Постанова

від 28.05.2013 по справі 820/3551/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 травня 2013 р. № 820/3551/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Пономаренко Г.О.,

представника відповідача - Німого О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СІНТАФАРМ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013р., винесені керівником Харківської об'єднаної Державної податкової інспекція Харківської області Державної податкової служби: №0000482202 про донарахування податку на додану вартість у сумі 128667,00 грн. та стягнення фінансових санкцій 64333,5 грн., №0000472202 про донарахування податку на прибуток у сумі 135100 грн. та стягнення фінансових санкцій 67550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки № 709/220/36922342 від 05.04.2013 року, вважає, що висновки перевіряючого в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях, є законодавчо необґрунтованими, не підтверджуються достатніми доказами, податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно та порушують права позивача. Позивач зазначив, що невиїзна перевірка позивача була проведена без вивчення безпосередньо всіх документів бухгалтерського обліку підприємства, на підставі документів, які були надані позивачем на запит відповідача, а також без співставлення цих документів з документами контрагента. Факти завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту встановлено відповідачем лише на підставі акту невиїзної перевірки контрагента - ТОВ «Даніс-Трейд», дії по складанню якого були визнані судом протиправними. Позивач вважає, що відсутність порушень податкового законодавства з його боку підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, які є письмовими доказами та підтверджують факт того, що реальні наслідки угод настали для обох сторін правочинів, сторони правочинів виконали умови угоди доручення. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає його таким, що не підлягає задоволенню. При цьому посилався на те, що під час проведення перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» документально непідтверджена реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Данис-Трейд», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Встановлено порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на 135100 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012р. - 135100 грн.; порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст.198 та розділу V Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість до сплати на суму 128667 грн., в тому числі за січень 2012 року - 128667 грн. При цьому, представник відповідача посилався на, що ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» не надано в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, понесення витрат в межах здійснення звичайної господарської діяльності. Зокрема, не надано документів, які б містили відомості про конкретний зміст та обсяг отриманих послуг, розкривали їх суть, а також підтверджували прямий причинно-наслідковий зв'язок замовлених послуг та їх результатів з господарською діяльністю, відомості про осіб, які безпосередньо здійснювали дослідження, що, на думку відповідача, позбавляє позивача права на відображення таких витрат в податковому обліку та формування податкового кредиту. Отже, відповідач вважає спірні податкові повідомлення - рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фахівцем Харківської об'єднаної Державної податкової інспекція Харківської області Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» (код ЄДРПОУ 36922342) щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Данис-Трейд», код 34861191, за січень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої було складено акт №709/220/36922342 від 05.04.2013 року (а.с. 12-24 том 1).

Висновками акту перевірки №709/220/36922342 від 05.04.2013 року встановлені наступні порушення позивачем: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на 135100 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012р. - 135100 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6. ст.198 та розділу V Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість до сплати на суму 128667 грн., в тому числі за січень 2012 року - 128667 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки 19.04.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000482202 про донарахування податку на додану вартість у сумі 128667,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 64333,50 грн.; №0000472202 про донарахування податку на прибуток у сумі 135100,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 67550,00 грн. (а.с. 8-11 том 1).

Як вбачається з акту перевірки №709/220/36922342 від 05.04.2013 року, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем витрат по отриманим у ТОВ «Данис-Трейд» послугам з пошуку клієнтів та з проведення маркетингових досліджень в січні 2012 року, а також включення до складу податкового кредиту у січні 2012 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Данис-Трейд» за відсутності факту реально вчиненої господарської операції.

Вищевикладене, на думку відповідача, призвело до заниження суми податку на прибуток до сплати на 135100 грн. за 1 квартал 2012р., а також заниження суми податку на додану вартість до сплати на суму 128667 грн. за січень 2012 року.

З цього приводу, суд зазначає, що правила формування витрат платниками податку на прибуток підприємств з 01.04.2011 року визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону № 996, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують, факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені, пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, належним чином оформленими, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих послуг (робіт) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання послуг (робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» (довіритель) та ТОВ «Данис-Трейд» (повірений) було укладено договір доручення №151211 від 15.12.2011 року (а.с. 26-28 том 1), відповідно до якого довіритель поручає, а повірений бере на себе зобов'язання здійснити дії від імені та за рахунок довірителя наступні заходи: пошук постачальників товарів фармацевтичного призначення, проведення досліджень по темі «вплив особливостей технології виробництва кукурудзяного крохмалю на його технологічні властивості як допоміжного речовини у фармацевтичної промисловості».

