Підпис > В.М. Плут

Судді < Підпис > К.В. Волков

< Підпис > С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (вул. Гагаріна, 14 а,Сімферополь,95000)

2. Фізична особа-підприємець Новікова Ольга Сергіївна (пров. Заводський, 44, кв.23,Сімферополь,95000)