Постанова

від 30.05.2013 по справі 910/1533/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа№ 910/1533/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

за участю представників сторін:

позивача: Сапронова М.І. (дов. №7 від 01.02.2013р.),

відповідача: Збризький М.С. (дов. №05/03-13 від 05.03.2013р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88»

на рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2013 р.

у справі № 910/1533/13 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЕК «Альянс-Електро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» про стягнення 69047,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЕК «Альянс-Електро» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» про стягнення з останнього заборгованості за виконані роботи в розмірі 69047,24 грн., з яких: 30434,40 грн. основного боргу, 11508,85 грн. інфляційних втрат, 3715,73 грн. трьох процентів річних та 23388,26 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за виконані роботи в сумі 29814,00 грн., 7504,64 грн. інфляційних втрат та 2388,34 трьох процентів річних, 989,41 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, та прийняти нове рішення, згідно з яким задовольнити позов в цій частині в сумі 315,71 грн. інфляційних втрат та 1243,49 грн. трьох процентів річних.

На думку апелянта, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, та з допущеними помилками в розрахунках боргу, зокрема в розрахунку розміру індексу інфляції, суми 3% річних та суми судового збору.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не визначив періоди, за які судом здійснені розрахунки сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не надав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та попросив суд залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» та призначено розгляд справи на 27.05.2013р. В судовому засіданні була оголошена перерва до 30.05.2013р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

14.07.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІЕК «Альянс-Електро» (за договором - Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» (за договором - Замовник) було укладено договір № 117 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт, а саме: електромонтажні роботи по влаштуванню зовнішнього освітлення спортивного майданчика школи по пров. Татарському, 1.

Отже, між позивачем та відповідачем був укладений договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. Договору вартість електромонтажних робіт за п. 1.1.1. згідно Кошторису (додаток № 1 до Договору) складає 84112,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі сто дванадцять гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 16822,40 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 40 копійок). Загальна вартість електромонтажних робіт за п. 1.1.1. становить 100934,40 грн. (сто тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 40 копійок).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору розрахунки проводяться з авансовою оплатою у розмірі 70 % від загальної вартості робіт за п. 2.1., що становить 70654,08 грн. (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 08 копійок), в тому числі ПДВ 20 % - 11775,68 грн. (одинадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять гривень 68 копійок) протягом трьох робочих днів з моменту підписання Сторонами Договору. Після закінчення виконання робіт Замовник перераховує Підряднику суму в розмірі 30% від вартості робіт за п.2.1., що становить 30280,32 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 32 копійки), в тому числі ПДВ 20% - 5046,72 грн. (п'ять тисяч сорок шість гривень 72 копійки) протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договору термін виконання робіт становить 30 робочих днів з дня отримання грошових коштів згідно п. 3.1. даного Договору; датою завершення робіт є дата підписання акту виконаних робіт.

Згідно з матеріалами справи відповідач здійснив неповну передоплату робіт згідно з платіжним дорученням №209 від 25.07.2008р. на суму 30000,00 грн., згідно з платіжним дорученням №257 від 18.08.2008р. на суму 20000,00 грн., а всього на суму 50000,00 грн.

Позивач виконав роботи частково, на суму 100314,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) від 29.08.2008р. на суму 100314,00 грн. та Актом приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 29.08.2008р. на суму 100314,00 грн. На суму 620,40 грн. позивач роботи не виконував.

Відповідач не здійснив остаточних розрахунків за виконані позивачем роботи у триденний строк з моменту їх прийняття за актом, тобто до 02.09.2008р.

В наступному відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за виконані роботи згідно з платіжними дорученнями: №199 від 15.11.2011р. на суму 3500,00 грн., №1 від 4.01.2012р. на суму 2000,00 грн., №66 від 20.03.2012р. на суму 7000,00 грн., №104 від 24.04.2012р. на суму 3000,00 грн., №285 від 17.09.2012р. на суму 5000,00 грн., чого позивач не заперечував.

Неоплаченими відповідачем залишилися виконані позивачем роботи на суму 29814,00 грн., що було правильно встановлено судом першої інстанції.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо оплати коштів за виконані роботи в зазначеній частині визнається відповідачем, доведений та підтверджений матеріалами справи. В той час як заявлені позивачем до стягнення 620,40 грн. не підтверджені доказами у справі.

Оскільки відповідач не заявляв про застосування строку позовної давності до основного зобов'язання, тому позовні вимоги в цій частині задоволені правильно.

Пунктом 5.4. Договору передбачена відповідальність замовника (відповідача у справі) у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт.

Частина 1 та частина 3 ст. 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Проте, не можна погодитися з висновками суду першої інстанції, що згідно з п. 5.4 Договору сторони прийшли до згоди щодо вказаної умови договору, оскільки у договорі не визначено з якої суми підлягає нарахуванню пеня. У зв'язку з зазначеним відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення пені має бути саме на цій підставі, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

При цьому судова колегія виходить з того, що застосування строків позовної давності відбувається лише у випадку відсутності інших підстав для відмови у задоволенні позовної вимоги, чому судом першої інстанції не надано належної уваги.

Враховуючи викладене вище судом першої інстанції було помилково застосовано до спірних правовідносин щодо стягнення пені ст. 232 ГК України, ст.ст. 256, 258, 267 ЦК України.

Також суд першої інстанції помилково в рішенні зазначив, що відповідач у своєму відзиві просить застосувати строк позовної давності лише щодо вимог зі стягнення пені, в той час як відповідачем заявлено щодо застосування строку позовної давності і щодо вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на зазначене ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, а зазначені суми підлягають розрахунку за останні три роки, що передували зверненню до суду, чого судом першої інстанції помічено не було.

У зв'язку з зазначеним, суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправильності нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат і 3% річних.

Суд відмічає, що задоволені до стягнення судом першої інстанції суми 7504,64 грн. інфляційних втрат та 2388,34 трьох процентів річних розраховані неправильно, з огляду на що рішення суду в частині стягнення суми інфляційних втрат і 3% річних підлягає зміні.

Згідно з розрахунком, зробленим судовою колегією апеляційного господарського суду, сума інфляційних втрат склала 3592,76 грн. (29814,00 грн. боргу помножені на 112,1% індексу інфляції за період з 26.01.2010р. по 25.01.2013р.), сума 3% річних склала 2685,71 грн. (29814,00 грн. боргу помножені на 3% річних за період з 26.01.2010р. по 25.01.2013р.).

Враховуючи зазначене, стягнений з відповідача судовий збір підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 894,66 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. у справі №910/1533/13 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. у справі №910/1533/13 викласти у наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега Плюс-88» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 101, код ЄДРПОУ 35182466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЕК «Альянс-Електро» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, код ЄДРПОУ 34188743) заборгованість за виконані роботи в сумі 29814,00 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 00 коп.) грн., 3592,76 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. 76 коп.) грн. інфляційних втрат та 2685,71 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять грн. 71 коп.) трьох процентів річних, 894,66 (вісімсот дев'яносто чотири грн. 66 коп.) грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити».

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.