Завданням №1 від 15.12.2011 р. (додаток №1 до договору доручення №151211 від 15.12.2011 р.) позивачем було визначено для ТОВ «Данис-Трейд» наступне: вивчити властивості алюмінію окісі та методів його виробництва; дослідити ринок можливих постачальників алюмінію окісі та вибрати оптимального постачальника продукту, відповідного фармакопейним вимогам; дослідити ринок можливих постачальників полімерів для виробництва кишково-розчинних оболонок для твердих лікарських форм, карбомерів, які відповідають вимогам поточних версій Європейської та Української фармакопеї, провести пошук та переговори з постачальниками продукції, яка використовується в фармацевтичної промисловості; дослідити ринок можливих виробників та постачальників кукурудзяного крохмалю, провести пошук і переговори з постачальниками продукту, як допоміжної речовини в фармацевтичної промисловості відповідного фармакопейним вимогам (а.с. 29 том 1).

Згідно з п.2.1, п. 2.2 договору доручення, п.п. 1, 2 Завдання №1 Додатковою угодою №1 від 25.01.2012 р. (а.с. 30 том 1) сторони домовилися, про розмір винагороди повіреного в сумі 50000 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.) за виконання повіреним дій щодо дослідження властивості алюмінію окісі та методів його виробництва; дослідження ринку можливих постачальників алюмінію окісі та вибору оптимального постачальника продукту, відповідного фармакопейним вимогам. Також, умовами цієї Додаткової угоди передбачено, що внаслідок дій повіреного по договору довірителем було укладено зовнішньоекономічний контракт №02/12S від 10.01.2012 р. з Компанією Мартінсверк ГмбХ (Німеччина).

Згідно з п.2.1, п. 2.2 договору доручення, п.п. 3, 4 Завдання №1 Додатковою угодою №2 від 27.01.2012 р. (а.с. 31-32 том 1) сторони домовилися про розмір винагороди повіреного в сумі 722000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 120333,33 грн.), враховуючи великий обсяг проведеної роботи з дослідження на теми: вплив особливостей технології виробництва кукурудзяного крохмалю на його технологічні властивості, як допоміжної речовини в фармацевтичної промисловості; дослідження ринку можливих виробників та постачальників кукурудзяного крохмалю та пошук і переговори з постачальниками продукту, як допоміжної речовини в фармацевтичної промисловості відповідного фармакопейним вимогам; дослідження ринку можливих постачальників полімерів для виробництва кишково-розчинних оболонок для твердих лікарських форм, карбомерів, які відповідають вимогам поточних версій Європейської та Української фармакопеї, пошук та переговори з постачальниками продукції, яка використовується в фармацевтичної промисловості. Також, умовами цієї Додаткової угоди передбачено, що внаслідок дій повіреного було: проведено переговори та досягнуто згоди на укладення довірителем протягом лютого-березня зовнішньоекономічних договорів з ТОВ «Торговий дім ВИК» (Росія) на поставку карбомерів та з Фірмою «СРН Рhагmа bv» (Нідерланди) на постачання кишково-розчинних оболонок для твердих лікарських форм; довірителем укладено договори на постачання кукурудзяного крохмалю з ТОВ «Кріан», ПП «Теххімпром», ТД «Пальміра», «ІМСоРhагmа s.r.о.» (Республіка Чехія).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» отримано акти виконаних робіт №1 від 30.01.2012 року на суму 50000 грн., у т.ч. сума ПДВ - 8333,33 грн., №2 від 30.01.2012 року на суму 722000 грн., у т.ч. сума ПДВ - 120333,33 грн. (а.с. 33-34 том 1), та податкові накладні №513 від 30.01.2012 року на суму 50000 грн., у т.ч. сума ПДВ - 8333,33 грн., №54 від 30.01.2012 року на суму 722000 грн., у т.ч. сума ПДВ - 120333,33 грн. (а.с. 35-36 том 1).

ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» здійснено оплату за вищезазначені послуги в повному обсязі через розрахунковий рахунок, а саме: 16.02.2012 - 59204,00 грн., 17.02.2012-4100,00 грн., 28.03.2012-500000 грн., 01.08.2012-208696,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №125 від 16.02.2012 року, №127 від 17.02.2012 року, №249 від 28.03.2012 року, №253 від 01.08.2012 року та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 37-41 том 1).

В податковому обліку ТОВ «КОМПАНІЯ «СІНТАФАРМ» по придбаним послугам у ТОВ «Данис-Трейд» сформовано витрати у 1 кварталі 2012 року у розмірі 643333 грн. та включено до складу податкового кредиту у січні 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 128667 грн. на підставі вищезазначених податкових накладних виписаних ТОВ «Данис-Трейд», що не заперечується сторонами по справі.

Як вбачається з акту виконаних робіт №1 від 30.01.2012 року, в ньому зазначено, що на підставі договору доручення №151211 від 15.12.2011 р. проведені пошук та переговори с постачальниками продукції, що використовується у фармацевтичній промисловості. В результаті проведення переговорів довірителем були укладені контракти з контрагентами: Мартінсверк ГмбХ (Німеччина) №02/12S від 10.01.2012р. Грошова винагорода відповідно до п. 2.1 за надані послуги по пошуку та підбору постачальників, відповідно до договору доручення №151211 від 15.12.2011 р. складає 50000 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.

В акті виконаних робіт №2 від 30.01.2012 року зазначено, що на підставі договору доручення №151211 від 15.12.2011 р. проведені маркетингові дослідження по темі «вплив особливостей технології виробництва кукурудзяного крохмалю на його технологічні властивості як допоміжного речовини у фармацевтичної промисловості пошук та переговори с постачальниками продукції, що використовується у фармацевтичній промисловості». Результати досліджень викладені у звітах. Грошова винагорода відповідно до п. 2.1 за надані послуги по пошуку та підбору постачальників, відповідно до договору доручення №151211 від 15.12.2011 р. складає 722000 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 120333,33 грн.

В підтвердження виконання повіреним зазначеного договору доручення позивачем надано до суду контракт №02/12S від 10.01.2012 р. з Компанією Мартінсверк ГмбХ (Німеччина) та ВМД на постачання алюмінію оксиду (а.с. 42-48 том 1); договір постачання №6-12S від 01.03.2012 р. з ФОП ОСОБА_3, видаткову накладну №58 від 02.03.2012 р. та податкову накладну №5 від 02.03.2012 р. про подальший продаж алюмінію оксиду (а.с. 49-55 том 1); договори про придбання крохмалю кукурудзяного: №21 від 11.01.2012 р., видаткову накладну №17 від 23.04.2012 р. та податкову накладну №17 від 23.04.2012 р. з ТОВ «Кріан» (а.с. 56-60 том 1), №53 від 11.01.2012 р. з ПП «Теххімпром», №2 від 10.01.2012 р. з ТД «Пальміра», контракт № 213 UKR-SIN-E001 від 11.01.2012 р. з «ІМСоРhагmа s.r.о.» (Республіка Чехія) (а.с. 73-87 том 1); договори та бухгалтерські документи про подальший продаж крохмалю кукурудзяного: видаткову накладну №8 від 18.04.2012 р. з ФОП ОСОБА_4 на постачання крохмалю кукурудзяного, договір з ТОВ «ГНЦЛС» №SIN-01/10 від 03.03.2010 р., видаткову накладну №127 від 23.04.2012 р. та податкову накладну №37 від 23.04.2012 р. (а.с. 62-72 том 1), зовнішньоекономічний контракт №26-03/12S від 26.03.2012 р. з додатком №1 від 12.04.2012 р. з ТОВ «Торгівельний дім ВІК» (Росія), ВМД від 25.05.2012 р. на постачання карбополу (карбомерів) (а.с. 88-95 том 1), зовнішньоекономічний контракт №1/12S від 28.02.2012 р. з Фірмою «СРН Рhагmа bv» (Нідерланди), додатки №1 від 28.02.2012 р. та №2 від 02.07.2012 р., ВМД від 03.04.2012 р. та ВМД від 25.07.2012 р. на постачання єудрагіду (сировини для кишково-розчинних оболонок для твердих лікарських форм) (а.с. 96-110 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1002 Цивільного кодексу України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Позивачем ані до перевірки, ані до суду не надані жодні первинні документи, які б фіксували вчинення повіреним від імені позивача певних юридичних дій, а саме: фактичних обставин ведення повіреними переговорів від імені позивача з іноземними фірмами (місце проведення переговорів, осіб, що приймали участь в таких переговорах). Позивачем не видавалися довіреності на вчинення юридичних дій від імені позивача на виконання доручення. Складеними між сторонами документами не визначено будь - яких витрат, здійснених повіреними при виконанні доручень. Відсутні також дані про те, на яких саме умовах (щодо асортименту, ціни, транспортування) та з яким колом постачальників, мав повірений здійснити пошук постачальників для позивача. Скільки та яких саме постачальників було знайдено та запропоновано позивачу ТОВ «Данис-Трейд» невідомо, а умовою договору був власне пошук постачальників.

У судовому засіданні представником позивача Пономаренко Г.О. зазначено, що вартість послуг визначалась договірними відносинами.

Надані позивачем документи по договірним відносинам з ТОВ «Данис-Трейд» не дають можливість встановити вартість та одиниця виміру кожного з виду послуг, осіб, які брали участь у виконанні договору з боку повірених, вартість їх праці та обсяг витраченого на виконання доручень часу.

Суд зазначає, що додаткові угоди №1, №2, що є невід'ємними частинами договору доручення, укладеного позивачем з ТОВ «Данис-Трейд», містять не зміст та умови виконання договірних зобов'язань, а фіксують стан їх фактичного виконання на момент підписання додаткової угоди.

Крім того, акт виконаних робіт № 1 від 30.01.2012р. складено пізніше ніж укладено контракт з Мартінсверк ГмбХ (Німеччина) №02/12S від 10.01.2012р. Жодних документів, які б свідчили про те, що контракт з Мартінсверк ГмбХ (Німеччина) №02/12S від 10.01.2012р. укладено саме завдяки зусиллям ТОВ «Данис-Трейд», позивачем не надано.

Зміст отриманих послуг згідно з актом виконаних робіт № 2 від 31.01.2012р. та податковою накладною № 54 від 31.01.2012р. не відповідає змісту послуг про отримання яких досягнуто домовленості згідно з договором № 151211 від 15.12.2011р.

Відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Тобто, дослідження властивостей речовин не є маркетингом.

Окрім цього, позивачем не доведено, що ТОВ «Данис-Трейд» є дослідницькою установою, що має кваліфікованих експертів чи дослідників з питань властивостей крохмалю. Відсутність даних про властивості крохмалю та необхідність замовлення якихось додаткових досліджень з цього питання для підприємства, що займається не виробництвом, а оптовою торгівлею позивачем також не доведено.

Зі змісту акту перевірки №709/220/36922342 від 05.04.2013 року, до перевірки позивачем не було надано звіти про дослідження. Щодо пошуку контрагента Компанії Мартінсверк ГмбХ (Німеччина), крім визначених в акті виконаних робіт проведених переговорів, інших доказів наданих послуг (звітів, пропозицій, затверджених списків товарів, тощо) також надано не було. Отже, позивач фактично не довів використання у власній господарській діяльності результатів досліджень та реальність наданих послуг.

У судовому засіданні представником позивача Пономаренко Г.О. були надані звіти з маркетингових досліджень та аналізи ринків, копії яких приєднані до матеріалів справи, яка, в свою чергу, зазначила, що вказані документи перевіряючому не надавались, оскільки податковим органом не витребувались.

З цього приводу суд зазначає, що приписи п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України покладають на платника податків обов'язок надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

За змістом абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України факт ненадання документів, що підтверджують показники податкової звітності, до закінчення перевірки, слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. Вказане кореспондується і з положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, в яких наведені виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством випадках, в тому числі у випадку надання первинних документів лише в ході судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується.

Доказів надання вищезазначених звітів податковому органу до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень позивачем до суду не надано.

З огляду на зазначене, суд не може брати до уваги ті докази, які були відсутні при проведенні перевірки, через те, що суд не має повноважень на проведення самостійної перевірки платника податків - позивача з приводу дослідження первинних документів, які не надавалися до перевірки. Взяття судом до уваги доказів, не наданих позивачем до перевірки, буде фактичним перебиранням на себе функцій податкового органу щодо проведення такої перевірки.

Крім того, надані представником позивача звіти з маркетингових досліджень та аналізи ринків, копії яких приєднані до матеріалів справи, не містять дат їх складання, посад і прізвищ осіб, які виконали вказані дослідження.

Позивачем також не доведено необхідність отримання вищезазначених послуг, відсутність можливості самостійно провести зазначені дослідження та пошук постачальників (виробників).

Таким чином, позивачем не надано в повному обсязі документів, які підтверджують реальність проведених господарських операцій, понесення витрат в межах здійснення звичайної господарської діяльності. Зокрема, не надано документів, які б містили відомості про конкретний зміст та обсяг отриманих послуг, розкривали їх суть, а також підтверджували прямий причинно-наслідковий зв'язок замовлених послуг та їх результатів з господарською діяльністю, відомості про осіб, які безпосередньо здійснювали дослідження.

Відсутність документального підтвердження належними первинними документами господарських операцій з ТОВ «Данис-Трейд» свідчить про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що донарахування податку на додану вартість у сумі 128667,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 64333,50 грн.; а також донарахування податку на прибуток у сумі 135100,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 67550,00 грн., є обґрунтованим та правомірним.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 19.04.2013р. №0000482202 та №0000472202.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "СІНТАФАРМ" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекція Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30.05.2013 року.

Суддя Піскун В.О.